Запросити і посадити. Чим заплатить Медведчук за участь у московському параді
Намір партії Віктора Медведчука ОПЗЖ у що б то не стало надіслати делегацію на головне культове захід "победобесия" в цій п'ятирічці - ювілейний московський парад Перемоги - не дивує. Для будь-якого поклоняющегося Великої Перемоги візити до Москви на парад вже давно стали чимось на кшталт святого паломництва, суворо обов'язкового для спасіння душі.
Російське ставлення до перемоги у світовій війні вже давно набуло рис справжньої релігії з усіма супутніми атрибутами від масового психозу віруючих до лютої ненависті до невірних, а всяка релігія лише тоді чого-небудь варта, коли в її ім'я принесені жертви, бажано людські. І без великомучеників або хоча б скромних страстотерпців тут ніяк не обійтися. Лідери ж ОПЗЖ самі натякають Москві, що готові на будь-які позбавлення заради можливості парадного московського катарсису.
Соратники Медведчука цілком усвідомлюють, що їхати в Москву просто так в приватному порядку на релігійний подвиг ніяк не тягне, та й їздили вже Бойка з Медведчуком на аудієнцію до тодішнього російському прем'єру Дмитру Медведєву. А от поїхати в якості офіційної парламентської делегації - справжньої або уявної - це вже трохи серйозніше. Так що один з лідерів ОПЗЖ Вадим Рабінович почав просувати цю думку прямо з трибуни Верховної Ради, супроводжуючи свою мову зачитуванням "символу віри" про неприпустимість переписування історії, дідів, які воювали, захищаючи Москву, Київ і Львів, мільйони загиблих і т. п. "І ми будемо приймати участь у параді, чого б це нам не коштувало", - завершив нардеп. Все це прозвучало так, ніби Рабиновичу і його соратникам виділять особливе місце в числі марширують по Червоній площі - такий собі "іноземний легіон".
Пізніше проповідь Рабиновича продовжив ще один лідер ОПЗЖ Юрій Бойко, але тепер уже в ефірі російського телебачення. Там він прямо пообіцяв, що "делегація вирушить до Москви" і це стане актом боротьби з тими, хто намагається переписати історію". Що це буде за делегація і хто ввійде в число паломників, ОПЗЖ поки не кажуть. Цілком може трапитися так, що медведчуковцы знайдуть деяке число одновірців і серед інших парламентських партій. Навіть у "Слуги народу" вистачає преисполнившихся благодаттю Великої Перемоги, хто цілком міг би скласти медведчуковцам компанію. "Слуга народу" Бужанський наприклад.
Як би те ні було, а на 9 травня ОПЗЖ гарантовано влаштує для своїх виборців "победобесное" шоу. На телеканалі "Інтер" вже щосили готуються, чого традиційно буде обурюватися патріотична громадськість, а влада так само традиційно не побачить в цьому нічого страшного. Як міністр культури Бородянський не бачить нічого поганого в спецэфире "Інтера", присвяченому не має в Україні ніякого офіційного статусу Дню Радянської Армії 23 лютого.
Але одного тільки телешоу і обурення української громадськості справжньої жертви в ім'я Великої Перемоги, звичайно ж, недостатньо. І ось тут депутатам від ОПЗЖ варто задуматися, якою ціною їм доведеться заплатити за радість участі в параді Перемоги. На прикладі колишнього колеги медведчуковцев по парламентській роботі Миколи Рудьковського можна припустити, що росіяни цілком можуть поповнити свій набір українських заручників ким-небудь з ідеологічно близьких українських політиків. Микола Миколайович, хоч ніколи і не був зовсім вже відверто проросійським політиком, але як людина з лівими поглядами (як мінімум декларативними) з росіянами завжди вважав за краще дружити. Недарма в парламенті VII скликання входив у фракцію Партії регіонів і групи міжпарламентських зв'язків з РФ. Що, втім, російські спецслужби не зупинило: колишній український міністр, ховаючись в Москві, загримів на два роки в російську в'язницю за те, що кинув камінь в бік російського посольства в Києві.
У біографії нинішніх членів ОПЗЖ, переважна більшість яких колишні "регіонали", теж при бажанні можна знайти що-небудь протизаконне з точки зору Росії, наприклад, співучасть у "державний переворот". Так що запроторити в каталажку когось із поклоняються Великої Перемоги буде справою техніки. Ну а отримання в якості заручника чинного українського депутата, наплювавши на дипломатичні паспорти і міжнародні правила, може стати маневром цілком у дусі російської гібридної політики сеянию хаосу в Україні. Потім нашого любителя 9 травня можна буде включити в списки на обмін і радісно спостерігати, як українська патріотична громадськість буде протестувати проти обміну проросійського екс-"регіонала" на чергового терориста або "беркутівця".
Але особливо визначною візит делегації Медведчука до Москви може виявитися у разі, якщо відвідати парад в Москві вирішиться Володимир Зеленський. Після того, як український президент побачив в очах Путіна бажання закінчити війну і "прозоре розуміння себе", такий варіант не виглядає зовсім вже фантастичним. І якщо Путін пообіцяє Зеленському щось привабливе, глава української держави цілком може піти на такий крок - чого не зробиш заради миру. Однак тоді Зеленський потрапить у вкрай цікаву ситуацію, адже в Москві на 9 травня буде офіційна українська делегація з президентом і неофіційна з депутатами ОПЗЖ, що може виглядати як примус Зеленського до дружби з Медведчуком.
