Мінус один конкурент Шмигаля. Що не так з спростуванням відставки Вітренка

Юрій Вітренко своєрідно відреагував на чутки про свою швидку відставку. На Facebook-сторінці Міненерго він повідомив, що продовжує виконувати обов'язки міністра енергетики. З 29 березня по 7 квітня він перебував з візитом в Катарі в рамках підготовки візиту в цю країну Володимира Зеленського. Зараз, за словами Вітренка, він готується до поїздки в складі офіційної української делегації в рамках ще одного закордонного візиту президента України, який запланований на найближчі дні.

"Чутки про нарікання з боку уряду, Офісу президента, міжнародних партнерів на роботу Міністерства енергетики під моїм керівництвом мають маніпулятивний характер. У нас вистачає зовнішніх загроз, для ефективної боротьби з якими потрібна командна робота органів державної влади, і на посаді виконуючого обов'язки міністра енергетики я докладаю зусиль саме для цього", — підкреслив Вітренко.

Тобто він спростував чутки про те, що його робота викликає нарікання. А ось чутки про швидку відставку — не спростував.

Третьої спроби не буде

Щоб розуміти, що відбувається, потрібно згадати, навіщо Вітренко йшов у виконавчу владу. Йшов він зовсім не заради посади в.о. міністра. А заради поста віцепрем'єра, який став би для нього трампліном до прем'єрського посту.

Нинішній прем'єр Денис Шмигаль отримав свою посаду подібним чином. 4 лютого 2020 року він став віцепрем'єром — міністром розвитку громад і територій, а вже через місяць очолив уряд.

17 грудня 2020 року Верховна Рада провалила кандидатуру Вітренка на посаду першого віцепрем'єра — міністра енергетики. Проголосували "за" лише 186 нардепів, в тому числі тільки 153 з 246 членів фракції "слуг народу".

Після цього на Банковій вирішили тимчасово зробити Вітренка в.о. міністра. 21 грудня Кабмін на позачерговому засіданні призначив Вітренка першим заступником міністра енергетики та поклав на нього виконання обов'язків міністра.

28 січня була зроблена друга спроба провести Вітренка через Верховну Раду. Знову невдала. За призначення його на посаду першого віцепрем'єра — міністра енергетики проголосували тільки 204 нардепа, в тому числі тільки 177 "слуг народу".

Тим часом у Вітренка наближався до кінця граничний термін перебування в статусі в.о. міністра. На Банковій занепокоїлися цією проблемою і стали просувати зміни в законодавстві. 23 лютого Верховна Рада за наполяганням Зеленського прийняла закон, який зняв обмеження на терміни перебування чиновника в статусі в.о. міністра і до того ж повністю прирівняв повноваження в.о. міністрів до повноважень повноцінних міністрів.

Якби амбіції Вітренка обмежувалися кріслом керівника Міненерго, то можна було б сказати, що його мрії здійснилися. Однак Вітренко, повторимо, йшов у виконавчу владу не за цим.

Знаючі люди кажуть, що приблизно два тижні тому Вітренко мав зустріч з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Нібито Вітренко запитав, коли ж буде третя спроба призначити його на посаду першого віцепрем'єра — міністра енергетики. І нібито відповідь була настільки сумною, що Вітренко усвідомив відсутність у нього перспектив пройти через Верховну Раду. Чи то можливості Єрмака тиснути на депутатів зменшилися, чи то знизилася зацікавленість Банкової в кандидатурі Вітренка в якості наступника Шмигаля, а може, і те і інше разом.

Так чи інакше, але саме після цієї песимістичної розмови Вітренко вирішив піти. І начебто дійсно саме він вирішив піти, а не його вирішили позбутися. Так що чутки про те, що його робота викликає нарікання, він спростував досить-таки справедливо.

Крісло-сковорідка

Власне, спростування цих чуток знадобилося Вітренкові саме тому, що він дуже печеться про свою репутацію фахівця. І про своє реноме політика і реформатора. Він сподівається на свій кар'єрний злет коли-небудь потім.

До слова, саме турботи про чистоту свого іміджу спонукають його не засиджуватися довго в кріслі керівника Міненерго. Надто вже це крісло нагадує сковорідку. І справа не тільки в горезвісних непопулярних рішеннях, які доводиться приймати. Відомо, з якою прискіпливою увагою дивляться на діяльність керівництва Міненерго різні лобістські угруповання, медіа та громадськість. Чи не в будь-якому рішенні вони можуть побачити інтерес чи то Коломойського, чи то Ахметова, чи то росіян, чи то МВФ — взагалі, чий завгодно інтерес, але тільки не інтерес України.

Коротше, крісло в.о. міністра енергетики — це не та позиція, де можна заробити політичний капітал. Швидше його там можна розгубити і знецінити. Ну а що стосується грошового заробітку, то цієї проблеми у Вітренка немає. У його декларації за минулий рік записано 284,6 млн грн зарплати в "Нафтогазі". Так що він може дозволити собі побути якийсь час безробітним.

Так, поки що він залишається в.о. міністра. Адже рішення про його відставку повинен прийняти Кабмін. Не виключено, що його попросять залишитися рівно до того моменту, як на Банковій остаточно визначаться з кандидатурою його наступника. А може бути, навіть і до дати формування нового уряду.

У будь-якому випадку до звільнення він буде старанно виконувати всі свої обов'язки, включаючи і участь в зарубіжних візитах Зеленського. Бо, як уже було сказано вище, репутація, реноме і все таке.

Можливі наступники

Зараз обговорюються пів дюжини можливих наступників Вітренка в кріслі керівника Міненерго. Зокрема, деякі Telegram-канали кажуть про кандидатуру Ігоря Насалика, який очолював Міністерство енергетики та вугільної промисловості з квітня 2016-го по серпень 2019-го. "Лівий берег" називає п'ятірку кандидатів: директор з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями ТОВ "Оператор ГТС України" Ольга Бєлькова; директор ДП "Енергоринок" Юрій Гнатюк; заступник міністра енергетики Максим Немчинов; заступник голови парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, член фракції "Слуги народу" Олег Семінський; ексдиректор інтегрованого газового бізнесу НАК "Нафтогаз України" Андрій Фаворов.

Ніхто з цього списку, схоже, не має амбіцій стати наступником Шмигаля. І нікого з них не будуть робити віцепрем'єром. Тому для них, на відміну від Вітренка, проходження через Верховну Раду не є чимось критично важливим. Як вже говорилося, прийнятий 23 лютого закон повністю прирівняв повноваження в.о. міністрів до повноважень повноцінних міністрів. Тому Верховна Рада тепер стала, по суті, зайвою ланкою в справі призначення керівників міністерств. Хоча, з іншого боку, саме відсутність піднесених амбіцій полегшує потенційному кандидату проходження через Верховну Раду, особливо якщо він не буде викликати відторгнення ні у Ахметова, ні у Коломойського.

Залишається питанням, чи вибув Вітренко зі списку претендентів на пост прем'єра. Зараз — напевно, так. Але можливо, ми ще почуємо про нього, коли згорить на роботі наступник Шмигаля. Поки ж більш-менш твердо можна стверджувати, що трампліном для подальшої політичної кар'єри Вітренка буде не пост міністра енергетики.