На 100 днів ближче до "дембеля": 10 перемог і 10 зради Зеленського
Depo.ua склав рейтинг із 10 успіхів глави держави і такої ж кількості його невдач за цей класичний для чиновників всього світу період. Пропонуємо його вашій увазі.
ПЕРЕМОГИ: ІНОДІ ДОСИТЬ НІЧОГО НЕ РОБИТИ
1. Перша стоднівка нового господаря головного кабінету на вулиці Банковій не запам'яталася економічними чи військовими проривами. З іншого боку, йому вдалося (поки що?) не зіпсувати позитивні речі, яких домігся його попередник.
Отже, основна перемога чинного гаранта - відсутність різких негативних змін у всіх сферах.
2. З першим пунктом безпосередньо пов'язаний другий: тактика уникнення різких рухів дозволила ЗЕ-команді не розгубити істотно величезний кредит довіри від суспільства: у своїй більшості за ці 100 днів країна не розчарувалися в новому президенті. І, поклавши руку на серце, успіх цей насправді пояснюється тим, що в руках президента досі не було всієї повноти влади - новий парламент почне працювати тільки в цей четвер, відповідно, досі уряд доопрацьовує Володимира Гройсмана, а у Банкової майже немає повністю підконтрольних їй силових органів.
З початком вересня тут все може змінитися. Тому варто почекати з оцінками до створення нового уряду і початку діяльності новообраної Верховної Ради.
3. Бліцкриг у вигляді дострокового розпуску Верховної Ради, хоч і організований сумнівним способом, приніс ЗЕ-команді певний політичний результат у вигляді закріплення досягнутого на президентських виборах розгрому політичних опонентів. Партія "Слуга народу", якої не існувало в природі буквально за лічені тижні до початку кампанії, отримала по партійній частині понад 43 відсотків голосів і 130 мажоритарників. Це дало їй можливість самостійно сформувати більшість у парламенті IX скликання і взяти всю повноту влади в свої руки. Зараз переможці поспішають скористатися плодами свого шаленого успіху.
4. Позитивним фактом з певними застереженнями можна поки вважати помітне оновлення кадрового складу влади. Вихід Зеленського на політичну орбіту підтягнув догори в поле президентського тяжіння групи представників експертного середовища та громадських активістів, які тепер матимуть можливість проявити себе в якості державних діячів. Будемо вважати це авансом і стежити за їх діями.
Між іншим, завдяки "феномену Зеленського", і інші політичні сили значно оновилися, а деякі і взагалі виникли на горизонті завдяки нової тенденції - як, наприклад, партія "Голос", послуги кваліфікованих членів команди якій опинилися поки непотрібними чинної влади.
5. Небажання "слуг" ділитися владою виштовхнуло в стан фактичної опозиції партії, які під час виборів сигналізували про своє бажання підставити нової влади своє плече. Мова про "Батьківщині" Юлії Тимошенко та "Голосі" Святослава Вакарчука. Тепер виключно на президента і його політичну формацію ляже вся повнота відповідальності за майбутню ситуацію в країні. А партнери, з якими не склалося, від тягаря позбавлені такої відповідальності, що робить можливі варіанти розкладок у новій Раді більш різноманітними і трохи розбавить очікувану однополюсную політичне життя країни. Справа за вмінням і бажанням цих партій працювати як ефективна опозиція.
6. У гуманітарній сфері в окремий пункт винесемо відмова від втручання президентської команди в закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Від різких рухів у мовній політиці нову влада застерігала проукраїнська частина суспільства. Ще між першим і другим турами виборів Зеленський заявляв, що після вступу на посаду проаналізує закон про українську мову на предмет дотримання прав громадян. Але тоді ж він підкреслив, що українська є єдиною державною мовою в Україні. Поки змін його публічної позиції з цього приводу немає.
