Миротворці і вибори. Навіщо Порошенко поїхав до Меркель
Врегулювання на Донбасі і миротворці ООН - саме про це планує говорити Порошенка з Меркель у Берліні. До Німеччини президент України прилетів ще вчора. А передувала візиту зустріч Порошенка з турецьким лідером Реджепом Ердоганом, після якої прес-служба українського глави держави доповіла, що Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії на Донбасі і навіть готова взяти в ній участь, пише depo.ua.
Така позиція турків досить цікава, враховуючи те, що раніше в питаннях миротворців не йшла розмова про участь у місії країн - членів НАТО. Хоча в тій же Німеччині говорили про можливість відправки на Донбас своїх хлопців у рамках місії ООН.
Пояснюючи зміст свого візиту в Німеччину газеті Handelsblatt, Порошенко говорив про необхідність підтримки "єдиного і сильного ЄС", а також його солідарності з Україною, зокрема в питанні миротворців ООН.
Німеччина як основний гравець
Зустріч Порошенка з Меркель є своєрідною прелюдією до саміту між лідерами Німеччини, Франції та України, який має відбутися у травні. Як повідомляли російські ЗМІ, він пройде в німецькому Аахені під час традиційної церемонії вручення престижної міжнародної премії імені Карла Великого. Володимира Путіна на нього не запрошують. Вийде формат "нормандської четвірки" без Росії. На саміті планують говорити про Донбасі і миротворців.
Росія поки не критикувала ініціативу тристоронніх переговорів, оскільки розмовляти можна скільки і про що завгодно, а фінальне пропозицію буде розглядатися на раді безпеки ООН. А там у Москви завжди буде право вето.
Порошенко вважає ідею з миротворцями своєї. Вперше він про це говорив ще в 2015 р. 5 вересня 2017-го, за власною ініціативою щодо "блакитних касок" виступив Володимир Путін. Він пропонував розгортання місії в Україні, але без виходу миротворців на кордон, їх розміщення на лінії розмежування для охорони представників ОБСЄ. Трохи пізніше, після зустрічі з Меркель, у Путіна уточнили, що миротворці можуть розміщуватися в місцях, де працює моніторингова місія ОБСЄ. Але також нагадали, що про контингент треба прямо говорити з ЛДНР.
Київ такий варіант не влаштовує. Не варто забувати, що активний діалог про миротворчої місії також ведеться між США і Росією на рівні представників. З боку США виступає спецпредставник по Україні Курт Волкер. Росіян являє помічник президента РФ Владислав Сурков. Вони провели чотири зустрічі, і остання, січнева, дала певну надію на якийсь прогрес. У Росії після неї говорили, що з пропозиціями США можна працювати.
Уолкер спільну з Києвом позицію щодо розміщення миротворців на Донбасі з взяттям місією під контроль українсько-російського кордону. Деякі деталі плану, який розробляв зокрема і радник Петра Порошенка, екс-генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, були оприлюднені в ЗМІ ще в лютому, перед Мюнхенській конференції з безпеки, на якій його також обговорювали. В ньому мова йшла не тільки про роботу місії на кордоні, але і про можливі країнах-учасницях, які надішлють необхідні 20 тис. миротворців: Швеція, Білорусь, Бразилія...
Коли пройдуть наступні переговори Волкера і Суркова - поки невідомо. Між США та Росією розігралася чергова санкційна війна, а також зросла напруга в Сирії. На тлі цього ЄС отримує шанс повернути позиції в грі з Донбасу, з якої їх потіснили американці. Це сталося після того, як "нормандський формат" кілька років демонстрував власну неефективність. Останній раз "нормандська четвірка" зустрічалася ще до обрання Макрона президентом Франції (обраний в травні 2017-го). Але лідери Європи вважають питання Донбасу своєю проблемою і хочуть, щоб головну роль у миротворчому плані грали саме вони. Головним гравцем, безперечно, на цьому фронті є Німеччина - геополітичний конкурент США. Вона і прагне стати арбітром на Донбасі.
