Рада Україна – НАТО не допомогла. Куди тепер піде українське зерно

Чорноморську зернову ініціативу поховано 18 липня. І, схоже, вона вже не воскресне. Росія поставила собі за мету мінімізувати наш експорт зерна і за його рахунок збільшити свою частку на світовому ринку. Для цього вона замінувала акваторію зернового коридору та здійснює повітряні атаки на наші порти, причому не лише на Чорному морі, а й на Дунаї.

Питання у тому, як на це відреагуємо ми разом із союзниками — країнами НАТО та ЄС.

Що змінилося за рік

Нині, як і рік тому, вирішується доля українського врожаю зернових та, частково, російського врожаю також. Можна виділити три фактори, які спонукали Росію укласти зернову угоду у липні минулого року. Як не парадоксально, але ті ж три чинники через рік підштовхнули Кремль до протилежного рішення.

Зернова угода спочатку виглядала сюрреалістичною. На момент її укладання Росія вже п'ять місяців вела повномасштабну війну проти України — і раптом погодилася не атакувати експорт українського зерна чорноморським коридором. Звісно, в тому не було жодної доброти — лише розрахунок на власний зиск. І цей розрахунок справдився.

Першим спонукальним чинником Росії було бажання вберегти свій зерновий експорт від західних санкцій. І це бажання повністю здійснилося. Як похвалився голова мінсільгоспу РФ Дмитро Патрушев, у 2022/2023 сільськогосподарському році (з 1 липня 2022 р. по 30 червня 2023 р.) Росія експортувала рекордну кількість зерна — 60 млн т. Це на 57% більше, ніж у 2021/2022 рр., коли було експортовано 38,1 млн т.

Рекордний експорт став можливим завдяки рекордному врожаю, в який увійшло й вкрадене росіянами українське зерно на окупованих територіях. У 2021 р. урожай зернових у РФ становив 121,4 млн т, включаючи 76,1 млн т пшениці. А у 2022 р. Росія заявила про зібрані 157,7 млн т зерна (зростання на 30%), у тому числі 104,2 млн т пшениці (зростання на 37%).

Агентство Bloomberg навело прогноз міністерства сільського господарства США: у сільгоспроці, який розпочався 1 липня, Росія стане джерелом кожної п'ятої партії пшениці, що експортується. Навпаки, частка України впаде приблизно до 5%, тобто вдвічі порівняно з рівнем до повномасштабного російського вторгнення, оскільки виробництво страждає від довготривалої шкоди через заміновані поля та порушені логістичні ланцюжки.

"Домінування Росії у пшениці розширилося за рахунок України, — наголошує Bloomberg. — Стратегія Росії щодо пшениці дотримувалась знайомого шляху: завоювати частку ринку, а потім використати цей важіль впливу".

Власне, для цього і знадобилася Росії зернова угода: завдяки їй російські експортери спокійно наростили свою частку на ринку. І тепер угода вже не потрібна. Кремль твердо впевнений, що жодних санкцій проти російських експортерів зерна не буде, бо замінити їх нікому, а США та Євросоюз не ідіоти здіймати світові ціни і створювати голод в Африці та Азії. Саме для цього Кремлю зараз потрібно вбити український експорт зерна, щоб російський експорт став абсолютно незамінним.

Другий чинник — це ті країни, які постраждали б через раптове припинення постачання зерна з України. Йдеться насамперед про Китай та Туреччину. Рік тому Кремль не міг забезпечити їм заміну українському зерну. А зараз він вважає, що вже може.

У травні Путін доручив до 1 жовтня розробити міжурядову угоду щодо збільшення експорту зерна до Китаю. Як зазначило видання Asia Times, китайські державні медіа повідомили, що після вирішення питань про тарифи і квоти та логістичні проблеми Китай імпортуватиме більше пшениці та ячменю з Росії та знизить свою залежність від зерна, що імпортується із західних країн, включаючи Австралію, США, Канаду та Францію.

