Мобілізація та ядерний шантаж. Куди поспішає Путін

У виступі Путіна всі помітили дві загрози: це часткова мобілізація та шантаж ядерною зброєю. Але слід звернути увагу ще на дві обставини: Путін явно дуже поспішає, і він знайшов нове виправдання війні — "запобіжна операція". Фактично, це концепція превентивного удару.

Причини поспіху

В принципі, було б не дивно, якби Путін оголосив часткову мобілізацію ще минулого понеділка, 12 вересня, одразу після єдиного дня голосування. Але Путін спочатку з'їздив до Самарканда на саміт ШОС, щоб заручитися підтримкою Китаю та Індії. Результат вийшов провальним для Кремля. Після розмови із Сі Цзіньпіном Путін визнав занепокоєння Пекіна з приводу війни. А індійський прем'єр Нарендра Моді, коли він та Путін сиділи перед журналістами та телекамерами, заявив, що зараз не час для війни.

"Сьогоднішня епоха — не епоха війни, і ми багато разів говорили з вами по телефону на тему, що демократія, дипломатія та діалог — це те, що потрібно світу", — сказав Моді Путіну. Той був змушений пообіцяти швидко покінчити з війною. "Я знаю вашу позицію та побоювання, які ви постійно висловлюєте. Ми зробимо все можливе, щоб зупинити це якнайшвидше", — відповів він.

Тобто Путін побачив, що вікно можливостей для нього зачиняється. Ще кілька місяців такої війни — і він ризикує виявитися ізгоєм не лише на Заході, а й на Сході.

Пообіцявши "зупинити це якнайшвидше", він, звісно, не мав на увазі піти з окупованих територій. Його слова означають лише те, що він сподівається на бліцкриг. Так-так, саме на бліцкриг. Адже, як він заявив у липні, Росія "за великим рахунком всерйоз поки що нічого не починала". А тепер він зібрався почати і швидко перемогти.

З військової точки зору для нього, знову ж таки, вікно можливостей закривається. Щоб це зрозуміти, досить подивитися на те, як методично наша армія знищує російські танки. Згідно з базою даних Military Balance 2021 британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), на момент повномасштабного вторгнення в Україну Росія мала близько 3330 боєздатних танків. Генштаб ЗСУ констатує, що наші війська вже знищили 2227 ворожих танків, тобто дві третини від початкової кількості.

Щоправда, згідно з тією ж базою даних, Росія на складах має понад 10 тис. танків, що зберігаються кілька десятиліть — з часів холодної війни. Можливо, кілька тисяч із них можуть бути приведені в боєздатний стан. Але в будь-якому разі ми можемо констатувати, що Росія у забезпеченні озброєннями відкочується назад — переходить на старі танки, використовує набагато менш точні ракети тощо, тоді як можливості наших військ з кожним місяцем не лише не погіршуються, а й покращуються завдяки постачанню озброєнь від партнерів.

Для Путіна це означає перспективу нових поразок на полі бою та нових панічних відступів, як це вже сталося на Харківщині. Тому зараз йому терміново потрібний перелом у війні. І для цього він, схоже, вирішив кинути у бій усі свої резерви. Включно з шантажом ядерною зброєю.

"Запобіжна операція"

Про поспіх Путіна свідчить і той факт, що він не став чекати на результати фейкових референдумів про приєднання до РФ, які Кремль зібрався провести 23-27 вересня на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей України. Хоча виглядало логічним, що початку мали б пройти референдуми, потім Росія мала б включити ці території до свого складу — і лише після цього Путін мав би оголошувати мобілізацію.

Але Путін обрав іншу логіку, і це теж важливий момент, бо цією логікою він збирається користатися й надалі. А саме: більше він не має наміру обтяжувати себе створенням casus belli – приводів для війни. Тепер достатнім приводом стає будь-яка загроза, яку він вигадає. Причому ці загрози він вигадуватиме не лише з боку України, а й з боку НАТО. Навіщо? Щоб обґрунтувати свій ядерний шантаж.

