Шлях у першу п'ятірку. Клімкін буде головним віп-агітатором Порошенко
На президентських виборах кожен кандидат, який претендує на перемогу, повинен буде мати віп-агітаторів. На цю роль не годяться будь-які відомі діячі. Необхідна умова — вони повинні мати високий рівень довіри і не викликати відторгнення у виборців. Крім того, вони мають володіти якостями оратора, тобто володіти навичками зв'язного мовлення, вміти вести діалог і переконувати.
Знайти таких віп-агітаторів — непросте завдання для будь-якого з претендентів на президентський пост, які зараз на слуху. Поки що найчастіше в ролі агітаторів виступають або маловідомі особи (для них це скоріше спосіб попіарити себе, ніж прорекламувати кандидата), або мають надто зіпсований імідж (їх агітація може мати зворотний ефект і викликати неприйняття кандидата широкою публікою), або просто профнепридатні для агітаторською роботи (таким дійсно краще мовчати, ніж говорити).
У Петра Порошенка ця проблема має свою специфіку. З одного боку, в його команді багато відомих діячів, в тому числі членів уряду, народних депутатів, керівників різних владних органів. Але з іншого — багато хто з них саме тому, що є представниками влади, сприймаються виборцями критично.
Як повідомляють джерела "ДС", президентська команда не полінувалася детально вивчити це питання за допомогою соціологів. І з'ясувала, що найвищим рівнем довіри у виборців, як і найнижчим рівнем недовіри, володіє міністр закордонних справ Павло Клімкін. В общем-то, такий результат зрозумілий. Зовнішньополітичний курс України визначено чітко — в Євросоюз і НАТО, геть від Москви. Клімкін зі своєю роботою справляється, українські інтереси не здає, над російськими дипломатами насміхається. Зі свіжих його постів в "Твіттері": "Раніше в МЗС РФ писали тексти для пропагандистських каналів, тепер ці канали пишуть тексти для МЗС. Але, зрештою, це все багато в чому одна кухня. А Росія остаточно котиться до своєї окремої реальності, причому вже не від західного, а від усього адекватного світу". Так і в діалозі із західними сусідами (в тому числі Польщею, Угорщиною, Румунією) Клімкін за словом в кишеню не лізе і веде себе нахабно, але в межах пристойності, як і личить впевненому в собі українцю.
Так що, судячи з усього, Клімкіну доведеться бути головним віп-агітатором Порошенко. Правда, для цього йому потрібно буде виходити за рамки зовнішньополітичної тематики. Але він це, власне, вже робить. Останній приклад — його реакція на смерть Катерини Гандзюк. "Якщо не зможемо закінчити те, що робила Катерина Гандзюк, то точно нічого не зможемо. Справа не тільки в правоохоронних органах. Справа в нас і в тому, що ми робимо, щоб такий жах не просто не трапився, а навіть не можна було уявити. Це буде їй найкращою даниною, а не просто багато слів", — написав Він у "Твіттері". Звичайно, потрібно враховувати, що смерть Катерини викликала міжнародний резонанс, але все ж Клімкін своїм постом звертається не на Захід, а до українців, і спеціально підкреслює це: "Справа в нас і в тому, що ми робимо..."
Висловлювався він і з інших внутрішньополітичних тем. А щодо Томосу про автокефалію взагалі виступив з докладним коментарем, в якому підкреслив: "Автокефалія в Україні буде. Це, безумовно, внесе значні зміни в життя світового православ'я, додасть йому сил і нову динаміку, і ця динаміка буде добра". У своєму тексті він попереджає вірян РПЦ в Україні, що цю церкву чекає "справді сумна перспектива — відгородитися від усіх і жити в світі вигаданих змов. Щиро шкода мільйонів вірян, яких може спіткати така доля. Втім, віряни цілком можуть взяти власну долю у свої руки. На все воля Божа!" Як бачимо, від глобальної проблематики до чисто внутрішньої Клімкін переходить легко і невимушено.
Нарешті, Він не соромиться встрявати і в дискусії з гострих економічних питань. Наприклад, після засідання уряду 19 жовтня, на якому було прийнято рішення підняти ціну на газ для населення, він заявив: "Перед тим, як лаяти "злий МВФ" (хоча іноді й це потрібно), нам слід зрозуміти, чому він так наполягав на цих змінах. З двома різними цінами на газ (для нас і для промисловості) ринок просто нормально не працює — принаймні в Україні. І саме маніпуляції навколо двох цін і привели нас туди, де ми є. Ще простіше: українці дедалі більше платять за корупцію в енергетичному секторі. А все інше підлягає обговоренню. Бажано з ефективним збереженням власної енергії". Очевидно, він виступав тут вже не як глава МЗС, а як член уряду, причетний до прийнятого рішення і готовий її відстоювати.
Особлива цінність Клімкіна-агітатора полягає в тому, що він не має відношення до розподілу фінансових потоків і інших ресурсів всередині країни (за винятком хіба що тих скромних коштів, які йдуть на МЗС і дипкорпус). Йому вдавалося уникати звинувачень в участі в корупційних схемах, як і в лобіюванні інтересів якихось олігархів. Словом, він в стороні від внутрішніх чвар і сварок, і саме тому його слова сприймаються з довірою більшістю українців.
Одним із завдань Клімкіна як агітатора буде донести до українців ту думку, що президентські вибори стануть ще одним виміром війни з Росією. І що поразка Порошенко стане особистою перемогою Путіна, причому так будуть вважати і на Заході. А ось згадувати прізвища конкурентів нинішнього президента Клімкіну зовсім не потрібно: кампанія Порошенка буде побудована саме на те, що він воює саме з Путіним.
Після президентських виборів (причому при будь-якому їх кінець) Клімкін може увійти у першу п'ятірку виборчого списку партії Порошенка на виборах у Верховну Раду. І навіть очолити його (якщо Порошенко буде обраний президентом на другий термін). А це вже було б заявкою на трансформацію дипломатичної кар'єри в політичну. Навіть якщо Він не заглядає так далеко, стимули боротися за перемогу Порошенка у нього є в будь-якому разі, хоча б тому, що у всіх претендентів на президентський пост є власні кандидати на посаду глави МЗС.