Мініатюрний "Барвінок". В Україні готують смертельний подарунок "гібридним" беспилотникам
Поки на фронті відпрацьовуються різні способи протидії беспилотникам. Так, наприклад, на Маріупольському напрямку з найкращого боку проявив себе комплекс радіоелектронної боротьби "Буковель-АD" розробки одній з приватних компаній. Однак насичення таким високотехнологічним обладнанням справа непроста, недешева і потребує постійних модернізацій - адже супротивник теж не сидить склавши руки" і постійно винаходить нові тактичні способи застосування дронов, так і технології не стоять на місці.
Тому ще одним важливим напрямком фронту боротьби з легкими та середніми БПЛА є насичення переднього краю переносними зенітно-ракетними комплексами - дешевими і простими в застосуванні.
Після розпаду СРСР Україні у спадок дісталося просто величезна кількість комплексів "Стріла-2" і "Голка-1". Загальна кількість за відкритими джерелами підрахувати складно, проте тільки за 2007-2015 рр. в різні країни (включаючи, наприклад, США, де вони використовуються для відпрацювання методів захисту літальних апаратів) було експортовано 282 пускові установки і 931 ракету. І це просто цифри для розуміння процесів, так як за період 1992-2007 рр. обсяги продажів можуть бути на порядок більше.
Розуміючи фізичне та моральне старіння основного противоздушного комплексу, "Укроборонпром" ще у 2012 р. представив проект модернізації ПЗРК. Нові системи отримали назву "Стріла-2ММ" і "Голка-1М". Основною відмінністю від радянських зразків була наявність власних головок самонаведення (розробка Казенного підприємства " Центральне конструкторське бюро (ЦКБ) "Арсенал") і нового твердого ракетного палива (розробка "Павлоградського хімічного заводу").
У підсумку характеристики фактично нових ракет значно зросли. Так, комплекс "Стріла-2ММ" отримав можливість застосовуватися по літакам і вертольотам на зустрічному курсі. Головка самонаведення ПЗРК "Голка-1М" отримала ефективний захист від перешкод, створюваних інфрачервоними пристроями, підвищену ймовірність ураження цілі, а головне - значне збільшення дальності стрільби по цілі на зустрічному курсі (до 5200 м).
На той момент, природно, ці розробки для армії були незатребувані, однак після 2015 р. є відомості, що з бюджету Міністерства оборони були виділені необхідні кошти і відбувається поступова модернізація готівки ПЗРК за рахунок розгортання серійного виробництва головок самонаведення (найдорожчої і технологічної частини ракети) на потужностях Науково-виробничого комплексу "Прогрес" (р. Ніжин Чернігівської області).
Досить напружено ведуться роботи по створенню нового перспективного переносного зенітно-ракетного комплексу, який отримав назву "Барс". Українські конструктори намагаються вирішити завдання, яке перед ними поставили військові - створити биспектральную головку самонаведення. Це вкрай перспективне рішення для ПЗРК, яке знаходиться на рівні найсучасніших зарубіжних зразків. При наявності такої головки наведення ракети і захоплення цілі буде відбуватися відразу в двох секторах, які належать до різним хвильовим діапазонів - інфрачервоному та ультрафіолетовому.
Якщо при цьому буде реалізовано принцип захвату цілі з "негативного контрасту" (коли мета "холодніше" фону) - від такої ракети на сьогодні фактично немає захисту. Єдине, що може врятувати літак або вертоліт, так це пряме ураження головки ракети лазерним випромінюванням, але це поки що на рівні фантастики.
На думку деяких фахівців, такий комплекс може вийти з "паперового" варіанту тільки після 2021 р., і реально поступити на озброєння в 2025 р.
Крім того, наші зброярі що називається "на злобу дня" спеціально для боротьби з безпілотниками "викотили" і ще один дуже цікавий зразок міні-ПЗРК. На збройовій виставці "Зброя та безпека-2016" був представлений макет такої зброї під назвою "Барвінок". Як стверджують розробники, цей комплекс буде "заточений" під боротьбу з безпілотними літальними апаратами противника з малої інфрачервоної сигнатурою - адже на більшості БПЛА на сьогодні в якості силової установки використовується електромотор. Очікується, що в результаті "Барвінок" при масі всього в 5 кг буде здатний вражати цілі на відстанях до 1 км.
Ще одним елементом формування системи боротьби з безпілотної авіацією противника є створення з використанням ПЗРК мобільних комплексів ближньої дії у складі пускової установки і оптико-електронною системою виявлення цілей (благо розробки і в цій сфері у нас є). При цьому пускові установки можуть нести цілі "розсипи" ПЗРК по 4-6-8 штук. У нас є і мобільна база - ті ж бронеавтомобілі "Козак" або "Барс-8".
Враховуючи, що у разі встановлення на шасі обмеження по масі для окремої пускової установки вже не буде мати такого критичного значення, як для переносного комплексу, дальність ракет може бути збільшена за рахунок встановлення більш потужного двигуна. А значить дальність ураження цілей буде ще більше.
До речі, саме так вчинили наші північні сусіди, які створили зенітний ракетний комплекс ближнього радіусу дії "Лучник-Е" на базі ракет зі складу ПЗРК "Игла-С" та легкого броньованого тягача МТЛБ.
Думаю, цілком реально підняти з архівів і наші довоєнні проекти - так, на початку "нульових" "Арсенал" разом з німецькою компанією "Рейнметалл діфенс" розробила мобільний ЗРК ASGLA (ASRAD - IGLA). Фактично це були німецький ЗРК ASRAD-2 або ПЗРК "Голка", встановлені на шасі БТР-80. Комплекс був здатний виявити ціль на дальності понад 12 км (з допомогою трикоординатної РЛС виявлення і супроводу цілей X-Tar 3D компанії "Рейнметалл діфенс", яка входила до складу поста виявлення і управління вогнем) і вразити її на дальності понад 7 км.
Таким чином, можна говорити, що в Україні на сьогоднішній день є всі складові для організації сучасної ППО ближнього дії і різкого посилення протиповітряних можливостей підрозділів, починаючи від чотового рівня. Потрібно тільки час і фінанси.