Наведемо кілька фрагментів із виступу Путіна (цитуємо за розшифровкою на сайті meduza.io). Обґрунтовуючи мобілізацію, господар Кремля почав розповідати не про Україну, а про "агресивну політику частини західних еліт". "Мета цього Заходу — послабити, роз'єднати і знищити зрештою нашу країну. Вони вже прямо говорять про те, що в 1991 році змогли розколоти Радянський Союз, а зараз настав час і самій Росії, що вона повинна розпастися на безліч смертельно ворогуючих між собою регіонів та областей", — повідав він страшні плани світових залаштунків.

І лише після цього перейшов до України: мовляв, їй на Заході "готували долю антиросійського плацдарму, а сам український народ перетворили на гарматне м'ясо і штовхнули на війну з нашою країною, розв'язавши її — цю війну ще 2014 року". Далі Путін виклав нову версію причин своєї "спецоперації": "Після того, як сьогоднішній київський режим фактично публічно відмовився від мирного вирішення проблеми Донбасу і, більше того, заявив про свої домагання ядерної зброї, стало абсолютно ясно, що новий черговий, як це вже було раніше двічі, великомасштабний наступ на Донбас неминучий. А потім також неминучою була б і атака на російський Крим — на Росію. У зв'язку з цим рішення про запобіжну воєнну операцію було абсолютно необхідним і єдино можливим".

"Запобіжна воєнна операція" — ось як тепер Путін називає вторгнення російських військ, розпочате 24 лютого. І головне тут у тому, що Путін і надалі має намір "запобігати" діям ворога. А ворог у нього – це НАТО. І "запобігатиме" він нібито наявній ядерній загрозі з боку НАТО.

"Це не блеф"?

"У Вашингтоні, Лондоні, Брюсселі прямо підштовхують Київ до перенесення військових дій на нашу територію. Вже прямо говорять про те, що Росія має бути всіма засобами розгромлена на полі бою, з подальшим позбавленням політичного, економічного, культурного — взагалі будь-якого суверенітету. З повним розграбуванням нашої країни. Задіяний і ядерний шантаж. Йдеться, — пояснив Путін, — про висловлювання деяких високопосадовців провідних держав НАТО про можливість і допустимість застосування проти Росії зброї масового ураження, ядерної зброї. Тим, хто дозволяє собі такі заяви щодо Росії, хочу нагадати, що наша країна також має у своєму розпорядженні різні засоби ураження, а за окремими компонентами і більш сучасні, ніж країни НАТО, й у разі загрози територіальній цілісності нашої країни, для захисту Росії і нашого народу ми безумовно використаємо всі наявні засоби. Це не блеф".

Тобто, це шантаж і на адресу України, і на адресу НАТО: "у разі загрози" Путін може вдатися до превентивних ударів, у тому числі й ядерних. Очевидно, розрахунок на те, що цивілізований світ злякається дикуна з ядерною палицею.

Звичайно, тут одразу постає питання, чи злякається Захід. Незабаром ми зможемо дізнатися відповідь. Якщо західні партнери дозволять ЗСУ використовувати надану Україні зброю для ураження цілей на території РФ (звідки йдуть обстріли нашої території) і, більше того, якщо ми отримаємо нові озброєння для ураження цілей на відстані 300 км і більше, це буде сигналом, що Захід не повівся на путінський ядерний шантаж.

Що ж до питання, блеф це чи не блеф, то тут ніхто не дасть гарантій. Можна припустити, що застосування ядерної зброї не входить до першочергових планів Путіна. Спочатку він спробує здійснити бліцкриг силами мобілізованих. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу вже заявив, що часткова мобілізація торкнеться "300 тисяч резервістів". За його словами, вона організована насамперед для контролю території біля лінії фронту. Тобто це буде фактично гарматне м'ясо.

Безперечно, під мобілізацію підпадуть і мешканці окупованих українських територій. Причому вони насамперед. І референдуми потрібні саме для цього, а не для обґрунтування мобілізації.

Також мобілізація, швидше за все, буде використана для ще більшого закручування гайок усередині Росії — показові розправи над "іноагентами" та іншими незгодними, особливо тими, хто посміє виступити проти війни. Ще одна мета — переведення економіки на військові рейки. У цьому випадку росіян може чекати і заморожування вкладів, і примусова праця.

А от коли все це не дасть Путіну бажаної перемоги, він може спробувати вдатися до свого останнього засобу — ядерного шантажу. Сподіватимемося, що у Вашингтоні та Лондоні не злякаються.