Міністр економіки Латвії: Рига може стати банківським центром Східної Європи

— Латвійська економіка вже подолала наслідки кризи 2008 року? Що було найскладнішим?

— Для нас ця криза стала одним з найважчих. Ситуація в країні була схожа з американським кризою 1930-х років. Спад валового продукту за рік становив близько 18%, а безробіття за пару місяців підвищилася більш ніж на 30%. Уряд розробляв різні напрямки подолання кризи. У підсумку обрала шлях не девальвації національної валюти, а так званої консолідації (в Україні і в 2008-му, і в 2014 рр. — навпаки. — Ред.).

— У чому це проявлялося?

— Ми урізали всі виплати за різними секторами в середньому на 1/3. Приміром, зарплата знизилася на 30%. Така цінова корекція дозволила знову досягти країні конкурентоспроможності. Звичайно, для населення це стало болючим: безробіття зашкалювала, економіка була на дуже низькому рівні. Тому зросла міграція з країни: 15% робочої сили виїхало в Ірландію, Великобританію та інші країни. І ми досі дискутуємо, чи була цінова корекція правильним кроком. Тим не менше після неї за пару років Латвія змогла повернутися на 6%-ний рівень приросту валового продукту (в Україні ріст балансує на рівні 1-2% ВВП в рік. —Ред. ).

—На вашу думку, цінова корекція була помилковим кроком чи ні?

— Звичайно, той факт, що в результаті трудової міграції ми втратили 150 тис. осіб, для такої маленької країни, як Латвія, значний. Однак після входження країни в єврозону в 2014 році почався процес стабілізації економіки і люди почали поступово повертатися додому, виплачувати свої борги банкам. Тим не менше проблема трудової міграції населення залишається для країни дуже болючою.

— А що відбувалося вже після кризи?

— Якщо говорити вже про 2010-2011 роках, то Латвія, здійснивши цінову корекцію, досить швидко повернулася на експортні ринки. Що дозволило нам диверсифікувати експорт на різні країни (для Латвії експорт — головна стаття доходів). Крім цього, країни балтії стали частиною глобального ринку. Хочу зазначити, що бізнес-клімат Латвії має досить високу оцінку. В червні ми вступили у OECD (Організація економічного співробітництва і розвитку), куди входять 35 найрозвиненіших держав світу. Крім того, за рейтингом Doing business Світового банку Латвія в цьому році зайняла 14-е місце (Україна на 81-му, уряд мріє переміститися на 40-е. — Ред. ). Але в зв'язку з таким молодим економікам, як прибалтійські, важливо думати про розвиток нових технологій та їх адаптації у своєму середовищі.

— Латвія створює якісь особливі умови для залучення інвесторів?

— У розвинених країнах немає якихось особливих умов. Можуть бути лише нюанси в тому чи іншому питанні. Наприклад, як швидко можна створити і зареєструвати підприємство. Не менш важливе питання дозволу неплатоспроможності підприємства, куди вкладені грошові активи, та забезпечення виконання контрактів. Для будь-якого інвестора важливо отримання дозволу на будівництво, підключення електропостачання на підприємство, а також реєстрація власності, зокрема на землю, швидкість отримання кредитів (сертифікація банківської системи та захист прав іноземних інвесторів (на рівні з вітчизняними). Якщо країна не відповідає цим критеріям, її бізнес-середовище не можна назвати комфортними. До недавнього часу в Латвії існувала служба по неплатоспроможності, так як часто люди втрачали свої інвестиції. Сьогодні ми стабілізували ситуацію, в тому числі зменшили оподаткування підприємств, що дуже поліпшило наші позиції у світових рейтингах.

Рига зараз є досить великим фінансовим центром: щодня через латвійські розрахункові рахунки проходить близько мільярда євро. На жаль, не всі гроші чисті. Тому Латвія отримує на свою адресу сильну критику з приводу нагляду над банківською діяльністю.

— І як реагуєте?

— Ми докладаємо максимум зусиль, щоб скорегувати цей нагляд за міжнародними правилами. Взагалі, можна багато говорити про те, якою повинна бути бізнес-середовище, але важливіше, щоб уряд країни поставив перед собою мету зробити її конкурентоспроможною.

— До речі, про банківському секторі. Як він зараз почувається в Латвії?

— У Латвії є три сегменти банківських гравців. Перший —скандинавські банки, які проводили саме масштабне кредитування на латвійському ринку в докризовий період. У результаті створилася ситуація, коли рівень кредитів перевищив прибутковість такого маленького ринку, як латвійський. Тому останні п'ять років скандинавські банки дуже обережно ставилися до нових кредитуванням і більше працювали на повернення своїх кредитів.

