Мінус 13% упродовж двох місяців. Чому посипався рейтинг Зеленського

У травні 2022 року рівень довіри до Володимира Зеленського сягнув 90%. Після цього він знижувався, але повільно – до 77% у грудні 2023 року. Тобто, за півтора роки впав на 13%. Однак потім падіння різко прискорилося, і в лютому 2024 року рейтинг знизився до 64%. Тобто тепер для падіння на 13% вистачило двох місяців замість півтора року. Про це свідчать нові дані КМІС.

Якщо Банкова не зуміє зламати цю динаміку, то ще через два місяці, тобто у квітні, відсотки довіри та недовіри практично зрівняються. Знаючи увагу Зеленського до рейтингів, можна припустити, що він та його офіс найближчим часом намагатимуться зробити якісь ефектні кроки, які б змогли надихнути суспільство.

Щоб передбачити, які це можуть бути кроки, слід розуміти причину, чому темпи падіння довіри до Зеленського раптом різко прискорилися.

Не лише відставка Залужного

КМІС проводив своє опитування 5-10 лютого. Увечері 8 лютого Зеленський звільнив головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. Безперечно, це найгучніша подія останніх двох місяців, і вона, звісно, вплинула на рівень довіри до Зеленського.

Проте навряд це був єдиний чинник. Швидше це лише один із трьох факторів, які більш-менш однакові за своєю значимістю. Іншими словами, відставка Залужного пояснює лише третину прискореного падіння рейтингу Зеленського. Інші два чинники можна назвати так: "що Зеленському не вдалося" та "кого Зеленський не відправив у відставку".

Фактор невдач

Довіра до Зеленського падає тими самими темпами, як і соціальний оптимізм. У травні 2022 року 68% респондентів вважали, що справи в Україні розвиваються у правильному напрямку. Після цього частка оптимістів знижувалась, але повільно — до 54% у грудні 2023 року. Тобто, за півтора року вона скоротилася на 14%. Однак потім падіння різко прискорилося, і в лютому 2024 частка оптимістів знизилася до 44%, тобто двох місяців вистачило для падіння на 10%. А частка песимістів за ті ж два місяці зросла на 13% — з 33% до 46% і вперше за два роки великої війни перевищила частку оптимістів.

Наголосимо: йдеться саме про оптимізм та песимізм, а не про оцінку ситуації. Респондентів не просили сказати, чи їм подобається поточний стан справ. Їх просили передбачити, у якому напрямі справи розвиваються.

У грудні 2021 року, за три місяці до повномасштабного російського вторгнення, стан справ в Україні, очевидно, був набагато кращим, ніж у травні 2022 року, коли вже три місяці тривала велика війна. Проте у грудні 2021-го лише 18,3% респондентів вважали, що справи розвиваються у правильному напрямку, а 65,3% — що у неправильному. Але у травні 2022-го виявилася протилежна картина: 68% вважали, що справи йдуть у правильному напрямку, а в неправильному — лише 16%.

Розгадка саме у оптимізмі. Люди вірили у перемогу — більш того, у швидку перемогу. І це було одним із головних результатів діяльності Зеленського у перші місяці великої війни. Тому і довіра до нього досягла 90%, а недовіра впала до 7%.

2023 рік показав, що очікування швидкої перемоги були завищеними. І влада, і народ дійшли до усвідомлення того, що війна буде довгою. У такій ситуації суспільство потребувало того, щоб його віру в перемогу підкріпили. І зробити це мав саме Зеленський.

Було б несправедливо стверджувати, що він не пробував. Але навіть якщо спроби були, ми бачимо результат: цієї зими соціальний оптимізм та довіра до Зеленського одночасно різко пішли вниз.

Що можна зробити? Напевно, народ чекав від влади чіткого плану для перемоги. Оголосити цей план мав саме президент. Напевно, для цього замало було б записати чергове щоденне відеозвернення. Потрібно було щось фундаментальне — наприклад, виступ у парламенті. Востаннє Зеленський виступав у Верховній Раді на День Конституції 28 червня торік. З того часу минуло сім місяців. Невже за цей час не з'явилося нових меседжів для депутатів та народу?

Схоже, причина полягає в тому, що Зеленський боїться публічно визнавати проблеми. І боїться брати на себе відповідальність за непопулярні кроки, необхідні для їх розв'язання.

Боявся оголосити про перехід до оборони — і в результаті не підготовлено оборонних фортифікаційних споруд. Боявся оголосити нову хвилю мобілізації — і в результаті у військах ускладнюється проблема некомплекту особового складу.

Щоб переламати ситуацію, треба перестати шукати легкий план перемоги — і натомість зайнятися важким планом. Тоді і народна довіра може зрости, і громадський оптимізм.

Фактор команди

Рейтинг довіри-недовіри до Зеленського складається із багатьох компонентів. Щоб не ускладнювати, виділимо п'ять складових: три пов'язані з ним самим, а дві — з його командою.

