Рикошет від Саакашвілі. Чому ГПУ знову цікавиться Данилюком
У відкритий доступ (Єдиний державний реєстр судових рішень) попало прелюбопытное постанову Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/38006/17, виробництво № 1-кс/761/24150/2017) від 27 жовтня 2017 року.
У відповідність з цим рішенням, суд розглянув клопотання "важняків" прокуратури щодо доступу до документів, у тому числі що знаходяться в ОТП Банку, які відносяться до досудового розслідування кримінальної справи щодо злочинів, вчинених з 2010 року і по теперішній час, на території України та інших держав, групою осіб, з використанням підконтрольних їм компаній-нерезидентів. Зазначена злочинна група була організована певним колишнім Президентом України, як можна здогадатися Януковичем.
Слідство підозрює, що дана ОЗУ, задумала і здійснила таке злодіяння: незаконно заволоділа грошовими коштами у різних галузях економіки" (фразеологія слідчих), а саме: банківської, ПЕК, на ринку державних облігацій і т. д.
Орієнтовна сума збитків, завданих цієї ОЗГ склала "більше" (знову таки фразеологія слідчих) 18 млрд грн.
Те, що розслідування доручили "важнякам" з департаменту міжнародно-правової співпраці ГПУ, про що говорить. В Україні часто кримінальні справи відкриваються і закриваються з двох основних причин: заробити гроші на фігурантів і прибрати конкурентів (не важливо яких, політичних, бізнес, суперників на заняття черговий "хлібної" посади тощо), але це відноситься, в основному, до внутрішньої слідчій практиці. На світі (на зовнішньому світу), наші правоохоронці намагаються не показувати внутрішню кухню своєї роботи, як кажуть не можна людям з нормальною психікою дивитися на дві речі: як робиться ковбаса і розслідуються справи в Україні. Тому підключення "міжнародного відділу прокуратури до цього розслідування, може означати лише одне: "кастингу" правоохоронних органів, проводиться перед західними партнерами, прокуратура намагається зайняти властиве її статусом місце (а то вже навіть бабусі на лавочках, лузаючи насіння, кажуть, що НАБУ крутіше ГПУ).
Хто ж ще фігурує в даній кримінальній справі крім "вічної невістки" в особі Януковича? Слідство хоче перевірити на причетність до цієї справи посадових осіб Координаційного центру при Президентові України, який був створений його Указом в 2010 році. Дані особи, вже після Революції Гідності, заснували благодійні організації "Центр реформ" і "Центр вільної економіки імені Кахи Бендукідзе" (зазначено в матеріалах судового постанови).
На даний момент, слідство хоче отримати доступ до перевірки руху коштів з їх банківського рахунку та інших документів, які можуть перебувати в обслуговуючому банку. Так як прізвища людей, відносно яких слідчий хоче підтвердити або розвіяти свої підозри, у постанові суду не називаються, спробуємо встановити, про кого мова, виходячи з, так сказати, непрямих ознак. Якщо вірити тій інформації, яка є у відкритому доступі (а не вірити їй підстав немає), засновниками зазначених вище благодійних організацій виступали: в "Центрі реформ" - Олександр Данилюк, Євген Капінус, Юрій Буца, Яна Бугримова, Наталія Кириченко, Анна Руда і Олександр Саєнко; в "Центру вільної економіки імені Кахи Бендукідзе" - Олександр Данилюк, Юлія Тычковская, Володимир Федорин і Міхеїл Саакашвілі.
Крім того, в 2010-2014 роках, саме Олександр Данилюк очолював Координаційний центр з реалізації економічних реформ при Адміністрації Президента України і його співробітниками були Юрій Буца, Сергій Марченко та Євген Капінус.
Широкій громадськості, відомі останні троє (Буца і Марченко - заступники міністра фінансів, а Капінус - державний секретар цього ж відомства). Крім того, не потребують додаткового представлення сам міністр фінансів Олександр Данилюк і Міхеїл Саакашвілі, популярність якого ставити під сумнів і зовсім непристойно.
Для встановлення зазначеної вище причинно-наслідкового зв'язку не треба бути Холмсом і навіть доктором Ватсоном. Вона лежить на поверхні і була тут же підхоплена як засобами масової інформації, так і співчуваючими "ЛОМ-ами".
Наприклад, відомий Сергій Фурса, тут же заступився за "яйцеголових" друзів (авторське право на термін за ним) і риторично запитав фейсбучную громадськість: "мовляв, ну як вони могли допомагати в крадіжці Януковичу у своєму аналітичному центрі?". Після такого питання, фоловерам слід було розплакатися і поставити смайлик "обурливо". Чомусь відразу згадався старий рязановський фільм "Гараж", де голова гаражного кооперативу, захищаючи блатну директоршу ринку, майже так само риторично запитує: "Ну що вона може вкрасти на ринку? Терези, гирі?".