Другий блок — банки, пов'язані з східноєвропейськими акціонерами (в тому числі російськими і українськими). Вони в основному займалися обслуговуванням так званих нерезидентських розрахунків. Як наслідок, у Латвії накопичилося багато нерезидентських депозитів, які наполовину перевищили національні.

- І в що це вилилося?

- Обслуговування нерезидентів призвело до серйозної критики латвійського банківського сектора з-за недостатньої уваги до операцій по відмиванню грошей та інших корупційних оборудок. Тому сьогодні ми проводимо жорстку політику в банківській сфері і переймаємо досвід інших країн.

Третій сегмент складають місцеві банки. Один з найбільших банків Латвії, не пережив кризу, - Parex Bank. Оскільки він був одним із системних, це призвело до досить великих витрат уряду, адже воно перекупила Parex Bank, взявши на себе всі витрати. Тим не менш такий крок дав змогу стабілізувати ситуацію на внутрішньому банківському ринку. Більше того, з'явилися місцеві банки з латвійським капіталом, які швидко розвиваються і вже стали системними. Якщо наші банки навчаться працювати, як в Люксембурзі або Швейцарії, - співпрацювати з фінансовими фондами і інвестувати, фокусуватися не на швидкий прибуток, а на довгостроковій - можливо, в майбутньому Рига стане банківським центром Східної Європи.

— Як часто в Латвії вносять зміни в податкове законодавство?

— Якщо Україна бажає розвинути свою економіку, то система податків повинна бути зрозумілою і нескладної як для своїх громадян, так і для іноземних інвесторів. Якщо придумувати химерні формули, це призведе до відтоку коштів в тінь. Тому податкове законодавство країни повинно мати мінімум винятків і поправок (керівництв ГФС України упевнений у зворотному. — Ред.).

Я не можу назвати латвійську податкову систему зразковою. На сьогодні у нас є дві фундаментальні проблеми: тіньова економіка та недостатнє фінансування. Середня оподаткування становить 28% від валового продукту. Але зараз у нас ведеться дискусія про зниження податкового тягаря. Взагалі, вкрай важливо, щоб уряд зуміло створити податковий режим, який би відповідав рівню розвитку економіки, і як можна довше не змінювало податкову систему. Зрозуміло, що в даний час все змінюється швидко, але податкова система повинна залишатися консервативною. Приміром, у Латвії за останні п'ять років податкове законодавство майже не коригувалося. Більш того, деякі податки в нас навіть знизилися: на оборот і соціальний (зараз 34,07%). Для економіки ці кроки виявилися позитивними.

На жаль, в Латвії сьогодні ростуть соціальні потреби, що передбачає підвищення податків. Але ми бачимо, що ця ініціатива викликала різкі дискусії в нашому суспільстві. Тому уряд повинен дуже обережно ставитися до подібних маневрів. І дивитися, щоб податки, які сприяють економічному розвитку (робочу силу, капітал), залишалися по-можливості стабільними.

— Ви зачепили тему тіньової економіки. Скільки вона займає в Латвії?

— Тіньова економіка — фантом, бо ніхто не може назвати точну цифру. Існують різні оцінки і моделі підрахунку. Наприклад, згідно з методикою австрійського професора Фрідріха Шнайдера, в Латвії економіка в тіні становить 21%. А за опитуваннями підприємців, враховуючи зарплати "в конвертах", — 22%. Також обчисленням рівня тіньової економіки у нас займається міністерство фінансів. А взагалі, немає жодної країни, де б не існувала тіньова економіка. Найменше економіки в тіні у скандинавських країн: 11-13%.

— Що роблять у Латвії для виведення економіки з тіні?

— У нас обов'язково декларуються всі транзакції на суму понад €3000. Ця функція впроваджена в електронну систему служби державних доходів. Крім цього, ми працюємо над тим, щоб був один податок на прибуток, робочу силу, прибуток компанії, приватної особи та інше. Прибутковий податок для юридичних осіб в Латвії досить високий — 15% з оподатковуваного обсягу, але до нього застосовуються знижки. Наприклад, за умови інвестування компанією більш €2-3 млн основних засобів застосовується знижка 50%. Якщо компанія інвестувала в ряд проектів, вона теж може розраховувати на серйозну знижку. Крім усього, з наступного року ми вводимо нульову ставку на реинвестированную прибуток.

— Наскільки я пам'ятаю, як раз влітку ви озвучували цю ініціативу про нульовою ставкою...

