Міни на КПВВ "Майорське". Чого чекати від нової війни дронів на Донбасі

Війна безпілотників на Донбасі розгортається з новою силою. Причому все активніше безпілотні апарати використовують і російські проксі-формування. Так, 14 квітня з'явилося повідомлення від Державної прикордонної служби України про те, що безпілотник бойовиків здійснив дистанційне мінування протипіхотною міною ПОМ-2 в районі контрольного пункту "Майорське" гуманітарного дорожнього коридору Горлівка — Бахмут. І хоча нині КПВВ блокований окупаційними властями і фактично не використовується, проте через нього триває рух жителів прифронтових територій. Мабуть, саме вони і були цілями для міни.

ПОМ-2 — це радянська протипіхотна міна натяжної дії спеціально розроблена для установки засобами дистанційного мінування. Її особливістю є неможливість знешкодження без підриву. Міна оснащується системою самоліквідації, яка може встановлюватися на термін від 4 до 100 годин. І ще — такої міни немає в арсеналі ЗСУ, оскільки наша країна ратифікувала Оттавську конвенцію. Зате вона є на озброєнні російської армії.

В останні кілька місяців бойовики почали використовувати ці міни дуже активно для "засіювання" передових позицій і нейтральної смуги. Зазвичай застосовували елементи реактивної гранати для РПГ-7, а тепер перейшли до тактики використання цивільних безпілотників типу DJI китайського виробництва.

З початку поточного року наші військові вже зафіксували шість таких випадків. Зокрема, 7 лютого і 8 березня в районі н. п. Луганське, 24 лютого — в н. п. Водяне.

Крім того, безпілотні апарати масово використовуються бойовиками для скидання на наші позиції саморобних вибухових пристроїв, які, як правило, збираються на основі боєприпасу для автоматичного гранатомета АГС-17. І хоча точність такого бомбометання вельми сумнівна, однак наша армія несе від них втрати. Так, саме від такої ерзац-бомби 13 квітня в районі Майорська загинув старший солдат Олексій Мамчій з 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади.

Використання цивільних безпілотників як ударних цілком вкладається в схему, відпрацьовану терористами по всьому світу. Такого роду зброя активно використовується бойовиками в Сирії, талібами в Афганістані, хуситами в Ємені.

Найефективнішим засобом убезпечитися від дронів вважається придушення системи управління ним, яка працює на частоті 2,4 ГГц або 5,8 ГГц. В арсеналі ЗСУ є комплекси радіоелектронної війни вітчизняного виробництва, які реально працюють. Йдеться насамперед про "Буковель-АD" і "Нота". "Буковель" встановлюється на базі громадянського позашляховика "Міцубісі" Л200 і здатний ефективно працювати на відстані до 15 км. Обидві системи включені до Державного оборонного замовлення і вже кілька років закуповуються Міністерством оборони.

Такі комплекси є майже панацеєю від нальотів безпілотної авіації, оскільки вони блокують не тільки систему управління, але й супутникову навігацію GPS. Справа в тому, що найбільш просунуті моделі квадрокоптера на випадок обриву каналу зв'язку з оператором мають можливість автоматичного повернення апарата в заданий район, де той може здійснити посадку в ручному режимі. І прив'язане це все саме до навігаційної системи, за допомогою якої літальний апарат може самостійно визначити власне положення в просторі, напрямок і дальність до оператора і повернутися до нього.

Крім того, нещодавно армія через Агентство НАТО з підтримки і постачання уклала контракт на поставку 37 антидронових рушниць виробництва литовської фірми NT Service. Але це озброєння локальної дії і може використовуватися майже виключно для прикриття груп військовослужбовців Сил спеціальних операцій.

Масштаби ж закупівель систем РЕБ поки що недостатні для того, щоб забезпечити прикриття від безпілотників по всій лінії розмежування на Донбасі протяжністю 300 км, не кажучи вже про прикриття інших напрямків. Звичайно, якісь комплекси закуповує і Держприкордонслужба — "Джеб", наприклад. Однак і їх недостатньо.

Інший напрямок боротьби з китайськими квадрокоптерами — насичення військової ППО зенітними самохідними комплексами, які можуть самостійно виявляти такі невеликі апарати і знищувати їх. Оптимальною для цього завдання західні фахівці називають турецьку 35-мм спарену зенітну самохідну установку (ЗСУ) Korkut.

У нашому ж випадку цілком адекватною відповіддю могла б стати максимальна модернізація і введення в дію всіх наявних ЗСУ-23-4 "Шилка".

Єдиною проблемою для масового використання зенітних самохідних комплексів є те, що ціна снарядів, які необхідно витратити на знищення одного дрона, набагато перевищує його ціну.

Тому за кордоном зосередилися на доведенні до бойового стану військових лазерів. Причому тут потужність не відіграє великої ролі — потрібен єдиний імпульс, здатний розплавити недорогі пластикові деталі. Однак у наших реаліях це більше фантастика.