Нове обличчя війни. Чого чекати від мобілізації та фортифікації замість контрнаступу

Ми увійшли у другу зиму повномасштабної війни. Можна припустити, що, як і рік тому, інтенсивність боїв знизиться. Водночас, зима — це час для підготовки до весни, коли очікуються нові великі битви. І наша влада вже посилила активність у двох напрямках: поповнення війська та будівництво оборонних споруд.

В обох випадках йдеться про рішення, які можна було ухвалити ще півтора роки тому. Довгий час влада сподівалася, що можна буде якось обійтися без цих заходів. Але не вийшло.

Коменданти з надзвичайними повноваженнями

У другій половині листопада спеціальні рішення щодо посилення мобілізації ухвалили ради оборони кількох областей. Наприклад, 17 листопада новопризначений комендант Львівської області Тарас Грень на виконання рішення ради оборони області, яке тоді ж було введено в дію головою ОДА Максимом Козицьким, видав наказ, яким уповноважив військовослужбовців територіальних центрів комплектування (ТЦК) на перевірку документів у військовозобов'язаних 18-60 років та зобов'язав усіх військовозобов'язаних 18-60 років носити із собою документи та пред'являти їх уповноваженим особам ТЦК.

22 листопада голова Харківської ОДА Олег Синєгубов після засідання ради оборони області заявив, що перевірку наявності військово-облікових документів буде посилено в розважальних закладах. 24 листопада новий голова Полтавської ОДА Філіп Пронін (призначений 10 жовтня) ввів у дію рішення ради оборони області, яке доручило ТЦК разом із головним управлінням Національної поліції у Полтавській області "посилити заходи з мобілізації людських і транспортних ресурсів".

Тут важливе значення має залучення Нацполіції. Кажуть, що у Харкові поліція вже виїжджає на дорожньо-транспортні пригоди разом із представниками ТЦК, і порушники одразу отримують повістку до військкомату.

Але найбільше системно вчинили на Закарпатті. Там 30 листопада голова ОДА Віктор Микита ввів у дію рішення ради оборони області, згідно з яким 1 грудня розпочинається "перевірка документів у осіб на території Закарпатської області". З цією метою голова ОДА та начальник обласного ТЦК мають спільним наказом призначити комендантів районів та міст. Коменданти мають призначити уповноважених осіб, які й будуть проводити перевірки.

Найголовніше, що це ніяке не ноу-хау закарпатського Микити. Комендантів із надзвичайними повноваженнями запровадив Кабмін у постанові №1456, прийнятій 29 грудня 2021 р. в очікуванні російського вторгнення. Цією постановою затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. До речі, комендант Львівщини Грень на брифінгу для журналістів також послався на цей документ.

У цьому Порядку якраз і записано, що спочатку має з'явитися наказ про призначення коменданта, який матиме повноваження "єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій".

Пояснимо, чому першою названо Держспецтрансслужбу. Це спеціалізоване військове формування у системі Міноборони. Відповідно до закону, однією з основних функцій цієї служби є виконання заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану. Тобто це військові підрозділи, які може залучати комендант для проведення тотальної перевірки документів на користь мобілізації. Також комендант може залучати решту силових структур, які є під рукою.

Згідно з Порядком, комендант своїм наказом визначає уповноважених осіб Нацполіції, СБУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, ДПС, Держмитслужби та Збройних сил, яким надано право на перевірку документів у осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян.

Ці уповноважені особи мають право вимагати документи у будь-якої особи, "якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила чи має намір вчинити правопорушення". Тобто можна підійти до будь-якого чоловіка мобілізаційного віку та вимагати у нього документи на тій підставі, що він, напевно, або вже ухилився, або має намір ухилитися від мобілізації.

Якщо чоловік відмовляється надати документи, тоді, згідно з Порядком, "уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення". Згідно із статтею 263 КУпАП, цей термін може становити до трьох діб.

Припустімо, що одразу або після умовлянь чоловік виймає документи або йому привозить їх хтось із родичів. Далі уповноважена особа, напевно, за пару хвилин може пробити прізвище, ім'я, по батькові, зареєстроване місце проживання в базі даних та з'ясувати, чи отримав чоловік повістку до військкомату. Якщо не отримав — то вручити її та попередити про відповідальність за неявку.

Можуть бути різні думки щодо того, чи достатньо ефективний цей спосіб, чи можна діяти м'якше, чи, навпаки, потрібно щось жорсткіше. Але важливим є сам факт, що цей механізм тотальної перевірки документів був придуманий Кабміном ще два роки тому, за два місяці до великої війни. Однак скористатися цим механізмом влада наважилася лише зараз.