У Берліна існує популярна ідея: поступове зняття санкцій з Росії в обмін на поступки Москви в регіоні. Можливо, це і стане основним козирем Європи. У США ідею пряників вітають, але зараз використовують принцип батога: санкції проти семи олігархів з "кремлівського досьє" і чиновників. Російський ринок уже обвалився після останніх американських дій. А в "кремлівському досьє" ще є закрита частина... Попереду можливі санкції за останню химатаку сирійської армії в Думі. Режим Асада підтримує Москва, - їй і відповідати. В умовах закручування гайок поступки Росії на Донбасі видаються неминучими. До питання Криму є шанс повернутися вже потім.
Мета Порошенка
Не варто зайвий раз нагадувати, що в кінці березня 2019-го в Україні відбудуться президентські вибори. А питання Донбасу - це важливий момент в історії Петра Порошенка, який поки ще не є офіційним кандидатом на другий термін, але ніхто не сумнівається, що він вступить в гонку. Миротворці на Донбасі - запорука зростання його рейтингів. Тому що вони безпосередньо асоціюються з миром в регіоні, до якого прагне значна частина населення - як біженців, переселенців і людей, які залишилися на деоккупированных територіях, так і українців, яким набридла війна. Відповідно, будь-які успіхи в переговорах щодо місії ООН збільшать шанси Порошенка на другий термін, тому що це буде його зовнішньополітичним успіхом. Його головний конкурент - Юлія Тимошенко - власну гру на миротворчому фронті вже почала. Вона піарила миротворчий план, який є однією з фішок її передвиборчої кампанії. Такий собі "майбутній президент", у якого вже є вирішення всіх проблемних питань. Логічно, що будь-яку альтернативу владі вона буде критикувати. Зараз як Тимошенко, так і її план на Заході мало хто помічає. Західні ЗМІ демонструють, що як в ЄС, так і в США поки не визначилися щодо кандидата, якого підтримають на українських виборах. І динаміка новин для президента Порошенко не так сумна, як це було в кінці 2017-го - початку 2018-го, коли його критикували, зокрема в Німеччині, з-за тиску на НАБУ і корупцію. Після Мюнхенської конференції-2018 активна критика кудись зникла. Можливо, тому, що Захід розуміє відсутність альтернативи Порошенко...
Цікаво, що український президент приїхав у Німеччину після того, як вона дозволила будівництво " Північного потоку-2, а він, у свою чергу, називав прихильників газопроводу "прислужниками Росії в гібридних війнах". Виходить, що Меркель і є одним з "прислужників". Наскільки такі заяви вплинуть на хід діалогу? Швидше за все, жодним чином не погіршать українські позиції, тому що у кожного з учасників є власні державні інтереси, які стоять значно вище заяв, орієнтованих на електорат.
Можна припустити, що для Порошенка як зустріч з Меркель, так і майбутні тристоронні переговори в Ахені важливі не тільки в просуванні миротворчого плану. Вони є запорукою підтримки головних європейських гравців на виборах-2019.
Що далі
До розгортання місії ООН на Донбасі ще дуже далеко. Це навряд чи відбудеться до президентських і парламентських виборів в Україні навіть при швидкому згоду Росії, якого поки не буде. Москва спробує вичавити максимум навіть в умовах "загнаної в кут щура", в яких Кремль знаходиться зараз. Вето в Радбезі ООН - це їх головний аргумент. Він автоматично може поставити хрест на будь-яких миротворчих потугах і разом зі зброєю для сепаратистів гарантує можливість відстоювання власних інтересів. Це незважаючи на те, що Москва постійно підкреслює прихильність "Мінську".
Для миротворчої місії необхідно вирішити чимало питань, починаючи з розведення сил і засобів, виведення російських військ разом із зброєю, обміну полоненими і амністію і закінчуючи умовами проведення виборів. На це можуть піти роки. Але для України великим успіхом будуть напрацювання та винесення в Радбез ООН детального плану, обговореного з Москвою. Порошенко потрібно презентувати свій миротворчий план. Це може бути розробка його радника Расмуссена, або щось інше. І "дорожня карта" влада повинна з'явитися найближчим часом в Берліні або згодом в Ахені. Правда, якою буде її майбутнє в умовах постійних нагадувань Кремля про прямому діалозі Києва з ЛДНР, - невідомо.
ЄС і США будуть боротися за роль головного переговірника з Москвою і, відповідно, диригента миротворчої місії. Не варто забувати, що за неї треба платити. А той, хто платить, - замовляє музику. Україна ж повинна стежити за власними інтересами в цій грі. Які точно не повинні обмежуватися рейтингами в президентській гонці.
