МВФ і Коломойський. Як Зеленський став головним на болоті

Порядок денний позачергового засідання парламенту 13 травня включав 26 пунктів. Але один з них був на порядок важливіший від всіх інших разом узятих. Це - так званий "антиколомойський" закон законопроєкт №2571-д "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності". Він повинен зробити неможливим повернення Приватбанку колишнім власникам - Ігорю Коломойському і його партнерам.

Доля Приватбанку - це, звичайно ж, дуже важливий фактор для стабільності банківської системи України. А в нинішніх обставинах, коли до економічної кризи додалася пандемія коронавірусу, колапс Приватбанку неминуче призвів би до фінансово-економічної катастрофи в масштабах всієї країни.

Значення "антиколомойського" закону посилюється ще й тим, що МВФ та інші міжнародні фінансові організації назвали ухвалення цього закону головною умовою надання Україні кредитів. Логіка тут загалом прозора: навіщо допомагати країні, яка сама себе вбиває.

Більш того, Коломойський перетворився для США у вкрай негативного персонажа, зречення від якого стало фактично умовою доброзичливого ставлення Вашингтона до нинішньої української влади і конкретно до Володимира Зеленського. Від цього залежить, зокрема, можливість надання кредитних гарантій США, про які Зеленський ще місяць тому попросив держсекретаря США Майка Помпео.

Тому не дивно, що хоча ініціаторами позачергового засідання парламенту формально виступили 158 нардепів, але Зеленський максимально підкреслив свій жвавий інтерес до благополучного голосування за №2571-д. Він особисто прибув на засідання (замість того, щоб записати традиційний видосик) і звернувся до нардепів: "Хочу, щоб ви підтримали цей проєкт, який повинен захистити українську економіку і допомогти Україні саме зараз".

Утім, Зеленський захотів мати з цього закону не тільки фінансові, але і політичні дивіденди. Він відніс проєкт №2571-д до числа важливих, історичних законів, які повинні об'єднувати всю країну, об'єднувати всі партії".

Відомо, що Зеленський дуже переживає через проблеми з рейтингом. Андрій Єрмак та інші діячі з оточення Зеленського переконують його шукати порятунок у тому, щоб приміряти на себе тогу примирителя нації і об'єднувача країни. Ось він і вирішив використати №2571-д для цієї мети.

Однак спроба виявилася не дуже вдалою. Голосування за цей проєкт зовсім не об'єднало нардепів. Він отримав 270 голосів - цього вистачило, щоб закон вважався прийнятим у другому читанні та в цілому, але цього явно замало, щоб говорити про одностайність парламенту.

Навпаки, у своєму ставленні до цього закону Верховна Рада чітко розділилася на три частини. І Зеленський тут опинився в ролі не цементуючого об'єднувача, а лише болота між двома полюсами з викристалізованою позицією.

Проколомойський полюс

Один полюс - однозначно антиамериканський, анти-МВФ, проколомойський і проросійський. Саме з сьогоднішнього дня можна впевнено стверджувати, що ці слова - "антиамериканський", "анти-МВФ", "проколомойський", "проросійський" - стали синонімами.

Цей полюс утворили фракції ОПЗЖ і "Батьківщини", не дали за №2571-д жодного голосу (при цьому більшість членів цих фракцій, а саме 29 з 44 членів фракції ОПЗЖ та 13 з 24 членів фракції "Батьківщини" проголосували проти цього закону), а також група "За майбутнє" (три голоси за, два проти, решта утрималися, не голосували або ж були відсутні).

Антиколомойський полюс

Другий полюс - навпаки, однозначно проамериканський, про-МВФ, антиколомойський і антиросійський. Цей полюс утворили дві фракції, які з самого початку (тобто ще з 30 березня, коли №2571-д голосувався в перший раз) вимагали, щоб "антиколомойський" закон був прийнятий одразу за основу і в цілому, без другого читання. Це фракції "Європейської солідарності" і "Голосу" (сьогодні цей закон підтримали 23 з 27 членів фракції "Євросолідарності" і 18 з 20 членів фракції "Голосу").

Підкреслимо, що ці фракції не втомлюються нагадувати про своєрідність своєї позиції. Наприклад, спікер минулого парламенту, а нині нардеп від "Євросолідарності" Андрій Парубій вчора ввечері в інтерв'ю "Прямому каналу" назвав історію з "антиколомойським" законом "великою аферою Зеленського та його команди".

Він нагадав, що відбувалося в парламенті 30 березня. "Було з самого початку відомо, що ми не матимемо жодного траншу від наших міжнародних партнерів, якщо цей закон не буде прийнятий. І всі готувалися до прийняття цього закону. Я пам'ятаю той день, коли ми сиділи у Верховній Раді України, а оскільки вже розпочався карантин, то повідомили, що всі закони приймаємо в цілому, щоб обмежити час перебування в залі. І коли ми почали приймати закони, дійсно більшість законів приймалися відразу в цілому. І тут раптом, коли ми дійшли до "антиколомойського" закону, голова Верховної Ради України оголошує: приймаємо за основу. І фактично в той день були передбачені всі наступні дії. Коли ми прийняли закон тільки за основу, а не в цілому, було очікувано, що люди Коломойського внесуть... Я в той день передбачав 10 тис. правок. А вони внесли понад 16 тис. правок. І коли Зеленський потім у своїх відеозверненнях говорив про якісь "темні сили", які не дають прийняти цей закон, оскільки ці "темні сили" з фракції "Слуга народу". Більшість, переважна більшість авторів поправок - це ті люди, яких Зеленський привів до Верховної Ради України".

Як бачимо, Парубій і його соратники категорично заперечують об'єднавчу роль Зеленського. І підкреслюють щосили, що Зеленський у союзі з Коломойським думав всіх обвести навколо пальця. За словами Парубія, розрахунок полягав у тому, що МВФ сприйме прийняття законопроєкту за основу як жест доброї волі і на підставі цього дасть транш, а потім йому пояснять, що, мовляв, карантин, величезна кількість правок і тому закон неможливо прийняти. "Це велика авантюра, яка була розрахована на те, щоб обдурити наших західних партнерів, але вона не пройшла", - пояснює Парубій, і тому Зеленський був змушений організувати прийняття цього закону в цілому.

Зараз важко сказати, наскільки "Євросолідарності" і "Голосу" вдасться донести своєрідність своєї позиції до українців. Але можна напевно говорити, що свою позицію вони донесли до відома МВФ і Держдепу США.

Зеленське болото

А в болоті між цими двома полюсами - фракція партії "Слуга народу", група "Довіра" та позафракційні. За №2571-д проголосували 200 з 248 "слуг" (а п'ять натиснули кнопку "проти"), 16 з 17 членів групи "Довіра" і 10 з 22 позафракційних (у т. ч. спікер і перший віцеспікер, але двоє проголосували проти). Саме це болото 30 березня по сигналу Зеленського не допустило прийняття "антиколомойського" закону одразу за основу і в цілому, а сьогодні, знову ж таки за сигналом Зеленського, все-таки прийняло закон остаточно.

Формування цієї парламентської конфігурації - два твердих полюси з болотом між ними - можна вважати головним політичним підсумком позачергового засідання 13 травня. І головна інтрига на найближчі місяці полягає в тому, скільки нардепів з болота залишаться вірні Зеленському, а скільки осядуть біля полюсів.