• Любов фанатів. Майже 10% респондентів довіряють Зеленському виключно з особистих симпатій. Навіть якщо вони бачать погіршення ситуації в країні, вони звинувачують у цьому будь-кого, тільки не свого улюбленця. Наприклад, у грудні 2021 року, як уже було сказано, лише 18,3% респондентів вважали, що справи в Україні розвиваються у правильному напрямку. Але при цьому 26,4%, як і раніше, схвалювали діяльність президента Зеленського. І довіряли президенту 27%.
• "Згуртування навколо прапора". Після 24.02.2022 з'явилася нова категорія — ті, хто висловлює довіру до президента з патріотичних міркувань. Соціологи називають це rally around the flag ("згуртування навколо прапора"). Разом із фанатами вони стабільно становлять близько 20%. Так, у травні 2022 року довіра до Зеленського (90%) на 22% перевищувала оптимізм, тобто частку тих, хто говорив про розвиток справ у правильному напрямку (68%). У грудні 2023 року довіра до Зеленського (77%) перевищувала оптимізм (54%) на 23%. У лютому 2024-го бачимо майже таку саму дистанцію: довіра до Зеленського (64%) перевищила оптимізм (44%) на 20%.
• Діяльність Зеленського. Тепер візьмемо тих, хто довіряє Зеленському з раціональних міркувань, через те, що вони бачать розвиток справ у правильному напрямку. Одне з джерел їхнього оптимізму — це, як уже було сказано, сам Зеленський. Те, як він надихає людей. Як він забезпечує Україні допомогу та підтримку інших країн. Як знаходить шляхи розв'язання всіх проблем. Влада – це синонім відповідальності. Усі розуміють, що зараз у Зеленського фактично є абсолютна влада, тому й відповідальність за вирішення всіх проблем лежить на ньому.
• Військова команда Зеленського. Не менш важливим джерелом суспільного оптимізму є військові керівники Сил оборони. Усіх вони призначені Зеленським — і громадська довіра до них сприяє довірі до Зеленського. В опитуванні КМІС було згадано трьох генералів. Валерію Залужному довіряють 94% (не довіряють 5%). Начальнику ГУР МО Кирилу Буданову довіряють 66% (не довіряють 19%). Новому головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському довіряють 40% (не довіряють 21%). Як бачимо, Залужний зі своїми 90% був важливим складником у рейтингу Зеленського, хоч би як той до нього ставився, — це не Сирський із його 40%.
• Цивільна команда Зеленського. Ще один важливий компонент довіри-недовіри до Зеленського — це його найближче оточення. Суспільна свідомість асоціює із Зеленським передусім керівника його офісу Андрія Єрмака. У рейтингу КМІС упродовж двох останніх місяців довіра до Єрмака впала з 33% до 27%, а недовіра зросла з 51% до 61%. Зрозуміло, що ці цифри містять оцінку не лише Єрмака, а всього офісу президента, включаючи і таких заступників Єрмака, як Андрій Смирнов, Олег Татаров, Ростислав Шурма, які неодноразово фігурували в журналістських розслідуваннях та інших скандалах. Очевидно, вони тягнуть рейтинг Зеленського вниз. Але Зеленський розпочав оновлення своєї команди не з них, а із Залужного. Або ще один приклад з того ж опитування КМІС: "слуга народу" Мар'яна Безугла, яка кілька місяців поспіль намагалася дискредитувати Залужного, в результаті "заробила" 7% довіри та 65% недовіри. А оскільки чимало людей впевнені, що вона робила це на замовлення з Банкової, це теж могло підштовхнути рейтинг Зеленського вниз.

Два рецепти

Що може зробити Банкова, щоби приємно здивувати суспільство? Вона має два рецепти, хоча один не виключає інший, і для надійності можна використати обидва.

Перший рецепт — систематична робота над помилками. Насамперед показати суспільству свою здатність бути лідером у цей важкий час. Вести народ за собою, а не намагатися догодити всім. Перестати ревнувати до Залужного. Відмовитись від спроб перекласти на генералів відповідальність за свої помилки до та після 24.02.2022. Одночасно почистити свою цивільну команду. Жорстко реагувати на будь-які скандали, на зразок стеження СБУ за Bihus.info, коли відправляти у відставку слід одразу голову відомства, а не начальника департаменту.

Другий рецепт — полегшити собі непосильне ярмо відповідальності, для цього поділитися владою з іншими. Найпростіший спосіб — створити в парламенті повноцінну коаліцію з усіх патріотичних фракцій та груп, щоб вона сформувала уряд національного порятунку не з політиків, а з професіоналів. У військовій сфері — довірити військовим розробляти та здійснювати військові операції.

Але на Банковій, швидше за все, вигадають якийсь третій рецепт, де буде багато піару Сирського, багато влади Єрмака, багато нових облич у керівництві ЗСУ та уряді, а ще багато нових обіцянок. У будь-якому разі можна припустити, що зміни будуть незабаром. Рейтинг не любить, коли його ігнорують.