"Мінськ" замість "Нормандії". Як Путін зіпсував Зеленському святкову прес-конференцію

Вранці 19 травня російська газета "Коммерсант" на першій сторінці свого свіжого номера виклала знущальну статтю про українськи пропозиції по просуванню до миру на Донбасі. Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак вніс ці пропозиції ще місяць тому. Але "Коммерсант" вирішив потоптатися по їх змісту саме зараз.

Telegram-канали, близькі до Банкової, вже поділилися припущеннями, що Кремль організував цей злив інформації спеціально напередодні великої прес-конференції, яку Володимир Зеленський зібрався провести 20 травня. Мовляв, таким чином Путін хоче зіпсувати Зеленському святкування другої річниці президентства.

Спойлер про майбутні переговори 26 травня

Нагадаємо "короткий зміст попередньої серії". 16 квітня Зеленський в Парижі після зустрічі зі своїм французьким колегою Еммануелем Макроном повідомив, що на засіданні радників лідерів країн "Нормандської четвірки" 19 квітня "обговорюватимуться кластери, зроблені французькою і німецькою стороною. Будуть доповнення від України. Ці кластери розглядаються також Росією. Всі чотири країни підготують додатки до цих кластерів: з чим згодні, з чим не згодні". Зеленський пояснив, що кластери — це кроки по виконанню Мінських домовленостей, і політичні радники будуть узгоджувати позиції по ним.

19 квітня дійсно пройшло засідання радників в режимі відеоконференції. Саме тоді Єрмак і вніс пропозиції від України у відповідь на французько-німецькі і російські пропозиції. За підсумками засідання Єрмак повідомив, що "радники лідерів України, Франції, Німеччини та Росії домовилися на наступних засіданнях продовжити роботу над узгодженням кластерів".

Дата наступного засідання досі не узгоджена. Обговорюється варіант проведення відеоконференції радників 26 травня. Напевно, на прес-конференції 20 травня Зеленський міг би розповісти про блискучі перспективи якнайшвидшого прориву до миру на Донбасі і запевнити, що переговорний процес йде повним ходом: ось, мовляв, 26 травня зустрінуться радники і знімуть всі спірні питання.

Як відомо, Кремль регулярно використовує "Коммерсант" для зливу інформації про хід переговорів по Донбасу. І ось зараз через цю газету Путін фактично повідомив Зеленського і Єрмака про те, що їх пропозиції будуть відкинуті.

Потрійний ультиматум Кремля

Таким чином, Зеленський 20 травня, звичайно, зможе роздавати чергові обіцянки швидкого миру. Але реально Кремль фактично висунув ультиматум Києву. Стаття в "Комерсанті" немов спеціально розрахована на тих, хто "не любить багато букв". Там немає докладного викладу і аналізу пропозицій Єрмака, а просто вказані три умови, на яких Кремль має намір категорично наполягати.

Перша вимога — спочатку вибори в ОРДЛО і лише потім передача Україні контролю над кордоном, а не навпаки.

Друга вимога в "Комерсанті" сформульована так: "Російська позиція полягає в тому, що проект конституційної реформи слід узгодити з Донецьком і Луганськом (такої ж думки дотримуються і влади самопроголошених республік)". Тобто Кремль вимагає від Банкової того, чого немає в Мінських домовленостях. У "Комплексі заходів щодо виконання Мінських угод" йдеться лише про узгодження з представниками ОРДЛО "особливостей ОРДЛО", які повинні бути враховані при проведенні конституційної реформи в Україні.

А третя вимога — це щоб до виборів в ОРДЛО порядок на цій території підтримувала "народна міліція" (тобто фактично окупаційні війська РФ), а не спільні патрулі Національної гвардії України і українських громадян з ОРДЛО, як пропонує Київ.

Чим загрожує Путін

"Коммерсант" акцентує на тому, що Кремль хоче змусити Київ відмовитися від "лінії на те, що Росія, а не Донбас, є стороною конфлікту". І першим кроком для цього (ще до підписання будь-яких документів) повинна стати згода Києва перевести переговори про майбутню "дорожню карту" врегулювання конфлікту на Донбасі з компетенції "нормандського формату" (де ніяких представників ОРДЛО немає) в Тристоронню контактну групу (де представники Росії посилено зображують себе посередниками, а на роль представників сторони конфлікту просувають якихось мутних персонажів з Донецька і Луганська).

Тобто все ось ці пропозиції про кластери — французько-німецькі, російські, українські — повинні, наполягає Москва, розглядатися не в "нормандському форматі" (він у такому випадку стає взагалі зайвим), а в "мінському форматі" в його кремлівської інтерпретації ( Київ, Донецьк, Луганськ — сторони, ОБСЄ і Росія — посередники). Ніякої "Нормандії" більше не буде, тільки "Мінськ". І ніяких зустрічей з Путіним, Меркель, Макроном. Тільки з кремлівськими маріонетками з Донецька і Луганська.

А що буде, якщо Банкова відмовиться? "Коммерсант" вже сформулював новий пропагандистський штамп Кремля: Зеленський відмовився від Мінських угод. Ця думка винесена прямо в заголовок статті: "Ми наш, ми новий Мінськ побудуємо. Україна документально оформила зміну мінських угод на свій смак".

І далі в преамбулі жирним шрифтом: "Українські пропозиції — це перше документально оформлене бачення того, як саме Києву хотілося б змінити мінські угоди, непорушність яких відстоює Москва і інші учасники нормандського формату".

Деякі сайти з українською пропискою, які мають репутацію кремлівських смітників, вже почали активно просувати ці тези. Мовляв, пропозиції Києва розходяться з буквою Мінських угод і суперечать європейським варіантом кластерів.

Безсумнівно, Путін потім постарається скористатися своїми пропагандистськими досягненнями, щоб виправдати якусь нову кампанію проти України. Це не обов'язково нова військова агресія. Наприклад, звинувачення у відмові Києва від Мінських домовленостей можуть бути використані Москвою для легалізації своїх військ в ОРДЛО. А також для спроб схилити Париж і Берлін до спільного тиску на Київ.

Дворічна вилка Зеленського

Отже, у Банкової зараз реальна вилка: або виконувати вимоги Кремля, або визнавати, що дворічні спроби домовитися з Путіним зайшли в глухий кут. Бо підтримувати ілюзію руху до миру або хоча б "переговорів заради переговорів" буде все важче.

Для Зеленського, звичайно, обидва варіанти погані, щоб не сказати катастрофічні. Почати виконувати вимоги Кремля, навіть хоча б одну з перерахованих вище вимог, буде означати повний розрив з патріотичним електоратом. Визнати провал дворічних надій на "мир в очах Путіна" і приступити до якогось плану "Б" — значить остаточно втратити рейтинг у "ждунов миру", які згодні на зраду будь-яких українських інтересів, аби війна швидко припинилася.

Можна, звичайно, взагалі робити вигляд, що вилки немає, і не вибирати ніякий варіант — в надії, що всі проблеми чудесним чином самі собою розсмокчуться. Але Путіну потрібні поступки Києва, причому швидше, тому він напевно буде підкидати Банковій нові сюрпризи.