Мобільник Пандори. Навіщо Луценко телефонна історія Льовочкіна
Вся справа в тому, що Печерський суд Києва дав Генпрокуратурі дозвіл на зняття інформації з мобільного телефону Льовочкіна. У найближчий місяць слідчі ГПУ повинні дізнатися, хто і коли дзвонив екс-глава Адміністрації президента, хто і коли дзвонив йому, скільки тривали розмови, а також з ким Сергій Володимирович листувався СМС. І все це за період за майже чотири роки - з 1 листопада 2013 р. по 28 серпня 2017-го. Тобто від початку Майдану, коли Льовочкін був главою Адміністрації Віктора Януковича, практично до сьогоднішнього дня, коли об'єкт розслідування є народним депутатом від "Оппоблока".
Підставою для такого рішення стало кримінальне провадження про силовий розгін студентської Майдану в ніч з 29 на 30 листопада 2013 р., до організації якого, на думку слідчих, та й не тільки їх, Льовочкін має відношення. Примітно, що головним обвинувачем Льовочкіна в організації розгону студентів виступає не хто інший, як президент-утікач і тодішній безпосередній шеф підслідного Віктор Янукович. Останній неодноразово в ході судових засідань прямо звинувачував Льовочкіна в розгоні майданівців, даючи зрозуміти, що вся Революція гідності - це наслідок інтриг і підступів його колишнього соратника.
Ще одна важлива деталь - дані з телефону Льовочкіна знімаються за період більш тривалий, ніж на перший погляд, варто було б, з чого випливає, що слідчих цікавлять переговори Сергія Вікторовича, що стосуються подій, що сталися набагато пізніше Майдану.
Сам Льовочкін вже встиг висловитися з цього приводу, традиційно звинувативши ГПУ "політично мотивованих переслідуваннях представників "Оппоблока". Що ж стосується зняття даних за період Студентського Майдану, то тут Льовочкін ініціативу ГПУ навіть привітав, мовляв, він перший зацікавлений дати слідству всю можливу інформацію, щоб очистити своє чесне ім'я.
Навіщо ж Генпрокуратурі після чотирьох років раптом знадобилися дані телефону Льовочкіна? Ні, навіщо ці дані потрібні - всім чудово зрозуміло, як і те, що отримувати цю інформацію слідству треба було ще чотири роки тому, і не виключено, що слідчі інформацією про дзвінки Сергія Володимировича за період Майдану мають вже давно, а судове рішення лише спосіб її легітимізувати.
Що ж стосується дзвінків останніх років, то мотивів цікавитися ними у підопічних може бути кілька. Власне, інформація про дзвінки фігури калібру Льовочкіна його опонентам цікава завжди, незалежно від політичних обставин, а в нинішній ситуації і поготів. На рівні чуток досить регулярно спливають різні дані про зв'язки та політичне співробітництво Льовочкіна з політиками з різних таборів. В якості партнерів та ситуативних союзників Льовочкіна фігурують і мер Києва Віталій Кличко, і непримиренний радикал Олег Ляшко, і головна захисниця пригноблених українців Юлія Тимошенко, і навіть головний антикорупціонер з довідкою" Сергій Лещенко, і багато інших калібром поменше, і не тільки політики, але й журналісти з громадськими активістами. Не потрібно забувати і про різного роду "російських кураторів", чутки і припущення щодо яких нерідко спливають в контексті екс-глави Адміністрації Януковича. Так що мобільний телефон Льовочкіна може виявитися своєрідним політичним скринькою Пандори, з якого легко отримати купу політичних скандалів, в тому числі абсолютно непередбачуваних для багатьох.
У зв'язку з цим примітний і ще один момент. У кінці серпня лідер партії "За життя" і колишній "оппоблоковец" Вадим Рабинович вилив на Льовочкіна черговий відро публічних звинувачень, прямо заявивши, що той пропонував йому мільйонний хабар і запрошував "на яхту до кураторів". Рабінович, нинішній політичний проект якого багато ЗМІ пов'язують з Банкової, занадто одіозний персонаж, щоб його голослівні заяви сприймалися всерйоз. Проте не виключено, що майже синхронні появи звинувачень Рабиновича і намірів ГПУ не випадкові. Все це може бути частиною нового витка тиску на Льовочкіна чи з метою примусу і, що важливіше, телеканалу "Інтер" до співпраці з владою, то з більш твердими намірами.
Але може бути мета телефонного розслідування ГПУ і повністю протилежною. Вивчивши дзвінки одіозного "оппоблоковца", Генпрокуратура прийде до висновку, що жодних доказів участі Льовочкіна в розгоні Майдану немає, а сам він чесний політик, про що і буде офіційно заявлено. Таким чином будуть нівельовані звинувачення Януковича, що буде непрямим підтвердженням вини самого екс-президента в розгоні Майдану. Крім того, влада зробить якийсь реверанс у бік Сергія Вікторовича, зрозуміло, небескорыстный.
Правда, є в цій історії і інший аспект, Льовочкін - розумний політик і досвідчений, а ГПУ отримала дозвіл на зняття інформації лише з одного телефонного номера, цілком ймовірно з того, який офіційно числиться за політиком. Малоймовірно, що досвідчений інтриган Льовочкін дзвонив з нього комусь, спілкування з ким може бути для нього компрометуючим. Так що акція зі зняття інформації з телефону може бути просто сигналом Льовочкіну: мовляв, ми про тебе не забули, стежимо, спостерігаємо і в будь-який момент можемо отримати санкцію суду на щось більш болюче, ніж отримання інформації про дзвінки, наприклад, на обшук або "наружку". Останнє, звичайно ж, до недоторканним нардепам не застосовується, але, як показала історія Полякова і Розенблата, цілком можна слухати і слідкувати за помічниками і близькими недоторканних.
Як би там не було, "телефонна історія Льовочкіна" може виявитися вельми цікавою і мати далекосяжні наслідки.
