Мовчання ягнят. Чому Зеленський в історії з розвалом "Боїнга" грає заодно з Путіним
Черговий тривалий сеанс мовчання, влаштований главою держави після оприлюднення інформації про можливу поразку українського пасажирського літака іранської ракетою, зажадав пояснень, які були знайдені, зрозуміло, у вигляді не дуже приємних і корисних для Зеленського та України версій.
Власне, великі комунікаційні почалися провали для Зеленського відразу ж після катастрофи літака рано вранці 9 січня. Ця новина застала президента України в Омані, він тут же повідомив, що вилітає в Україну, після чого просто зник з інформаційного простору майже на добу. Літак з президентом на борту приземлився в Борисполі тільки пізно вночі. Після чого глава держави провів робочу нараду у зв'язку з авіакатастрофою, записав відеозвернення, поклав квіти до фото загиблих в аеропорту і так далі. Весь цей час головною версією загибелі "Боїнга" МАУ була технічна несправність, однак вже ввечері 9 січня все частіше стали говорити про те, що український літак був збитий іранської ракетою.
Спочатку про це повідомляли авторитетні західні ЗМІ, посилаючись на джерела у Вашингтоні, а дещо пізніше ця версія прозвучала і цілком офіційно з вуст прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо. За його словами, є дані, в тому числі і від канадської розвідки, які вказують, "що літак був збитий іранської ракетою класу "земля-повітря". Причому це було ненавмисно". Мова йшла нібито про дві ракети класу "земля-повітря" Тор-М російського виробництва, які є на озброєнні Ірану. Влада останнього на час злету українського "Боїнга" як раз здійснювали "акт відплати" США за вбивство свого генерала Касема Сулеймані, завдаючи ракетні удари по військових баз в Іраку.
Версія про іранську ракету також прозвучала ввечері 9 січня, і з вуст президента США Дональда Трампа, а також британського прем'єра Бориса Джонсона. Таким чином, версія про ракету стала в розслідуванні катастрофи українського літака основний. Відома міжнародна група Bellingcat навіть спробувала вирахувати можливе місце запуску фатальний ракети - це нібито секретна база IRSG в 6,5 км від місця катастрофи.
Подібна зміна інформаційної порядку вимагало відповідної реакції і президента України. Однак Зеленський продовжував наполегливо мовчати аж до ранку сьогоднішнього дня. Коментар президента України був оприлюднений лише в 9:13 п'ятниці 10 січня. Зеленський повідомив, що "комісія з розслідування причин катастрофи літака компанії "Міжнародні авіалінії України" продовжує роботу. Українські фахівці залучені в цей процес. Ми очікуємо, що їм буде надана вся інформація і всі доступи, необхідні для проведення об'єктивного розслідування. Ми тримаємо постійний зв'язок з нашими представниками".
Що ж стосується версії про ракету, то глава України обмежився лише висловлюванням: "Версія про попадання ракети в літак не виключається, але на сьогодні не є підтвердженою. Враховуючи останні заяви лідерів держав у ЗМІ, ми закликаємо всіх міжнародних партнерів - насамперед, уряди США, Канади і Великобританії - надати дані і докази, що стосуються катастрофи, в розпорядження комісії з розслідування причин".
Таке хронічне гальмування з реакцією на інцидент, який самим прямим чином стосується України, змушує зробити кілька неоптимістичних висновків. Як би не пишалася Юлія Мендель портретом Зеленського на обкладинці The Time і скільки б не стверджувала, що президент України один з найвпливовіших лідерів в світі, насправді все з точністю до навпаки - Україна при Зеленском стрімко втрачає суб'єктність у міжнародній політиці.
У той час як західні союзники України (Канада більш активно, а США досить обережно) намагаються натиснути на Іран, щоб той не намагався приховати сліди можливого запуску і попадання ракети в пасажирський літак, а Іран лавірує, намагаючись, з одного боку, більше не намагатися заперечувати навіть можливість своєї вини, а з іншого - шукає заступництва у Росії, заявляючи про можливість передати чорні ящики з "Боїнга" на розшифровку до Москви, Україна тихо стоїть осторонь.
Позиція Зеленського ставить Україну де-то поряд з Іраном, а не з цивілізованими західними країнами. Та й у цілому говорити про якийсь чіткої позиції української держави у зв'язку з катастрофою дуже непросто.
Як тут не згадати, що під час довгого повернення українського президента з Оману з'являлася інформація про приліт в цю арабську країну літака Віктора Медведчука. І хоча відносини кума Путіна з Зеленським останнім часом були, м'яко кажучи, не надто дружніми, у світі намітилося потепління між українським і російськими президентами (тепер вони вітають один одного з Новим роком і висловлюють співчуття) спроба Медведчука потіснити Андрія Єрмака з місця головного комунікатора Зеленського з Кремлем не виглядає зовсім вже фантастичною. Недарма в соцмережах охоче вірили і в те, що Медведчук вивіз Зеленського з Оману на своєму літаку, і те, що по дорозі в Київ борт з президентом зробив зупинку в Москві.
Поки сеанси мовчання Зеленського виглядають так, ніби український президент намагається звіряти годинник зі своїм російським колегою і просто чекає реакції Москви, щоб не дай бог щось не образити Володимира Володимировича. Може, навіть йдеться про радах або, того гірше, - прямих вказівках з Кремля.
Путін, до речі, поки на трагедію в Тегерані відреагував лише співчуттями Зеленському і президенту Ірану Рухани. Тобто, як і Зеленський, він воліє мовчати і чекати, до чого призведуть підозри і звинувачення з боку Заходу. У такій ситуації думку Зеленського, що, мовляв, версія є, але вона не доведена, цілком вбудовується в путінську парадигму. Ну а катастрофа "Боїнга" і реакція офіційного Києва на неї вписується в стратегію млявою і повзучої капітуляції Зеленського перед Путіним. І все більше людей в Україні починає це усвідомлювати.