— Так, це був один з фундаментальних питань. Для нас дуже важливо, щоб компанії створювали великий основний капітал та мали додаткові кошти для вироблення нової продукції і експортних ринків. Тому завжди треба звертати увагу, на якій фазі розвитку знаходиться ринок і підтримувати бізнес, спростити податкові процедури.

— За рахунок чого Латвія забезпечує собі досить високі темпи економічного зростання?

— Ми змогли створити інфраструктуру для бізнес-середовища, яка сьогодні відповідає міжнародним стандартам. Також важливо, що наша країна отримує фінансування з європейських фондів, що дозволяє концентруватися на основних аспектах розвитку. Крім цього, значимо, що латвійські компанії навчилися працювати на міжнародних ринках — це найголовніше.

— Які сектори економіки вважаються в Латвії передовими?

— Зараз у нас найбільш продуктивно розвиваються чотири сектори економіки. Перший — біоекономіки, яка пов'язана з великими кооперативами, які мають можливість інвестувати у великі підприємства. Ці кооперативи успішно працюють на міжнародних ринках. Другий сектор — обробна промисловість, яка змогла стати інноваційною. Наприклад, ми продаємо скловолокно і ізольований кабель для аеробусів і боїнгів.

Окремо варто згадати деревообробну промисловість. Наші фахівці беруть участь у будівництві багатоповерхових (більш ніж тридцять поверхів), екологічно чистих дерев'яних будинків. Це новий тренд у світовому будівництві. Такі будинки зводимо в Швейцарії, Великобританії, Швеції. Третій сектор — IT-технології, в якому росте експортна складова (30% в рік). І на сьогодні в Латвії відчувається брак комп'ютерників — до 10 тис. фахівців. Четвертий — розвиток бізнес-послуг, які пов'язані з back-офісами компаній (забезпечують роботу підрозділів) у банківському секторі, логістики, туризмі. Іншими словами, латвійські виробники знаходять себе у різних нішах на міжнародних ринках.

— А як впливає на латвійську економіку сусідство з Російською Федерацією?

— Це дуже складне питання. За більш ніж два кризи, які ми пережили у відносинах з Росією, звикли до того, що клімат у наших відносинах складний. Приміром, за ніч можуть зупинитися всі експортні потоки. Тому Латвія навчилася експортувати свої товари в будь-яку точку світу. Як маленька країна, ми хочемо жити в добросусідстві — розвивати торговельні відносини, незважаючи на деякі політичні розбіжності. На жаль, на сьогодні такого стану речей немає. Особливо на тлі українського загострення.

Хочу зазначити, що ситуація з санкціями і контрсанкциями сильно вплинула на наш сільськогосподарський сектор, особливо молочний, оскільки понад 40% молока ми експортували в Російську Федерацію. А також на рибну галузь — ризькі шпроти були вельми популярні у росіян. Тим не менш виробники рибної продукції навчилися випускати різні види рибної продукції і потроху переорієнтувалися на інші ринки.

— І хто тепер ласує ризькими шпротами?

— На жаль, виробництво шпрот було знижено. Хочу уточнити, що зараз вони називаються не шпроти, а сардини в маслі. Наші виробники намагаються продавати їх на ринках Китаю, США та інших країн. Крім цього, вони стали випускати тунець в олії та інші рибні продукти, не пов'язані з латвійської економікою. Тобто закуповують сировину і роблять з нього рибні консерви. Інакше кажучи, ми підлаштовуємося під замовника.

— Ви акцентували, що від санкційного режиму сильно постраждала латвійська молочна індустрія...

— Так, ціни на молоко в країні впали до драматичних, і нам довелося частково знизити обсяги виробництва. При цьому дуже багато маленькі ферми збанкрутували, вижили лише великі молочні комплекси обсягом понад 400 голів худоби. Тим не менш потроху йде переорієнтація експорту. Приміром, один з найбільших латвійських заводів Rīgas ріепа (зараз називається Food union) будує підприємство в Шанхаї, освоюючи виробництво молочного порошку.

— Хто ще постраждав від санкцій?

— Дуже постраждала логістика. Росія поставляла через наші порти свої вантажі (вугілля, нафтопродукти та інші товари). Зараз всі вони йдуть через російські порти. У результаті спад російських перевезень через Латвію становить 25% на рік. Проте ситуація не така погана. Російські вантажі ми намагаємося замінити іншими — з Білорусі, Казахстану. Латиські сільгоспвиробники, які вирощують зерно, активно експортують його в Емірати, Алжир та інші країни. Обсяги — 15% на рік, що частково покриває товарообіг через наші порти.

