Мобільний ПТРК проти російських танків. Чи потрібен для нього спеціальний "Дозор-Б"

Отримання армією мобільних протитанкових комплексів стало важливим завданням відразу після того, як були вирішені питання з аналогічними переносними. І тут зіграло свою позитивну роль розгортання власного виробництва ракет і комплексів в ДКБ "Луч", а також отримання великої партії американських FGM-148 Javelin.

Однак війна на Донбасі вносить свої корективи і вимагає нових підходів. Справа в тому, що котрий рік бойові дії носять характер позиційної війни, а значить — позицій для застосування ПТРК досить мало і вони давно пристріляні противником.

Тому на перший план виходить мобільність. У військах до такої проблеми підійшли творчо: практично в кожній бригаді з'явилися підрозділи таких собі умовних "мисливців на танки" — спеціально підготовлених розрахунків переносних ПТРК, які пересуваються на будь-якій доступній техніці, від позашляховиків до мотоциклів. Але саме танки використовуються ворогом дуже рідко, тому цілями для протитанкистів часто є будь-яка техніка в прифронтовій смузі і зміцнення у вигляді дотів і дзотів.

Особливо досягла успіху в цій справі 93-я окрема механізована бригада "Холодний Яр": після кількох успішних випадків ураження ворожої техніки їм в 2018 році навіть передали двомісні колісні всюдиходи UTV (Utility Task Vehicle), на які були встановлені ПТРК "Стугна-П".

Однак це здебільшого імпровізація — в будь-якому випадку заводські машини набагато ефективніші. У той же час, якщо говорити саме про колісні машини у військах, то це всього лише застарілі самохідні протитанкові 9П148, фактично — радянські ПТУР "Фагот" або "Конкурс" на шасі БРДМ-2. Влітку 2014 року їх масово знімали з зберігання і передавали у війська, але в боях вони себе не проявили.

І ось тепер з'явилася інформація про те, що ДП "Харківське конструкторське бюро машинобудування" (ХКБМ) веде роботи зі створення протитанкової версії бронеавтомобіля класу 4х4 "Дозор-Б". Судячи з наявної інформації, на новій машині передбачена спарена пускова установка для ракет типу 130-мм РК-2С (з тандемно-кумулятивною бойовою частиною) і РК-2ОФ (осколково-фугасна БЧ), аналогічним застосовуваним на ПТРК "Стугна-П", а також прицільна установка.

З огляду на те, що доля "Дозору" все ще перебуває в підвішеному стані, дуже складно говорити про перспективи цієї установки для озброєння нашої армії. Однак такий напрямок розвитку реально може виявитися правильним. Про це свідчить зарубіжний досвід. Наприклад, в Азербайджані наші комплекси "Стугна" (вірніше, білоруський аналог "Скіф") ставлять на турецькі бронеавтомобілі OTOKAR Cobra, який є близьким аналогом "Дозор-Б".

Як відзначали азербайджанські військові з досвіду війни в Карабасі восени 2020 року, перевагою такої зв'язки виявився досить малий розмір бронешасі, що різко знижувало ймовірність їх поразки противником. Крім того, розрахунок має можливість ефективно застосовувати зброю як з турельної установки бронемашини, так і з ґрунту.

Однак в Україні є і набагато дешевший варіант отримання достатньої кількості самохідних протитанкових комплексів від ДКБ "Луч" — мова йде про модуль "Амулет". Представлений на міжнародній збройовій виставці "Зброя та безпека-2019", він являє собою поворотну платформу з двома направляючими для ракет. Причому, як і у варіанті з "Дозором", це РК-2С плюс тепловізор і прилади наведення. Загальна маса становить 360 кг.

Цікаво відзначити, що на виставці "Амулет" був представлений встановленим на бронеавтомобіль класу 4х4 "Варта-Новатор", а на початку 2020 року з'явилася інформація про встановлення бойового модуля на БРДМ-2. У рекламному відео це був модернізований варіант бронеавтомобіля від Миколаївського бронетанкового заводу з бічними дверима.

Таким чином, відкривається можливість як для модернізації власне комплексів 9П148, так і для створення нових машин, благо миколаївський завод вийшов на стабільну роботу і цілком може забезпечити шасі для нового самохідного протитанкового комплексу.

Нарешті, є ще більш дешевий варіант — це установка "Амулетів" на будь-яке шасі, доступне військовим. Так, наприклад, роблять в США та Ізраїлі, масово ставлячи ПТРК TOW-2 на стандартний армійський позашляховик "Хамві". У нас, до речі, так робили влітку 2014 року бійці добровольчих батальйонів, коли ставили "Фаготи" на волонтерські позашляховики.

В цілому ж можна констатувати, що отримання великої кількості самохідних протитанкових комплексів лінійними бригадами — це питання не стільки нинішньої позиційної війни на Донбасі, скільки заділ для відображення повномасштабної російської агресії з десятками і сотнями атакуючих танків на полі бою.

Особливо якщо паралельно модернізувати і інші протитанкові засоби армії. Наприклад, запущена програма модернізації протитанкових гармат МТ-12 "Рапіра" для застосування ПТУР Р-111 "Стугна". Варто сказати, що це ще довоєнна розробка "Променю", що пройшла державні випробування і призначена як для внутрішнього ринку (для заміни радянських ракет "Кастет" для стрільби з 100-мм гармат), так і для просування на експорт (до 2014 року існували варіанти під 105 і 115 мм).

Переваги такої ракети очевидні — за досить скромні гроші (єдине, що буде необхідно масово виробляти, це блок наведення) знаряддя 1960-х років може вражати цілі на відстані до 5 км з орієнтуванням в промені лазера. При цьому бронепробиття становить хоча і не рекордні, але цілком непогані 550 мм за шаром "реактивної броні".