Боїнг Путіна. П'ять невтішних для Кремля висновків з доповіді за рейсом МН17
Перш за все, варто відзначити, що нинішній доповідь — все ще не фінальний. Міжнародна слідча група (МСГ) лише представила проміжні підсумки своєї роботи. І сенсацій вони, за великим рахунком, не містять: все озвучене було відомо раніше завдяки розслідуванням неурядової організації Bellingcat, а також нідерландської Ради з безпеки.
Коротко кажучи, МСГ, в яку входять експерти з Нідерландів, Австралії, Бельгії, Малайзії та України, на підставі широкої доказової бази (зокрема, аналізу уламків та характеру пошкоджень, опитування очевидців, дані з соцмереж, разведперехваты, фотодокументи, отримані з американських і європейських супутників) прийшла до висновку, що "Боїнг" був збитий ракетою, випущеною ЗРК "Бук" з поля неподалік від Первомайського, що під Сніговим.
ЗРК ідентифікований, він прибув з території РФ, а після пуску вивезений назад. Вражаючий елемент, який застряг у палітурці ліхтаря пілотської кабіни дозволяє стверджувати, що ракета була того типу, який складається на озброєнні російської армії.
Коло учасників операції, або керували "Буком", або переганяли його, — близько ста осіб — встановлений, хоча конкретні особистості та ступінь їх причетності до цього злочину поки що залишилися не названими, а звинувачення нікому конкретно не пред'явлені.
Що буде далі?
По-перше, новий виток інформаційної війни. Власне, він розпочався напередодні. Москва раптом вирішила визнати, що бойових літаків в квадраті не було. Це до того, що раніше Москва висувала версію, що збити "Боїнг" міг український винищувач. Мета дезавуювання версії — створити інформпривід і спрацювати на випередження, забивши внутрішні канали поширення інформації напередодні очікувано неприємного події. За першим кроком пішов другий: за годину до початку прес-конференції МСГ путінський прес-секретар Дмитро Пєсков заявив про наявність якихось "неспростовних фактів", які нібито доводять, що ракета не могла бути запущена з території, підконтрольній сепаратистам. При цьому було додано, що будь-які висновки, без прийняття до уваги "фактів" із Росії — невірні.
Нарешті, не можна не згадати про надзвичайно високої активності представників російських ЗМІ, засипала доповідачів "правильними" питаннями. Все це разом повинно призвести до передбачуваного результату. Російська аудиторія (причому тут маються на увазі не тільки живуть у РФ, але і діаспори, які споживають медиапродукт ТМ "Кисельов") в масі своїй і далі буде "знати": це змова з метою зганьбити і прогнути Кремль.
Причому навіть усвідомлюючи, що це брехня, багато будуть за замовчуванням захищати "честь мундира". Вважаю, що їм в цьому допоможуть, вкидаючи всі нові версії про походження "Бука" — різного ступеня ідіотизму (угнали по п'яні, сплутали накладні, віджали-таки у "укропов" і ганяли в Росію на ремонт). Так що інформаційно-смислова прірва між Росією і рештою світу лише поглибиться. І Росія змушена буде стверджувати відверто маразматичні речі, оскільки жодного пристойного виходу в неї немає: будь-яке, навіть обмежене визнання в причетності буде означати або участь Росії у війні проти України (якщо метою був український військовий літак), або вчинення Росією теракту, якщо метою був таки "Боїнг".
По-друге, продовжиться зачищення кінців. Розслідування МСГ наближається до фіналу — час угоди про її діяльність закінчується. До того як це відбудеться, по всій видимості, слідчі ставлять себе завдання назвати конкретних виконавців. У цьому зв'язку вкрай показово, що прозвучала на прес-конференції заяву про те, що співпрацюють зі слідством пом'якшать покарання.
Не можна виключати, що це наживка, розрахована на те, що хтось із цієї сотні все ж захоче злити інформацію по справі в обмін на гарантії безпеки і притулок. Адже цілком очевидно, що по мірі просування слідства перспективи виживання кожного з цієї адовой сотні прагнуть до нуля, незалежно від того, що він робив (хоча ті троє або четверо чоловік, які складали екіпаж ЗРК, можна стверджувати з великою часткою ймовірності, вже мертві).