Також ми працюємо над відносинами з Китаєм щодо питання логістики, в тому числі по Шовковому шляху. Під час ризького саміту з Китаю в Ригу прибув контейнерний поїзд, і ми далі розробляємо цей проект. Прибалтійські країни зараз почали будувати новий залізничний проект на маршруті Таллінн-Варшава, де Латвія виступає транспортним вузлом. Більш того, Рига розвивається як логістичний хаб, і зараз ми працюємо над запуском так званого сухопорта (зберігання та переробка рибних морепродуктів), звідки вантажі будуть вирушати на Захід.

— Що саме проблемне зараз в торгово-економічних зв'язках з Росією?

— Наріжною проблемою є знецінення рубля на 40%. Історично у нас були експортно-імпортні відносини, а тепер, коли купівельна спроможність росіян впала, виникає питання: "Як ми будемо торгувати?". Зараз ведеться дискусія, до речі, за ініціативою Російської Федерації, про зняття санкцій з нашої рибної продукції. Але латиські експортери виявляють до цього малий інтерес, і діалог поки що не дуже конструктивний. Десять років тому наш експорт в Росію становив 40%, а зараз лише 7%. Тому його спад на розвиток латвійської економіки поки серйозно не вплинула.

— Виділяє Євросоюз кошти на розвиток інфраструктурних проектів в Латвії? Наскільки це значимо?

— Досить. Стратегічні, великі інфраструктурні проекти повністю фінансуються центральними європейськими фондами (наприклад, такими як Horizon-2020). У середньому щорічно В нашу економіку надходить додатково €650 млн із спецфондів ЄС. Їх головна мета — якнайшвидше коригування рівня економіки між центральноєвропейськими країнами і новими членами Європейського Союзу, щоб не було економіки двох швидкостей. Ці фонди забезпечують держава коштами до моменту, коли середній валовий продукт на людину досягає 70%, тобто дорівнює середньоєвропейським. Якщо говорити про портфелі міністерства економіки строком на п'ять років, то в ньому знаходиться €818 млн, які розподіляються на три основні групи підтримки: €335 млн — на енергоефективність та енергетику, €288 млн — на конкурентоспроможність малого і середнього бізнесу і €195 млн — на інновації. Ці суми включають різні програми, які перш детально узгоджуються з Єврокомісією. Зате, наприклад, можна подати заявку на утеплення житлових будинків і отримати до 40% фінансової підтримки з єврофондів.

Що стосується інфраструктурних проектів, то це залізничне сполучення Таллінн-Варшава, про який я вже згадував. Більш ніж на 50% він буде профінансований ЄС. Також зараз розглядається проект про дезінтеграції електричних мереж балтійських країн від Росії та Білорусі. У балтійських і скандинавських країн є своя система Norfolk. Ми продаємо і купуємо електроенергію на біржі, що створює нам біржові ціни. Але наша мережа досі інтегрована і збалансована на російських мережах. Проект дезінтеграції обійдеться понад мільярд євро і майже повністю фінансований Євросоюзом. З європейських фондів в Латвії частково інвестуються дороги. Як правило, такі кошти отримують місцеві управління і витрачають їх на модернізацію або будівництво водо - та теплопроводів. Таким же чином фінансуються соціальні проекти, питання охорони здоров'я і розвиток економіки в цілому. Тобто фінансування ЄС для Латвії є значною підмогою — 3% валового продукту щорічно інвестують в нашу економіку.

Арвилс Ашераденс, з лютого 2016 р. є міністром економіки Латвійської Республіки, заступником прем'єр-міністра

Політичну діяльність розпочав у 2010 р. в якості члена правління партії "Громадянський союз".

З 2011 р. є членом партії і членом правління партії "Єдність". Був парламентським секретарем міністерства фінансів і міністерства добробуту.

З 1990 по 2009 рр. працював у правлінні провідного латвійського періодичного видання Diena як директор і голова правління АТ Diena, одночасно був членом правління найбільшого латвійського періодичного бізнес-видання Dienas bizness.

Протягом 19 років (до 2010 року) працював у Латвійської асоціації видавців преси як член правління, голова і як віце-президент асоціації. В цей же час був також членом правління Всесвітньої асоціації видавців преси.

Має ступінь магістра в галузі економічної географії Латвійського університету. Додатково освоїв різного роду навчальні програми для керівників підприємств вищого рівня, орієнтовані на корпоративне стратегічне планування і керівництво.

У вільний час займається вітрильним спортом і є членом правління Латвійського союзу яхтсменів.