7. Виваженими, незважаючи на очікування, були перші кроки глави держави у церковній сфері. Намагаючись демонстративно дистанціюватись від всіх конфесій, в противагу, знову ж таки, попереднику, який став одним з головних рушіїв створення Православної церкви України (ПЦУ), Зеленський провів зустрічі з керівниками всіх найбільших церковних гілок, які діють у нашій державі. Так, 30 квітня, коли ЦВК офіційно оголосила результати президентських виборів, він зустрівся по черзі з предстоятелем ПЦУ Єпіфаній, почесним патріархом Філаретом і главою УПЦ (Московського патріархату) Онуфрієм.
Більше того, 8 серпня, під час свого першого офіційного візиту до Туреччини, український президент зустрівся зі Вселенським патріархом Варфоломієм, який надав Томос про автокефалію Православної церкви України.
Знавці церковної кухні сприйняли факт зустрічі як добрий знак і спроби Зеленського налагодити добрі стосунки з Константинополем. З іншого боку, після виборів президента помітно загальмувався процес переходу парафій з російської до української церкви. Але це не його вина, а особливості психології українців - орієнтуватися за політичним вітром.
8. Зовнішня політика нової команди протягом перших трьох з гаком місяців демонструє спадкоємність традицій, закладених Петром Порошенком. Не відбулося принципових змін у наших відносинах з Росією. Зараз у публічний обіг вкинута інформація про підготовку до масштабного обміну полоненими з РФ. До Дня Незалежності такого подарунка нової влади України Путін не зробив. Втім, якщо це не російський трюк, можливо, запишемо ще один пункт до досягнення Володимира Зеленського.
Як позитив згадаймо географію перших закордонних візитів Володимира Зеленського. Перш за все - він не полетів до Москви, як того одні хотіли, а інші боялися. Свій перший робочий візит за кордон Володимир Зеленський здійснив у перших числах червня в Брюссель, де відвідав інститути Європейського Союзу і НАТО. Але впевнено говорити про зовнішню політику нової влади можна буде після того, як відбудеться призначення міністра закордонних справ і послів в ключові для нас держави - насамперед у Сполучені Штати.
9. Бажання згладжувати гострі кути несподівано відгукнулося позитивним ефектом в економіці. Зеленському вдалося заспокоїти громадську думку, знівелювавши ефект скандальних заяв свого бізнес - і політичного партнера Ігоря Коломойського, який у виборчий період заявляв в інтерв'ю про бажаність дефолту як сценарію розвитку подій в Україні і казав, що нам не потрібно продовжувати співпрацю з МВФ. Скандалів не чекайте, запевнили на Банковій. Спрацювало це чи ні, але зростання валового внутрішнього продукту в II кварталі 2019 року склав несподівані і пристойні 4,6%.
Одночасно до максимуму з серпня 2013 року зріс Індекс споживчих настроїв українців. Великою мірою це перехідний приз від "попередників": давалася взнаки інерція кроків, які зробили обидва уряди Порошенка для стабілізації економічної ситуації в умовах війни. Адже економічне зростання триває 14 кварталів поспіль. А ось подальші перспективи залежать вже від персоналій у новому Кабміні і напрямів їх політики.
10. Гарному настрою як інвесторів, так і споживачів сприяють очікування приходу в уряд прогресивних ліберальних реформаторів і обіцянки "нових облич" провести довгоочікувані економічні реформи. Зокрема, президент і його оточення обіцяють провести перезапуск антикорупційної інфраструктури (справедливості заради - створеної за часів Порошенко), відновити велику приватизацію. І окремим рядком - запустити в Україні вільний обіг земель сільгосппризначення. До лібералізації ринку землі не ризикнула підійти жодна вітчизняна влада: надто вже вибухонебезпечна ця тема.
Подивимося, як вдасться Зеленському скористатися своїм кредитом довіри і тимчасовою слабкістю опонентів, зокрема популістів з числа потенційних політичних партнерів, від співпраці з якими у "Слуги" поки відмовилися.
