Мовчазне наступ. Як ВСУ підповзли на 2 км ближче до Луганська
А саме - про просування наших позицій (з великою часткою ймовірності, це 53-я механізована бригада) на Луганському напрямку на 2 км в районі н. п. Жолобок.
Правда, як це водиться, інформація була подана в дуже завуальованому вигляді "завдання по створенню смуги забезпечення була успішно виконана. Позиції бойової охорони були не тільки зайняті, але й обладнані в інженерному відношенні в повному обсязі. Завдання виконувалися протягом двох тижнів в умовах абсолютної скритності. У ході виконання завдання втрат серед наших військових немає".
Причому, природно, мова йде цілком типовий для гібридної війни повзуче наступі на Донбасі. Справа в тому, що суцільного фронту з окопами, мінними полями та іншими "принадами" на Донбасі просто немає. А є ланцюжок ротні і взводных опорних пунктів, окремих спостережних пунктів, простір між якими контролюється візуально. Благо це можна робити і в темний час доби за допомогою сучасних приладів нічного бачення.
При цьому реальна постійна середня щільність людей на передовій як з одного, так і з іншого боку приблизно два бійця на кілометр фронту.
В цих умовах просування виглядає наступним чином: в "сіру зону" в межах видимості противника висувається штурмова група - в умовах нинішнього протистояння це, як правило, загін "Правого сектора". Якщо бойовики виявляють невеликий загін, то намагаються відразу ж атакувати АГСами, мінометами або навіть артилерією.
Якщо вмотивованість виявляється вище маси прилетающего металу, то бійці потроху окопуються. Розширюючи позицію спочатку до рівня спостережного пункту, а потім вже і опорного пункту взводу. Після чого вибити звідти можна тільки застосуванням "заборонених Мінському калібрів" і не гарантовано. Далі організовується постачання - знову-таки всякими хитрощами і часто не без втрат. Однак факт залишається фактом - наші позиції посуваються на кілька сотень метрів або в даному випадку - відразу на два кілометри. І ось коли позиції остаточно обладнані і у гібридів не залишається шансів вибити ВСУ з нових позицій, про факт "повзучого настання" можна говорити вже відкрито.
Варто відзначити, що просування саме на цьому напрямку вкрай болісно для противника, так як відбувається поліпшення і так непоганих позицій ВСУ, які спираються на Сіверський Донецьк і цілком можуть при інших розкладах виявитися плацдармом для розвитку наступу вглиб Луганської області. Бахмутська траса, на якій стоїть Жолобок - це пряма і краща на цьому напрямку дорога на Луганськ.
І ще - прес-служба Російсько-окупаційних військ намагається не помічати такого просування. Так, за 19 червня на Луганському напрямку ними "зафікісіровані" всього два обстрілу - райони селища міського типу Донецький і розташованого в передмісті Луганська селища Зелений Гай. Тобто в наявності чергова спроба зробити "хорошу міну при поганій грі".
