Мовчання стукачів. Коли в Україні з'явиться свій інформатор для імпічменту Зеленському
У США назвали ймовірне ім'я співробітника спецслужб, який подав скаргу на телефонну розмову Дональда Трампа з Володимиром Зеленським. Цього людини нібито звуть Ерік Чарамелла. Нагадаємо, в оприлюдненій стенограмі спілкування президентів опоненти Трампа побачили тиск на Київ з метою розслідування проти сина Джо Байдена. Це стало причиною політичної кризи, яка може призвести до імпічменту нинішнього глави Білого дому.
Яким би не виявився підсумок цієї історії, показовим для нашої країни може бути те, як в США працює інститут інформаторів (whistleblowers). Передбачуваний співробітник розвідки, як пише американська преса, тісно співпрацював з колишнім віце-президентом Джо Байденом і з колишнім директором ЦРУ Джоном Бреннаном. Тобто у нього могла бути політична мотивація для зливу інформації проти Трампа. Однак цей чоловік не пішов в телеефіри купатися в променях слави, а написав скаргу у відповідні органи. В Україні було б все інакше: у нас изобличители спочатку виходять на брифінги, потім бігають по всіляких ток-шоу, далі їх документи, в кращому випадку, потрапляють до слідчих, а в гіршому - відразу в пресу. Протягом деякого часу на цій темі зацікавлені сторони ловлять хайп, потім інтерес йде на спад до нового скандалу.
Прикладів тому було предостатньо, починаючи з "плівок Мельниченка", які виявилися спочатку в розпорядженні опозиційних політиків, потім в загальному доступі, і до десятків дрібніших історій - журналістських розслідувань, які в західних демократіях призвели б до відставок, посадкам, импичментам - а у нас все робили (і роблять) для створення "білого шуму".
Нинішня українська влада теж вже встигла вскочити в безліч скандалів, і це тільки початок, враховуючи набирають обертів війни між групами впливу в Зе-команді. Частина конфліктів виноситься на публіку, частина циркулює на рівні чуток (як про вибитому зубі Андрія Богдана), ще частина спеціально вкидають в інформаційний простір, як дрова в піч.
Візьмемо, приміром, листування пранкери Джокера від імені генпрокурора Руслана Рябошапки з народним депутатом від "Слуги народу" Миколою Тищенко. Мало того, що депутат навіщо-то розповідає "генпрокурора" про внутрішніх чварах у фракції, ніби йому за це обіцяє винагороду, покладене інформатору, так ще й ділиться пікантними подробицями - про отримання депутатами монобольшинства грошей у конвертах, що є корупційною схемою, що повторює методи заохочення у минулих каденціях.
Уявний генпрокурор повідомляє співрозмовнику про те, що депутати, які взяли гроші, чоловік двадцять, "пішли зливати інфу і стукачити". Цей момент важливий: розлучення розлученням, але скільки "слуг" реально повідомили у НАБУ про конвертах? Або ніяких грошей не було, а Тищенко з співрозмовником жартував? Колишній депутат Віталій Купрій днями повідомив, що відправив у ГПУ, САП і НАБУ вимога порушити справу за фактом можливого отримання нардепами незаконної вигоди, але його заява реєструвати відмовилися. І тепер Купрій розповідає в ЗМІ про бездіяльність Генпрокуратури. Тобто у нас або щось не те з інформаторами, або з антикорупційними органами. Або з тими й іншими.
У цьому зв'язку нагадаємо, що Верховна Рада 17 жовтня прийняла законопроекту №1010 про обличителях корупції. Він передбачає, що викривач, який повідомив про корупційний злочин, отримує право на винагороду, розмір якого буде визначати суд в межах 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру заподіяної державі шкоди. Ця особа також звільняється від юридичної відповідальності, йому надається державна захист. Противники документа називали його "законом про стукачів" і попереджали про небезпеку масового стукачества. Але, як бачимо з історії з "конвертами", самі депутати не поспішають доносити, то вже донесли, але їх заяв поки не дали хід, очікуючи вдалого моменту.
Втім, це навряд чи. Український політичний досвід підказує, що інститут інформаторів у нас працювати не буде. І якщо коли-небудь виникне гучний скандал, внаслідок якого заговорять про імпічмент Володимира Зеленського, то це буде не варіант американського Чарамеллы, а радше щось на кшталт історій майора Мельниченка або нині покійного екс-глави Секретаріату президента Віктора Ющенко Олександра Зінченко, с фрази якого "не можу миритися з брехнею та корупцією в оточенні президента" почалася політична криза 2005 р. Той скандал з "любими друзями" відкинув рейтинги переможців Помаранчевої революції далеко вниз, а низка наступних медіаскандалів проклала шлях до президентства Віктора Януковича.