НЕГАТИВИ: ПЕРШІ ДЗВІНОЧКИ, ЯКІ КОЛИСЬ ПЕРЕТВОРЯТЬСЯ НА СПОЛОХ
1. Неприйняття частини суспільства викликали призначення на найважливіші державні пости друзів, партнерів президента студії "Квартал 95" та осіб, тісно пов'язаних з клубом олігархів. Згадаймо найбільш резонансні рішення. Друг дитинства Зеленського Іван Баканов став в. о. голови СБУ, Службу зовнішньої розвідки України очолив друг президента Владислав Бухарев. Партнер з "Кварталу" Сергій Шефір став першим помічником глави держави, "кварталівці" Сергій Трофімов і Юрій Костюк зайняли крісла заступників глави президентського офісу. Колишнього адвоката Коломойського Андрія Богдана призначили керівником Офісу президента. За такими ж принципами, схоже, деякі люди з'являлися у виборчому списку "Слуги народу".
Шлейф цих кадрових рішень вже працює на негатив щодо нової влади, в тому числі, в її відносинах із зарубіжними партнерами. І це ще квіточки. Після, коли почнеться основна маса призначень, ситуація може ще більше загостритися.
2. Деолігархізації влади не відбулася. Володимиру Зеленському досі не вдалося довести, що він не є "молодшим політичним партнером" Ігоря Коломойського, і що новий президент стане рівновіддаленим від усіх вітчизняних мільярдерів. Принаймні частина здійснених досі призначень змушує припускати речі протилежні, про що вже інформував Depo.ua. Поки країна очікує нових прізвищ - глави уряду, міністрів, спікера Ради, силовиків - всіх тих, хто знаходиться під пильною увагою суспільства, триває розкладка в менш помітні, але не менш цікаві в сенсі доступу до ресурсів крісла.
3. Модель поведінки глави президентського офісу Богдана і його бажання подавати себе як "не перше, але й не друга особа в державі" відверто дратують багатьох. ЗМІ пишуть про величезні неформальні впливу фактично начальника канцелярії на Банковій на обраного людьми лідера держави. Гучна історія з "відставкою" Андрія Богдана тільки зробила цю ситуацію більш виразною. Родзинкою ж став відпочинок людини, який постійно присутній за спиною президента, на престижному закордонному курорті в День Незалежності, коли керівники адміністрацій попередніх президентів без зайвих питань відпрацьовували зі своїми шефами протокольні заходи.
4. Концентрація влади, яка зараз є майже стовідсотковою, призводить до повної концентрації відповідальності на одному обличчі. Все, що відбувається в державі, громадяни асоціюють і надалі будуть асоціювати не з депутатами або міністрами, а виключно з президентом Зеленським - його бажанням і умінням відповідати усталеним у суспільстві запиту на "справедливого керівника".
Така персоналізація образу влади змушує главу держави їздити по країні і під камери звільняти чиновників низової та середньої ланки. Поки це людям подобається, про що свідчать рейтинги влади. Але коли побачать, що публічні сварки не допомагають подолати "зубожіння" і не знижують тарифи - буде сплеск невдоволення.
5. Можливо, це стало неприємним відкриттям для шанувальників Зеленського, але для того, щоб зупинити війну, виявилося недостатньо "просто припинити стріляти". На виборах Зеленський критикував мінський переговорний процес і стверджував, що готовий з будь-ким домовлятися, щоб завершити війну на Донбасі. Українська армія одноосібно припинила вогонь і країна отримала у відповідь загибель десятків наших воїнів від рук окупантів, які в ці ігри, як виявилося, не грають. За межами телефонних розмов Зеленського з Путіним не відбулося принципових змін у наших відносинах з Росією, ми не просунулися у вирішенні проблем Криму і Донбасу.
При цьому виникла і насторожує нюанс: з Кремля стали лунати стримано позитивні оцінки спроб Зеленського вступити в прямий діалог з Путіним. Коли тебе хвалить ворог, можливо, ти щось робиш не так.
