Потужний гравець. У чому несподівана вигода Банковій від союзу Медведчука і Рабиновича
Одна справа залишатися у форматі "Українського вибору", на який виборці не дуже звертають уваги, і зовсім інша підключитися до партії, яка всерйоз націлена на проходження в парламент.
Явище Медведчука в партії Рабиновича було обставлено з особливою помпою і креативом. На телеканалі NewsOne (не так давно купленому Медведчуком, якщо вірити ЗМІ) презентацію передвиборчої програми Рабиновича "Українська мрія" перетворили в ціле інтерактивне шоу, в рамках якого глядачі мали можливість голосувати за тих чи інших політиків, яким можна було б довірити окремі напрями державного управління", і Медведчук абсолютно несподівано (хто б міг подумати!) виявився переможцем у номінації "Світ і відносини з СНД" і Рабинович публічно запросив його в команду своєї партії.
Буквально на наступний день Медведчук публічно прийняв цю пропозицію, заявивши, що цілі партії підтримує, а саму партію Рабиновича назвав "партією миру і творення". Мовляв, найбільше в програмі "За життя" кума Путіна імпонує "готовність втілити в життя ідеї народовладдя". Та сама кремлівська ідея референдуму про федералізацію, з якої вже не перший рік носиться сам Медведчук і його "Український вибір". Рабінович зі своїм референдумом виявився навіть трохи сміливіше самого путінського кума: неабияк токсична слово "федералізація" з його вуст хоч і не звучить, але звучить мрія перетворити Україну в "східноєвропейську Швейцарію", яка формально навіть не федерація, а конфедерація.
Тепер закамуфльовані спекуляціями навколо "народовладдя" сепаратистські меседжі Кремля отримали вагому медійну підтримку не тільки в особі Рабиновича, але і двох інформаційних телеканалів - 112 канал, судячи з того, як часто там тепер цитують кума Путіна, також може бути під контролем Медведчука. Схоже, Віктор Володимирович всерйоз вирішив активізуватися на політичному поприщі напередодні виборів, що наближаються.
Рабінович посиленням в особі Медведчука ніяк не натішиться, розповсюджуючи заяви, що отримали в свої ряди "найпотужнішого гравця": "Ми, говорячи від душі, прийнявши його в свої ряди, "зробили" "Оппоблок"! Як там у популярному кіно Мюллер Штірліцу говорив, - "за п'ять хвилин і без всяких фокусів!".
А тепер спробуємо розібратися, навіщо все це подання для Медведчука, Кремля, Рабиновича, Оппоблока та інших залишків проросійської тусовки української політики. Схоже, що Медведчук, який досить давно зрозумів свій мізерний потенціал у публічній політиці (кум Путіна, і без того ніколи не було привабливою для електорату харизмою, вже давно і безнадійно демонізований), сьогодні просто змушений демонструвати Москві бурхливу діяльність. До останнього часу ефективність Медведчука як агента Москви була практично нульовою: "Український вибір" зі своєю агітацією виявився неефективний, а Мінські угоди в їх путінському розумінні, не дивлячись на участь Медведчука в переговорній групі, в життя так і не втілено. Ось і доводиться щось робити Медведчуку, щоб зовсім не розгубити довіру московського кума.
Рабінович, заручившись підтримкою Медведчука, отримав серйозну надбавку в політичному вазі. І він абсолютно правий, кажучи про "потужному гравця" Медведчука, адже сам Рабинович, так само як і його партнер Євген Мураєв, фігура куди меншого калібру. Тепер "За життя" може позиціонувати себе переможцями віртуального московського кастингу на головну проросійську силу в Україні і розраховувати на кремлівську підтримку.
Але найголовніше не це. Рабинович не дарма тепер тролить "уделанный за п'ять хвилин" Оппоблок. Таким чином Кремль вустами Рабиновича посилає сигнал головним акціонерам правоприемникам Партії регіонів Сергію Льовочкіну та Ринату Ахметову. Останні, як відомо, зараз не надто шанують Кремля. Першого називають мало не головним розпалювачем Евромайдана, а другий не так активно, як хотілося б, підтримав окупацію Донбасу, а, крім того, успішно "коллаборационирует з хунтою". Тим не менш без ресурсів Льовочкіна і Ахметова і в першу чергу телеканалів "Інтер" і "Україна" федерализационные ідеї Медведчука/Рабиновича явно не матимуть очікуваного ефекту. Для Кремля може бути і не так важливо, щоб лідери Оппоблока формально пішли "під Рабиновича і Медведчука", головне, щоб рухалися в тому ж напрямку і просували ті ж "темники".
Тут потрібно розуміти, що проект Рабиновича і Медведчука розрахований не на президентські вибори. У Кремлі чудово розуміють, що шансів на перемогу в президентській гонці немає ні в кого з відверто проросійських кандидатів. Та й сам Рабинович публічно заявляє, що його програма розрахована на парламентські вибори. І тут у Кремля є деякі шанси завести в законодавчий орган критичну масу проросійських депутатів, щоб ті в ідеалі змогли створити свою більшість, ну або на худий кінець мали можливість заблокувати роботу парламенту. А для того, щоб провести в Раду проросійські сили потрібно актуалізувати в суспільстві всі ті болючі теми, спекулюючи на яких домагалася успіху Партія регіонів - російська мова, протиставлення регіонів, федералізація і так далі. І саме цим буде активно займатися в контексті президентських виборів Рабінович, і повинні займатися Льовочкін з Ахметовим.
Але є в усій цій історії й інший аспект. Публічний виступ Медведчука на стороні Рабиновича можна розглядати як досить вигідний Банковій хід. Адже Рабинович не просто взяв до себе в команду Медведчука, він ще й організував телевізійну пародію на недавню презентацію Юлією Тимошенко свого "Нового курсу". Тим більше, що головна фішка у Тимошенко і Рабиновича одна - народовладдя, головним проявом якого стане всеукраїнський референдум, на якому українці повинні дати відповідь, яку країну будувати". Та й без цього в програмах Тимошенко і Рабиновича досить схожих речей. Як сказали б криміналісти, почерк однаковий.
Враховуючи, що чутки про зв'язки Медведчука з Тимошенко ходять вже давно, Банкова отримала відмінну тему для контрагітації. Тепер, мовляв, для всіх очевидно, що Медведчук (читай Путін) запустив в Україні два своїх проекту: Тимошенко для західного виборця, а Рабинович для східного, а Юлія Володимирівна, відповідно, "московська зозуля".
Крім того, зв'язавшись з одіозним Медведчуком, Рабінович сам відрізав від себе потенційний центральноукраїнський електорат, на який міг претендувати з більш поміркованою позицією, і сам загнав себе в неабияк обрізане Путіним Південно-Східне поле.
Якби на Банковій були здатні до стратегічного планування і тонким підкилимових ігор, та ще й мали вплив на Медведчука, то його союз з Рабиновичем можна було б назвати спецоперацією штабу Порошенка. Але, схоже, всі перераховані вище бонуси Адміністрація президента отримає просто в навантаження до шкідливої, але кілька недолугої діяльності агентури Кремля.