Фурса тут же висунув свою версію "наїзду": міністр і його команда стали грудьми на шляху злодіїв, які хотіли нажитися на ПДВ-облігаціях, а також нажили собі ворогів в результаті запуску автоматичного відшкодування податку на додану вартість. Про те, що будівельні компанії і аграрії зіткнулися з проблемою масового блокування податкових накладних (цю проблему визнав і сам Мінфін в офіційному повідомленні на своєму сайті), інвестиційний банкір скромно промовчав. Крім того, міністр фінансів не зі своїх доходів сплачує податкове відшкодування українським підприємствам, а з державного бюджету та поступове поліпшення ситуації з адмініструванням цього податку не тільки його заслуга, але й всього уряду.
Розібратися в цій какофонії простому смертному буде ох як не просто. Десятки різних думок, часом надзвичайно полярних, від єхидного - "попалися", до протилежного - "реформаторів б'ють".
Але нас найбільше цікавить не супутній трескот "цикад", тим більше, що "адвокатів диявола" в нашій експертному середовищі завжди було з надлишком, а реальне підґрунтя.
В першу чергу, слід зауважити, що класичних think tanks ("думаючі голови"), тобто навколодержавних аналітичних центрів, створених для проведення "мозкових штурмів", в Україні не було (за рідкісним винятком), так і немає. Правда є постійно діючі наукові аналітичні центри, які генерують інтелектуальний продукт за замовленням різних політичних сил та інших замовників. Всі вони добре відомі, але це зовсім інша історія (у цих центрів є постійне, у тому числі грантове фінансування).
Класичний think tanks у західних країнах - це неформальне зібрання розумних і дуже багатих людей, які внаслідок притаманних їм філантропії, хочуть безоплатно допомогти рідній державі. На заході в think tanks приходять багатими, а йдуть трохи бідніше, так як ця робота забирає і сили, і енергію, що неминуче відбивається на основному бізнесі.
У нас же, в а-ля "think tanks" приходять, умовно кажучи в шльопанцях, а йдуть в туфлях Berluti, які купують явно не на зарплату.
Завдання таких структур в Україні - прийняти інвестиційних туристів, обслужити по повній програмі бізнес-структури іноземних політиків - партнерів чинного режиму і надати послугу "від якої не можна відмовитися" знаходиться при владі "бате". Послуги ці можуть бути різного роду: від реєстрації офшорних компаній, купівлі нерухомості в Лондоні, до проведення фінансових транзакцій через мережу контрольованих іноземних компаній. Красива назва подібного think tanks, в даному випадку, являє собою лише красиву вивіску. Всі ці "консільєрі", обслуговують наш політичний істеблішмент, природно не задіяні в банальному криміналі. Ну так, і мафіозні консильєрі у США рідко потрапляли у в'язницю - це "привілей" їх "хрещених батьків". Зате ці хлопці багато знають. Інсайдерська інформація та афілійовані зв'язку - ось їх "коник", який дозволяє безбідно існувати і кочувати з табору одного президента до іншого. Цим пояснюється їхня цінність і затребуваність при всіх владах, в той час як опальний "табір іде в небо". З цієї ж причини, вони є унікальними свідками і для правоохоронців, адже з їх допомогою можна розплутати клубки, які в іншому разі довелося б "мотати" довгі роки.
Так було в нашому випадку, може відповісти лише слідчий і суд. Ми говоримо лише про гіпотетичні варіанти і найбільш ймовірні версії того, що сталось. Тим більше, що принцип презумпції невинуватості не дозволяє робити бездоказові звинувачення. Крім того, міністр фінансів в даний момент здійснює досить важливу місію - рефінансування зовнішніх боргів з допомогою залучення нових. Йому доведеться вести досить напружені переговори з приватними інвесторами, так і з міжнародними, в тому числі МВФ. Будь-які бездоказові звинувачення в даному випадку, можуть завдати непоправної шкоди державним інтересам.
Тим більше, що як показує українська політика, у нас існує не просто подвійне, а потрійне дно плюс прокладочка. Можливо вся ця катавасія затіяна не так з метою "зачепити" Данилюка і його команду", як чергова пристрілка далекобійним калібром по ще одному "засновнику" - Михеилу Саакашвілі. А може - це постріл дуплетом, настільки улюблений у наших правоохоронців. Як кажуть в Одесі - будемо подивитися. В результаті цієї "стрілянини через димар", може вийде взагалі кумедна ситуація: "били" по Саакашвілі, а захворіло у Данилюка...