Місія невловима. Навіщо Угорщина "відправила" ОБСЄ на Закарпатті

Моніторингова місія ОБСЄ на Закарпатті, про яку багато говорять в Угорщині, насправді не зовсім те, чим може здаватися
Фото: EPA/UPG

Угорські влади, виходячи із заяв їх представників, домоглися свого — на Закарпатті запрацює, пардон, заробила вже місія ОБСЄ в зв'язку з нападами групи осіб на будівлю Товариства угорської культури в Ужгороді та в цілому як свого роду відповідь на якісь утиски угорської нацменшини. Демонізація України триває повним ходом. Тільки от... цю Місію поки знайти не вдалося, і заяви офіційного Будапешта більше змахують на блеф. Причому створений в кращих традиціях досвідчених фейкотворцев з РФ.

Освіжимо малість в пам'яті хронологію. Так, Угорщина дійсно неодноразово закликала ОБСЄ направити спостерігачів на Закарпатті, де, мовляв, має місце переслідування українських угорців, а "мовний закон" — річ взагалі жахлива і дискриминирующая. Невеликий відступ: чомусь аналогічні заходи Латвії щодо російської мови зачепили лише власне росіян. Тобто в цьому випадку дії Риги виправдані, враховуючи, що багато країн ЄС проходили через етап зміцнення позицій державної мови або госязыков. Але український закон викликав небувалий ажіотаж в Угорщині (в куди меншою мірою в Румунії і Польщі). І в Європі змушені були відреагувати. Так, ще 6-7 лютого Закарпатті відвідував Верховний комісар ОБСЄ з питань нацменшин Ламберто Заньєр. Після візиту він запропонував компроміс — зробити упор на двомовному освіту в школах, щоб знайти баланс. Однак про місії говорено не було.

І ось місяць тому, 8 березня, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто зустрівся в Будапешті з головою Товариства угорської культури Закарпаття Ласло Брензовичем. Обговорювалося напад на центр закарпатських угорців, і особливо нічого нового він не сказав. За одним винятком: про роботу місії ОБСЄ Сійярто говорив як про доконаний факт. Через два дні прес-служба правлячої партії прем'єра Віктора Орбана Fidesz ("Фідес"), знову-таки з посиланням на міністра, повідомила, що генсек ОБСЄ Томас Гремингер нібито надіслав лист Сійярто, в якому підтвердив (причому навіть привітав цей крок) майбутнє присутність спостерігачів на постійній основі в Ужгороді. Особливості місії практично невідомі, якщо вона взагалі існує.

У "Фідес" заявляють, що Гремингер пообіцяв 12 працівників місії. І все. Формат, план, термін роботи та інші деталі відсутні. І це викликає питання, оскільки Україна офіційно дозволу на розгортання не давала. До того ж у голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля підкреслили: "Не було пропозицій до адміністрації про відкриття постійної моніторингової місії. І адміністрація не давала згоди". Спікер ОДА Ярослав Галас допускає, що, можливо, узгодження і не потрібно, однак повідомлення до адміністрації ОБСЄ все ж повинна була прислати.

Підтвердження відкриття наглядової місії немає і з боку самої СММ. У відповіді на запит "Української правди" зазначається лише, що був посилений моніторинг в Ужгороді "у відповідь на нещодавні події в місті шляхом патрулювання з Івано-Франківська". Як відомо, у Франківську є офіс СММ, мандат працівників яких поширюється на всю Україну. Отже, невідомо, як часто, але спостерігачі будуть відвідувати Закарпатті для моніторингу ситуації з дотриманням прав нацменшин і діяльністю радикальних організацій. Однак спершу все ж потрібно зрозуміти, про які події йде мова у відповіді місії на запит УП. Невже про напади на центр нацменшини? Тому йдемо на сайт ОБСЄ, і зі звіту за 8 березня стає ясно, що насамперед маються на увазі нападу на учасників маршів за права жінок 8 березня в Києві, Львові, Ужгороді та Херсоні. А в доповіді за 9 березня СММ інформує про спостереження в Херсоні, Львові, Івано-Франківську, Дніпропетровську та Чернівцях через заходів з нагоди 204-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка. На цих подіях миготіли десятки молодих радикалів.

З точки зору інформаційної подачі Будапешт дуже вчасно нагадав про себе, і "репресії" щодо угорської нацменшини наклалися на "розгул націоналізму" в Україні 8-9 березня. І неважливо, що поки постійною місією в Ужгороді не пахне. Для цілей Орбана і До досить іноді заїжджає на Закарпатті патруля з Івано-Франківська. А тому слід очікувати чергових провокацій і витівок "українських націоналістів", які будуть задокументовані патрулем. Цікаво, як буде вести себе СБУ. Чи спецслужба енергійно працювати на випередження таких дій і оперативно розслідувати вже доконані злочини з подальшим виходом на замовника? І ще важливо розуміти, що в разі ескалації повноцінна місія ОБСЄ на Закарпатті досить реальна. У такому разі виникає питання про її склад. Адже якщо, як на Донбасі, спостерігати за "утисками" угорської меншини прибудуть громадяни тієї країни, вихідців з якої нібито переслідують, або афілійовані з ними люди, то вони точно ці "репресії" зафіксують.

Як би те ні було, тему українського радикалізму, будьте впевнені, будуть розгойдувати в подальшому і в Будапешті, і в Москві. Така модель успішно працює в Польщі, де вершки збирають Піс Ярослава Качиньського і російські пропагандисти.

До речі, про Орбане. Напередодні квітневих виборів в Угорщині вогонь на себе викликає Сійярто, який все більше схожий на завзятого бретера — стьобає рукавичкою по обличчю всіх, до кого може дотягнутися. Наприклад, обізвав люксембурзького колегу Жана Ассельборна ідіотом, після чого той заявив, що політика угорського уряду може коштувати Будапешту членства в ЄС. А 5 березня міністр навколишнього середовища Люксембургу Кароль Дишбург повідомила про намір герцогства приєднатися до австрійцям в позові проти Єврокомісії, дозволила угорцям разом з росіянами розширити АЕС "Пакш". Начебто неприємно, але насправді це класичне "єднаймося проти зовнішньої загрози".

"Фідес" смикає за вуса європейців і українців, щоб продемонструвати електорату свою силу і принциповість, відіграючи в тому числі на полі трианонского реваншизму. Крім Закарпаття, мадяри вже давно проявляють інтерес і до тієї ж Румунії, використовуючи місцевих угорців секеев і чангошей. Так, ще 13 січня ультраправа угорська угруповання "Молодіжний рух 64 комітатів" заважила герб румунського посольства прапором невизнаної автономії секеев. І ось 11 березня розіграна ця ж карта, але з великим розмахом і вже на території Румунії. У місті Тиргу-Муреш, за даними ЗМІ, 2,5 тис. представників це субэтнического меншини вийшли на мітинг з вимогою автономії. Очевидно, що з наближенням парламентських виборів в Угорщині апелювання до несправедливостям Тріанонського договору буде посилюватися з усіма витікаючими наслідками для сусідів.