Метаморфози сексоборчества. Чому Кернес перетворився в захисника ЛГБТ
Нагадаю, 2 вересня мер Харкова написав у своєму Facebook, що проведення призначеного на 15 вересня "ХарьковПрайда" буде оскаржено в суді. "Ні один Марш рівності в Харкові не проходив спокійно. Газові балончики, зіткнення учасників маршу з його супротивниками, супротивників з поліцією, травмовані - обов'язкові атрибути цього заходу", - написав він.
До того ж, за словами мера, маршем "стурбовані і силовики - у прифронтовому місті можуть бути провокації під час параду". Загалом, забороняти до такої-то матері, не чекаючи перитоніту. Тим більше що аргументація залізна - "А то Путін нападе". І ось, через тиждень легенда змінюється. Харківська міська рада не буде подавати позов до суду з вимогою обмежити проведення Маршу рівності. "Чому? Тому що ми бачимо, що це такий захід, якому потрібно забезпечити безпеку. Ми не можемо їм заборонити", - розповів Кернес.
Так що ж сталося? З чого б це харківський голова різко вирішив сприяти дійства, яке в головах його електорату міцно асоціюється з "розпусну Європою", яка не чета високодуховної Россиюшке? Адже саме гей-парадами лякали присутніх на "Антимайдане". Дискримінація за статевою і сексуальною ознакою - це одна з основних сил "російського світу". Згадаймо ситуацію в Чечні, про яку кричать всі міжнародні організації. Або проходки по гей-клубах скінхедів. Невже пан Кернес несподівано став лібералом і противником "руського світу"? Звичайно ж, немає. Просто полювання на ЛГБТ-активістів є молодечої забавою і для українських псевдонаціоналістів. Цим російські і українські радикали схожі.
Кернес опинився в дуже делікатному становищі. ЛГБТ - це страшилка для проросійського електорату. Вона хоч якось пояснює, навіщо їм прагнути в відсталий і архаїчний "русский мир". Але приєднуючись до гонителів "Прайду", Кернес тут же може виявитися в одній колоні з українськими націоналістами. А це вже зовсім недобре. До того ж представники "Слуги народу" вже заявили про майбутню ратифікації Стамбульської конвенції. Ставати в опозицію до тих, хто є опозицією націоналістичного радикалізму р-ну Кернесу не дуже хочеться. Принаймні, зараз. Тому харківський голова вибрав єдиний для себе варіант. Він посприяє проведенню Маршу рівності, "газові балончики, зіткнення учасників маршу з його супротивниками, супротивників з поліцією" - всі ці атрибути веселощів повинні забезпечити люди в камуфляжі. А потім харківське керівництво вийде все в білому і засудить обидві сторони.
Спробуйте уявити собі В'ячеслава Чорновола, який очолює погромників гей-клубу. Чи Левко Лук'яненко з битою, нападника на ходу під райдужними прапорами. Абсурд. Неможливо. "Русский мир" протистоїть носіїв української національної ідеї століттями. Респектабельний український націоналізм, націонал-буржуазна ідея є цивілізаційним супротивником російської імперської ідеї. Але як українського націоналізму російські телеканали кожен раз показують радикалів, в рядах яких чимало російських громадян, які втекли з Росії за скоєння тяжких злочинів проти представників інших рас чи іншої орієнтації. Але головне - багато з тих, кого ми звикли вважати захисниками України від російської чуми, у себе на батьківщині відзначилися розправами над ліберальними журналістами і активістами.
Відбувається підміна понять. Як українства нам пропонують викривлену картинку, сконструйовану десь в районі Луб'янки. Не дивно, що Харків став ареною для чергової російської інформаційно-психологічної спецоперації. І проблема тут не у Кернеса і навіть не в ЛГБТ-активістів, які відмовляються визнавати, що стали інструментом російсько-української війни. Проблема в націоналістах, які все далі відходять від традицій української національної ідеї свободи. Дві сторони, травмовані, стурбовані силовики - все те, що обіцяв публіці Геннадій Кернес - це докір усім нам. Тим, хто досі шкодує, що в 90-х роках до влади в Україні прийшов комуніст Леонід Кравчук, а не переслідуваний Радами за націонал-буржуазні ідеї В'ячеслав Чорновіл. Спробуйте знайти місце В.чорноволу в сучасному українському політичному шапіто. І ви зрозумієте, що він і ми вже давно по різні сторони, позначених Москвою барикад.
