Похмура хохма. Чим відрізняється морквина для Яценюка від секс-скандалу з Варченко
Інші із задоволенням занурилися в історію Tinder-харасмента. Тих, хто й справді повірив, що злий і страшний сірий вовк Олександр Варченко переслідує юну Червону шапочку Наталю Бурейко: вимагає від неї любові, шле в подарунок коробки з курячими ногами - таких виявилося меншість. Основна частина зацікавленої публіки смакувала подробиці, затирала до дірок пости Бурейко і сміялася. "Ти шубу вкрав, у тебе вкрали - все одно підозріло". Задумала провокацію прекрасно розуміли, що навіть якщо ложечки знайдуться, осад все одно залишиться. Їх завданням була дискредитація. Формування липкою атмосфери, яку утворює сексуальний контекст. Публіка забула б про подію, якби не одна обставина. Частина ЗМІ та коментаторів навмисно підігрівали інтерес. Навіть коли з'ясувалося, що ніякого домагання не було.
Коротко нагадаємо суть. Студентка столичного КПІ Наталія Бурейко звинуватила в сексуальних домаганнях Олександра Варченко - заступник голови департаменту захисту Національної економіки поліції України. За її словами, все носило віртуальний характер і особисто з чоловіком вона ніколи не зустрічалася. Публіці була представлена переписка, в якій акаунт Варченко спочатку обсипає дівчину компліментами і обіцяє забезпечити її майбутнє, а отримавши відмову, переходить на загрози і нецензурну лайку. Для більшої достовірності, мовляв це зовсім не жарт - "я боюся" - Бутейко розмістила фото заяви в прокуратуру про скоєні проти неї сексуальних домагань. Пізніше з'ясувалося, що "ловелас" Олександр Варченко є чоловіком заступник Держбюро розслідувань Ольги Варченко. Відразу ж виникла підозра, що скандал - це атака не неї. Наталія Бутейко кудись пропала. Її не могли знайти ні журналісти, ні товариші по навчанню. Ще через якийсь час у мережі з'явився пост-спростування, в якому дівчина просила вибачення у подружжя Варченко, запевняючи, що і гадки не мала, що їй погрожував не Олександр Варченко, а хтось інший.
І ось нові подробиці. Правоохоронці затримали політтехнолога Володимира Петрова і блогера Олександра Барабошко. Обох підозрюють в організації цього секс-скандалу. А Наталія Бурейко в інтерв'ю "Страна.иа" розповіла, що їй пообіцяли гроші за те, що вона погодитися побути "потерпілої", звинувативши людини, якого вона зовсім не знає.
Перше, на що хочеться звернути увагу, - "Страна.иа" раптом стала авторитетним виданням, яке тримає всю цю чорнуху на журналістському контролі. Правда, милий? Друге - це дівчина, яка з придихом розповідає про захоплюючому пригоді і "підставу" з боку тих, кому вона передала доступ до свого аккаунту. Примітно, але вона не бачить нічого поганого в тому, що написала на Варченко заяву в прокуратуру, так як була на заспокійливих, ніч не спала, погано міркувала". Прямо-таки бідолаха! Правда? Ну і герой нашого часу - Володимир Петров, якого топ-блогери вже охрестили "пранкером". А чому б і ні? Жарт адже. Повинно було бути смішно.
Петров відомий, як автор кількох цинічних провокацій. Так в березні 2013 р. Петров разом з Олексієм Дурнєвим спробували вручити Арсенію Яценюку морква, заявивши, що це "символ президентської влади". Так запустився зневажливий мем: "Сеня-кролик-морквина". Хочеться нагадати, що на Банковій тоді розташовувався аж ніяк не Інститут благородних дівиць. Вже були прийняті закони про мову, Харківські угоди, цілий поверх в будівлі Київського СБУ займали співробітники російського ФСБ. Країна стрімко йшла до російського поглинання. І в цей момент гуморний Петров пропонує посміятися над опозицією. Так адже багато посміялися. Смішно ж. Сеня - морквина. Жарт гумору така. Пізніше, під час ходи опозиції в центрі Києва з'явився БТР, на якому сидів чоловік у костюмі кролика. Ще трохи пізніше на колону напали. Були побиті журналісти. Це був день, коли выбиваемая від удару ноги з рук журналіста камера зафіксувала спортивного виду молодої людини Титушко. Багатьом стало не до сміху. Але не всім. Петрова адже не перестали шанувати в журналістській компанії.
Нескладно здогадатися, що морквяна тема була замовленням кліки Януковича для дискредитації опозиційних сил. У професійній діяльності Петрова був епізод, який зовсім вже пробиває дно. У жовтні 2009-го з'явилася інформація про нібито причетність ряду народних депутатів від БЮТ до розбещення дітей у кримському таборі "Артек". В одному з інтерв'ю Петров розповідав, що там працюють вожаті-збоченці, які ґвалтують хлопчиків, а нардепи є ні багато ні мало клієнтами цього елітного борделю, організованого в дитячому таборі відпочинку. З'явилася якраз перед виборами чорнуху тут же підхопили "регіонали" і використали її проти кандидата в президенти Юлії Тимошенко. В результаті серйозно постраждали діти, яких виставили на загальний огляд в якості потерпілих; їх батько, заарештований за підозрою в педофілії, гості та працівники дитячого табору "Артек", кілька народних депутатів і, звичайно ж, репутація лідера "Батьківщини".
Суспільство вперто продовжує говорити про подію, як про невдалу витівку жартівників. Хоча, за словами Наталії Бурейко, вона не просто за невелику винагороду віддала доступ від свого аккаунта знайомим. Вона писала під їх диктовку заяви в прокуратуру. Хіба це не "завідомо неправдиві"? У скандалі 2009 р. "жартівники" зайшли ще далі. Були написані заяви, людям зламали життя. Але головне, постраждали діти. Ті, хто відпочивав тоді в таборі. А це діти незаможних, які приїхали за путівками, - адже літо давно скінчилося. Уявіть, що їм довелося пережити від сусідів та однокласників по поверненню. А ті двоє малюків, котрих мати продала в якості інструменту для чорного піару! Їх піддавали психологічної і медичної експертизи, показали на всю країну. Хіба це не злочин? А їх батько, який опинився у в'язниці за такий непростий статті. Адже це не жарти. Це збиток. Моральний, фізичний, психологічний. Скандальні адвокати, журналісти і депутати від Партії регіонів, які гріли руки на педофіл-скандалі. Безкарно зламані життя людей. Не надто серйозний розмах для цинічного капосника?
Петров ніякої не екстремальний жартівник. Він чорний піарник, медиакиллер, непогано заробляє на інформаційних провокаціях. Цинічним у цій ситуації є суспільство, яке продовжує смакувати подробиці чужого высокооплаченной підлості. Вважати, що ми маємо справу з кумедними циніками, які нікому не заподіяли шкоди, - це верх цинізму. Давайте ще раз згадаємо, хто оплачував минулі витівки, хто прикривав. Приміром, нещодавно він організував інформаційний проект Ісландія - досить дорогий інтернет-канал. Звідки гроші? Що за контент? Інформація, поширювана цим каналом - це замовлення або для душі? Хотілося б отримати відповіді про замовників і фінансуванні діяльності Петрова і компанії. Ну, або хоча б побачити акції обуреної громадськості "Хто замовив Варченко?" Хіба не цікаво?