6. Прокол з відміною параду до 28-ї річниці Незалежності (мовляв, це дорого, зате військові отримають премії) і наступне рішення провести в цей день незрозуміле дійство в центрі столиці, на тлі якого відбувся народний Марш захисників - все це стало черговим ударом по іміджу нового президента в очах патріотичної громадськості. Зрежисоване Аланом Бадоєвим захід виглядало естетично, але штучно, як для воюючої країни, а інше - багатолюдне, проведене спільно ветеранами та громадськістю, стало нагадуванням владі, що "просто перестати стріляти" у неї не вийде.
7. Зеленський - не авторитет для чиновників і депутатів? Провал законодавчих ініціатив Зеленського, внесених до Ради 8 скликання. 5 червня новий президент заявив, що його команда подала до парламенту 10 законопроектів. Але в результаті жоден з них не був прийнятий. Найбільш болісною стала ляпас з-за відхилення проекту закону про вибори до парламенту за пропорційною системою і зниження прохідного бар'єру.
Не поспішають слухати президента і чиновники, яких він публічно відправив у відставку. З більш ніж трьох десятків чиновників, яким глава держави під камери вказав на двері, насправді попрощалися зі своїми кабінетами аж... менше п'яти. Такі реалії ставлять президента в незручне становище перед тією значною частиною виборців, які хочуть бачити на чолі держави "справедливого, але суворого царя" а-ля Лукашенко і досі чекають, коли ЗЕ-команда "зробить їх разом".
8. Протистояння з Київським міським головою Віталієм Кличком стане випробуванням позицій президентської команди. Ідейним натхненником дострокових виборів у Києві і поділу посади мера і керівника КМДА вважають згаданого вище Андрія Богдана. Якщо він цю боротьбу програє або занурить президента в тривалу "битву за Київ", це може вплинути на імідж Зеленського в очах частини киян. А боротьба за Київ між різними групами впливу тільки починається, і вона буде досить жорсткою, враховуючи ціну перемоги.
9. Зеленський як заручник результату війни з політичними супротивниками. Новий президент опинився в заручниках у ним же створеної ситуації - йому і його команді доведеться доводити провину Петра Порошенка і його соратників в численних корисливих злочинах, на яких будувалася кампанія дискредитації "попередника" і за якими відкриті та будуть відкриті кримінальні справи. У разі провалу операції "посадити Порошенко" рейтинг цієї влади буде падати.
10. Не виправдалося головне очікування від діяльності ЗЕ-команди - зниження тарифів. Згідно з соціологічними опитуваннями, найбільшим очікуванням виборців нового президента було і залишається зниження тарифів на комунальні послуги. Майже 40% опитаних заявили, що це має бути пріоритетом для того, хто прийде на зміну Порошенко. І хоча в своїй офіційній програмі кандидат у президенти Зеленський про тарифи не згадував, саме цього чекають від нього адепти. Тим більше, що в агітаційних роликах кандидата питання "несправедливих тарифів звучав у повний голос. І що тепер?
Нинішній голова партії "Слуга народу" і потенційний спікер Ради Дмитро Разумков заявляв на телебаченні, що зниження тарифів - "не зовсім прерогатива президента", і що мова йшла про обіцянки вплинути на тарифи допомогою боротьби з корупцією. А представник президента в уряді Андрій Герус заявив, що Зеленський взагалі тільки жартував про зменшення тарифів. Довелося навіть вибачатися у Фейсбуці: "насправді президент Зеленський вже двічі скликав нараду щодо можливості зниження тарифів для населення. Але це має відбуватися, не створивши девальвації, додаткової інфляції або економічної кризи. Робота над цим триває", - написав Андрій Герус.
Тут варто пригадати історію з "Роттердам+", - цю схему зараз активно розслідують антикорупційні органи. Однак, як нещодавно стало відомо, у нас брак вугілля, а за "Роттердаму" він найдешевший. І це ще один виклик Зеленському - зима вже на носі, тарифи підвищувати не можна, тому що рейтинг впаде, і купувати вугілля за схемами, про корупційність яких сурмили всі під час виборів, також не можна. Що ж, бути президентом - справа не тільки важка, але й невдячна...
Автор: Ігор Петренко