Монстр на колесах. Чому російська САУ "Коаліція" не конкурент навіть недоробленою "Богдані"

Щодо "свіжим" зразком є російська 152-мм САУ 2С35-1 "Коаліція-СВ-КШ", дослідний зразок якої засвітився в ЗМІ влітку 2017 р. Тоді ж з'явився і цілий ряд хвалебних матеріалів, у яких її називали "найкращою у світі", "не має аналогів".

Однак при найближчому розгляді виявилось, що нічого унікального в самохідці немає - за великим рахунком, це просто вежа від САУ "Коаліція-СВ" (спадкоємець радянської 2С19 "Мста-С"), взгроможденная на відповідне по вантажопідйомності шасі КамАЗ-6560.

Тому вона вийшла настільки важка, що використання її на частини території (через вантажопідйомності мостів) просто буде неможливо, та й можливості авіаперевезення будуть вкрай обмеженими (вже Іл-76 точно її не потягне). Адже тільки вежа від "Коаліція-СВ" без боєкомплекту важить від 13,5 т, повний боєкомплект з 70 снарядів в залежності від типу боєприпасів важить від 3,5 до 4 т. тобто тільки вежа зі снарядами буде важити 17 т! А якщо додати масу шасі (стандартна 14,4 т, але вона явно посилена, а значить, важить ще більше), то вийде монстр масою понад 32 т.

При порівнянні з найближчими конкурентами виявляється, що це майже в два рази важче французької САУ CAESAR (18,5 т) і на третину важче ізраїльської ATMOS 2000 (22 т). Навіть наша "Богдана" і та за прикидками важить 28 т, що теж, звичайно, чимало, але зовсім не так критично, так як перекидати повітрям ми її не збираємося.

До речі, всі ці недоліки щосили розкритикували китайці, які під шумок змогли проштовхнути контракт на поставку збройним силам Пакистану 236 колісних 155-мм САУ SH-15 виробництва компанії NORINCO. Про це стало відомо в кінці минулого року. У пресі називалася і сума контракту - $512 млн, куди, крім власне самих САУ і боєприпасів, входить і технічне обслуговування.

Що стосується російської "Коаліції", то останні пару років ніякої інформації про розвиток проекту немає. По всій видимості, її чекає доля "Армат" - в кращому разі дрібна серія, в гіршому взагалі єдиний зразок для Артилерійського музею в Санкт-Петербурзі.

Історія з "Коаліцією-СВ-КШ" в цілому дуже наочно характеризує відсутність у російських (і пострадянських взагалі) конструкторів як досвіду проектування (вони пішли по простому варіанті - просто встановивши відпрацьовану у виробництві вежу), так і знань.

У цьому зв'язку досить показовим був би приклад з нашої "Богданою", особливо якби Україні вдалося не тільки взяти на озброєння, але й налагодити її серійне виробництво.

Однак поки уривчасті факти про хід виробничих випробувань не дуже обнадіюють. Є непідтверджені відомості про те, що 155-мм снаряди від вітчизняного виробника (про яких свого часу так багато говорили в пресі) в ході випробувань виявилися неналежної якості і в якийсь момент мало не пошкодили і єдиний зразок САУ, спрацювавши позаштатно.

Тому в терміновому порядку стали шукати можливість купити снаряди за кордоном. Цей процес дуже непростий і затягнувся він аж до жовтня 2019 р., коли державне підприємство "Спецтехноекспорт" імпортувало у турецької компанії Makina Ve Kimya Endustrisi Kurumu партію 155-мм артилерійських снарядів, у тому числі 134 навчальних пострілу Mod 272 і 33 пострілу М107НЕ на суму $267 942. Крім того, були куплені порохові заряди і детонатори.

Це дозволило під кінець минулого року - 25 грудня - на одному з полігонів Дніпропетровської області почати випробування артилерійської частини САУ. Станом на початок січня 2020 року, судячи з усього, були виконані лише так звані гидровыстрелы: постріл дерев'яної болванкой, в ході якого перевіряється, тримає стовбур необхідне для пострілу тиск, а також постріл інертним (не бойовим) боєприпасом. Наступним етапом стане стрільба бойовими снарядами на різні відстані для підтвердження заявлених тактико-технічних характеристик.

Очікується, що основна частина робіт буде завершено до середини 2020 р. Потім зразок буде переданий на державні випробування. Враховуючи комплекс заходів, який може затягнутися на 2-2,5 року, то прийняття на озброєння ЗСУ очікується не раніше 2022-2023 рр. А далі розгортання серійного виробництва, яке на сьогодні цілком і повністю буде залежати виключно від Старокраматорского машинобудівного заводу, який запустить виробництво стовбурів необхідного калібру.

З тієї інформації, яка була озвучена в ході щорічної збройової виставки "Зброя та безпека-2019", краматорчани за своїм технічним процесам можуть видавати лише шість-дев'ять стовбурів в рік. Що для масового виробництва буде саме тим "пляшковим горлечком", яке не дозволить в короткий термін отримати армії прийнятне кількість САУ. Але це станом на сьогодні, а до 2023 р. ситуація цілком може змінитися в кращу сторону.

Така невизначеність з вітчизняним зразком і віддаленість у часі на тлі триваючої війни на Донбасі змушує військових шукати рішення з самохідними САУ вже сьогодні. Адже не великим секретом є крайня зношеність всього парку гусеничних самохідок великого калібру (152-мм) - "Мста-С" і "Гіацинт-С". Через відсутність виробництва стовбурів і комплектуючих для ремонту (обидва зразка проводилися виключно на російських підприємствах) кількість боєготових машин тане з кожним днем.

Вже зараз на полігонах для економії ресурсу стовбура артилеристи 26-ї бригади (а обидва зразка знаходяться на озброєнні тільки там) стріляють буквально лічені снаряди, що у військових умовах є неприйнятним.

Таким чином, на сьогодні можна говорити про те, що питання з колісною САУ для озброєння ЗСУ залишається відкритим. Вітчизняна розробка ще дуже далека від серійного виробництва, західні (або навіть китайські) моделі нам просто недоступні.

По всій видимості, саме тому частина генералів від артилерії лобіює як тимчасову міру закупівлю кількох десятків беушних колісних САУ чехословацького виробництва "Дана". Причому настільки щільно, що останні дві збройові виставки в Києві вона була представлена в експозиції.

Власне кажучи, таке досить дороге рішення має як плюси, так і мінуси. З одного боку, наші військові зможуть отримати досвід експлуатації колісної САУ, хоча тут же виникне проблема з двигуном, нестандартним для нашої армії. Крім того, самохідки досить швидко можна поставити в стрій, так як вони використовують радянський 152-мм снаряд, яких ще досить багато на складах.

З іншого боку, створена під європейські автостради "Дана" навряд чи зможе ефективно застосовуватися в умовах війни на Донбасі - на пересіченій місцевості зі степовою брудом. До речі, про ці недоліки машини говорили ще радянські фахівці, які в 1979 р. проводили порівняльні випробування "Дані" на Ржевському полігоні під Ленінградом в рамках вивчення можливості прийняття на озброєння радянської армії. Правда, дивилися вони зі своєї дзвіниці. Так, наприклад, до числа недоліків записали неможливість заряджання з грунту.

По всій видимості, з урахуванням усіх цих факторів поки не прийнято рішення на державному рівні з приводу "Дані". Однак вирішувати якось цю проблему з великокаліберними САУ все-таки доведеться і вже дуже скоро.