Не викликає жодного подиву, що пілотними регіонами для тотальної перевірки документів взято Львівщину та Закарпаття. Ні для кого не секрет, що чимало чоловіків поїхали туди з інших регіонів у розрахунку перечекати війну чи сподіваючись нелегально перебратися за кордон. Тому там на перший план виходить не пошук тих, кому можна вручити повістку, а виявлення осіб, яким повістка вже була виписана (швидше за все, в якійсь іншій області чи Києві) і які від її отримання ухилилися — або повістку отримали, але до військкомату не прибули.

"Мін та бетону вистачить"

Поряд із мобілізацією, ще однією гарячою темою в останній тиждень стала фортифікація. 28 листопада Володимир Зеленський розповів за підсумками Ставки, що фортифікацію "значно посилюємо". "Були докладні доповіді на всіх рівнях: Генштаб, Міністерство оборони, прем'єр-міністр, обласна влада, командувачі оперативно-стратегічних угруповань військ. Усі гроші є. Всі рішення є. Має бути повна відповідна робота в громадах. Все абсолютно деталізовано — мін і бетону нашій державі точно вистачить. Потрібно більше швидкості та ефективності, і кожен, хто за це відповідає, має чіткі завдання", — повідомив він.

30 листопада Зеленський провів у Запоріжжі спеціальну нараду з фортифікації. За його словами, основні напрямки, де треба посилитися, прискоритися з будівництвом споруд, це насамперед Авдіївський, Мар'їнський та інші напрямки на Донеччині. На Харківщині це Куп'янський напрямок, а також оборонна лінія Куп'янськ — Лиман. "І вся Харківщина, і Сумщина, і Чернігівщина, і Київська, і Рівненська області, Волинь. І також південь — Херсонська область", — додав він. Знову були доповіді обласної влади, усіх відповідних військових керівників, міністра оборони Рустема Умєрова та його першого заступника генерала Олександра Павлюка. Як розповів Зеленський, було обговорено формати співпраці з приватним бізнесом, який міг би приєднуватися до виконання таких робіт чи постачання необхідних матеріалів.

Іноді промовистим буває й мовчання. Наразі примітно, що Зеленський нічого не говорить про те, чому така нарада була проведена лише зараз, на 22-му місяці великої війни. І українцям доводиться самим шукати відповіді.

1 грудня на сайті "BBC News Україна" вийшло інтерв'ю генерала армії Віктора Муженка, який у 2014-2019 роках був начальником Генштабу — головнокомандувачем ЗСУ, а в перші два місяці великої війни допомагав головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. Він розповів, що пропозиції щодо будівництва фортифікацій були готові ще навесні минулого року.

"Я бачу подальші наші дії такими — це стратегічна оборона, побудова глибоко ешелонованої, обладнаної в фортифікаційному плані оборони, відповідних рубежів, позицій і таке інше. І чомусь ми тільки зараз про це заговорили. Хоча в березні 2022 року я об'їхав Донбас, Запорізьку, Дніпропетровську область, північ України до Київської області. І там стояло питання якраз і були пропозиції з обладнання відповідних рубежів".

Чому ж ці пропозиції не було реалізовано? "Ми всі очікували, що вдало проведемо цей контрнаступ в цьому році і вийдемо на державні кордони України 1991 року. Ну, мабуть, це була така помилка", — сказав Муженко.

Причина, найімовірніше, була суто психологічна. Влада боялася, що масштабне будівництво фортифікаційних споруд буде сприйняте українцями в поразницькому ключі — як свідчення намірів перейти до тривалої оборони. Тому на телемарафоні тема необхідності фортифікацій була фактично табуйована, дозволено було лише сміятися з ворожої "лінії Суровікіна".

Хоча реально ми навіть у найкращому разі не могли б вести наступ по всьому 1500-кілометровому фронту. І фортифікації були потрібні принаймні на тих ділянках, на яких ми збиралися наступати в останню чергу (не раніше визволення Криму). Це, насамперед, ділянки фронту на території Донецької області. Не дивно, що саме їх Зеленський називає зараз першими за пріоритетністю для будівництва фортифікацій: "Авдіївський, Мар'їнський та інші напрямки на Донеччині".

Ясна річ, ворог буде зайнятий таким самим будівництвом по той бік лінії фронту. І в Путіна теж вистачить і мін, і бетону. Тому в даній справі, як і в будь-якій іншій, не потрібно передчасних переможних реляцій, щоб не плодити завищених очікувань. Весною побачимо, хто підготувався краще.