По-третє, в найближчій перспективі уряд Нідерландів спробує відіграти тему МН17 як у публічному просторі, так і на політичному рівні. Формально це абсолютно ніяким чином не буде пов'язано з "особливою думкою" уряду королівства в питанні асоціації України з ЄС. Однак, за нашими даними, Амстердам зазнав серйозного пресингу з боку партнерів за це рішення і не має наміру упускати можливості продемонструвати європейську солідарність в цілому і солідарність з Києвом зокрема. Тут дуже до речі припав відповідь на каверзне запитання російського журналіста: розслідування діяльності українських авіадиспетчерів та незакриття повітряного простору не входить в компетенцію МСГ.
По-четверте, знову озвучені в Нідерландах результати мають, принаймні поки що, лише обмежений юридичний потенціал — в тому сенсі, що практика судового переслідування причетних до знищення МН17 початку обкатуватися ще після публікації згаданих раніше аналогічних доповідей. Мова про колективне цивільному позові проти Ігоря Гиркина-Стрєлкова. Позов передбачає стягнення $900 млн, але питання компенсацій тут має другорядне значення. За словами адвоката у справі Флойда Визнера, головне тут — можливе застосування Акта про захист жертв тортур (TVPA).
Тут варто згадати, що іноземні держави в американських судах недосяжні для некомерційних позовів відповідно до Акта про імунітет іноземної суверенітету (FSIA). Однак застосування TVPA, особливо в парі з Актом про антитерроризме і подальшої смертної кари (AEDPA), дозволяє обійти цю норму: перший обґрунтовує позов проти персони, другий — проти країни, оскільки припускає, що злочин скоєно з схвалення і за допомогою держави — спонсора тероризму. І хоча РФ таким поки що не визнана, подібний поворот внаслідок судового процесу представляється можливим. Можна припустити, що аналогічна схема може бути застосована і по відношенню до безпосередніх виконавців теракту під Сніговим.
Зрозуміло, доставка їх у суд — подія дуже малоймовірне. Однак запуск такої схеми, навіть у разі заочного процесу, несе реальну загрозу закордонним активам як російської держави, так і його керівників. Фактично йдеться про чергову хвилю санкційного тиску, не оформлюваного як таке. Крім того, такий сценарій гіпотетично дозволяє обійтися без міжнародного трибуналу.
Тому що, по-п'яте, перспективи створення такого трибуналу зараз виглядають ще менш реальними, ніж явка з повинною "хлопця, натиснувшого на кнопку". Тут варто навести слова генпрокурора Нідерландів Фреда Вестербека: "Зараз більше, що ми можемо заявити, — це те, що "Бук" прибув з РФ і туди ж повернувся. Ми не можемо робити заяв про участь Росії як держави або людей з Росії". Частково його слова можуть пояснюватися тим, що, не ідентифікувавши конкретних виконавців, юридично некоректно говорити про залучення Москви у цей інцидент (знати і передбачати різні поняття). У той же час, зважаючи на очевидність того факту, що такого роду озброєння не можуть бути в приватному володінні (тим більше в Росії), доводиться визнати явну неготовність тих же Нідерландів (і, кажучи ширше, міжнародного співтовариства) посилювати тиск на Кремль. У той же час нинішній доповідь цілком тягне на "посилення переговорної позиції". Іншими словами, Захід може розіграти цей козир, пресуючи російське керівництво на політично важливих напрямках, тим більше, що поле для торгів (і шантажу) широко. Від Алеппо до Авдіївки, від перемир'я і біженців до хакерських атак та спроб втручання у виборчий процес.
Що ж до найбільш актуальної теми, про яку стерлася не одна сотня клавіатур, через всього вищесказаного можна сказати одне: розраховувати на міжнародний трибунал зараз не варто. Хоча тема МН17, безумовно, поповнила скарбничку аргументів за реформування ООН у цілому і Радбезу зокрема, це справа виразно затягнеться на роки. Як сумно пожартував з цього приводу один дипломат, "міжнародний трибунал можливий тільки в тому випадку, якщо союзницькі війська увійдуть на територію Російської Федерації одночасно з боку Владивостока і з боку Петербурга." Фактично світ отримав другий Локербі. Остання точка в тій історії була поставлена лише тоді, коли сумарна внутрішнє і зовнішнє тиск на режим Каддафі перевищило його запас міцності.