Миротворчість під вибори. Коли Тимошенко запропонує прямі переговори з Путіним
Дуже багато звернули увагу на те, що у своєму виступі на недавньому форумі Юлія Тимошенко не конкретизувала, як збирається зупиняти конфлікт на Донбасі і повертати Крим. Під час відеоконференції у Facebook вона уточнила: "Потрібно проводити не фейковий, не той, який затягнув війну практично на чотири роки, а справжній переговорний процес на базі Будапештського меморандуму, на рівні лідерів націй". І тут же переключилася на більш вигідну тему відновлення Донбасу після припинення війни. "Всі, хто давав Україні гарантії недоторканності наших кордонів в Будапештському меморандумі, повинні разом з нами підняти демократичний світ, щоб створити фонди відродження і розвитку окупованих територій", — сказала вона. Ось тільки гарантами в Будапешті виступили США, Великобританія і Росія. І за логікою Тимошенко Москви теж треба підключити до відновлення Донбасу.
Однак повернемося до варіантів досягнення миру на Донбасі. Їх, власне, три. Перший - за допомогою миротворців під егідою ООН крок за кроком повертати наш суверенітет над окупованими землями. Але на сьогоднішній день розміщення миротворців у вигідному для нас ключі — на всій території, підконтрольній російським бойовикам, — виглядає нездійсненним. А варіант "блакитних касок" виключно на лінії розмежування Україну не влаштовує, оскільки це замороження конфлікту, а не його рішення. Другий варіант — деоккупация силою. На тому стоять праві популісти. Такий сценарій призведе до величезних жертв при прямому зіткненні з російськими військами, і оцінювати його реалістичність сенсу немає. Третій варіант — переговори президентів України та Росії без західних посередників.
Цей сценарій вже озвучувалася різними спікерами, від Віктора Медведчука і Юрія Бойка до першого президента Леоніда Кравчука. Який, нагадаємо, був гостем форуму Тимошенко. Мережеві дотепники тут же поспішили відзначити, що Леонід Макарович сказав, що поки що остерігається говорити сама Юлія Володимирівна. Багато хто вважає третій варіант капітуляцією, а його прихильників — "агентами Кремля" чи латентними путиноманами. Однак проблема в тому, що варіант з миротворцями Росія блокує, а інших реалізованих рецептів немає. Також цілком можлива ескалація Москвою військових дій в допомогу "кандидатам-миротворцям", щоб актуалізувати тему про перспективність переговорів по Донбасу з новим президентом (не з Порошенком).
Але навіть без цього сьогодні помітний процес формування в суспільній свідомості передумов для підтримки ідеї прямих переговорів. По-перше, владу звинувачують у небажанні припиняти війну з-за бізнес-інтересів. По-друге, громадян переконують у нібито всі можливості вирішити в рамках Будапештського меморандуму (що є казкою для необізнаних). По-третє, знову активно заговорили про "втому Заходу" від України, що ілюструється згодою ряду країн Європи побудувати "Північний потік-2" і критикою, яка звучить на адресу української влади із-за повільності в боротьбі з корупцією.
Варто очікувати, що подібні тези вустами політиків, експертів, блогерів будуть тиражувати і надалі. Наступний крок — кілька соцопитувань, які покажуть високу підтримку населенням ідеї припинення війни за всяку ціну. У чому інтерес до цієї технології Тимошенко? Сьогодні їй невигідно говорити, що "заради миру" вона піде на переговори навіть з негідником Путіним. Але все може змінитися через півроку, якщо масована обробка громадської думки дасть свій результат.
Тимошенко як досвідчений політик розуміє: ті, хто підтримують нинішній курс щодо окупованих територій, і ті, хто за силовий варіант, за неї все одно голосувати не будуть. Зате цілком можна схилити на свій бік значну частину виборців, які втомилися від війни, але не бажають реставрації "регіоналів".