У такий же спосіб Путін хоче задобрити Ердогана. Туреччина була модератором зернової угоди, укладеної 22 липня минулого року. Підписана в Стамбулі Чорноморська зернова ініціатива (її повна назва — Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів) була тристоронньою угодою Туреччини, Росії та України. Тому відмова Росії продовжувати цю ініціативу стала ударом не лише по Україні, а й по Туреччині. Можна було очікувати, що Ердоган захоче якимось чином покарати Путіна, проте поки що цього не сталося. Турецький президент чекає на Путіна в гості в серпні і, мабуть, до того часу нічого не вчинятиме. Наразі цей візит під питанням, але у навколокремлівських ТГ-каналах вже з'явилися чутки, що Путін спокушає Ердогана різким нарощуванням постачання до Туреччини російського зерна.

Теоретично Китай та Туреччина могли б направити до Одеси свої торговельні судна для завантаження українським зерном. А турецькі ВМС могли б забезпечити їм охорону своїми кораблями. І Путін, звісно, не наважився б атакувати ані китайців, ані турків. Однак ані Туреччина, ані тим більше Китай не мають бажання загострювати відносини з Росією, коли Путін готовий компенсувати їхні збитки дешевим зерном.

Кремль мав ще третій спонукальний фактор погоджуватися на Чорноморську зернову ініціативу. Путін та Ердоган розглядали цей документ як етап на шляху до мирних переговорів між Москвою та Києвом. Цю ідею Ердоган почав озвучувати ще минулого літа. Так, 5 серпня після переговорів із Путіним у Сочі він заявив, що домовленість для розблокування експорту зерна з українських портів створює сприятливий ґрунт для ширших переговорів між Києвом та Москвою, і висловив готовність організувати зустріч Путіна та Зеленського у Стамбулі. 18 серпня під час зустрічі із Зеленським та генсеком ООН Гутеррішем у Львові Ердоган висловив сподівання, що "позитивну атмосферу" від угоди про експорт зерна можна "трансформувати" у постійний мир між Україною та РФ.

Наразі для Кремля ці надії вже не актуальні. Йому потрібні, навпаки, максимальні проблеми України в експорті свого зерна, щоб це підштовхувало Київ просити мирних переговорів і погоджуватися на російські умови.

Запрограмований кінець

Головне управління розвідки Міноборони України зуміло роздобути секретну доповідь російських військових для кремлівського керівництва про те, як російська сторона зривала виконання Чорноморської зернової ініціативи. "У період дії Ініціативи російською стороною неодноразово застосовувалися заходи, що впливають на інтенсивність вантажопотоку продовольства з українських портів, — звітує автор доповіді контр-адмірал Едуард Луйк. — Вжиті превентивні заходи дозволили ефективно стримувати кількість суден, що направляються в українські порти, і значно обмежити обсяг вивезення продовольства з України, що загалом призвело до неможливості Києвом експортувати близько 20 млн т вантажів".

Фактично роботу Ініціативи було наполовину заблоковано ще з квітня. Тоді ж у МЗС РФ сформулювали п'ять умов продовження Чорноморської зернової ініціативи: перепідключення Россільгоспбанку до SWIFT; відновлення поставок до Росії західної сільгосптехніки, запчастин та сервісного обслуговування; скасування обмежень на страхування та перестрахування; відновлення Україною роботи аміакопроводу Тольятті — Одеса; розблокування зарубіжних активів та рахунків російських компаній, пов'язаних з виробництвом та транспортуванням продовольства та добрив.

Російська сторона стверджувала, що всі ці умови входили до зернової угоди. Однак жодної з них немає ані в Чорноморській зерновій ініціативі, ані в іншому документі, підписаному того ж дня у Стамбулі — Меморандумі про взаєморозуміння між РФ і Секретаріатом ООН про сприяння просуванню російських продуктів харчування та добрив на світові ринки. Кремль чітко знав, що ці п'ять умов не буде виконано. Він висунув їх саме як привід для припинення Ініціативи, яка йому була вже не потрібна.

Варіанти відповіді

24 липня держсекретар США Ентоні Блінкен поговорив телефоном з міністром закордонних справ Румунії Лумініцею Одобеску. Вони обговорили російські обстріли українських портів на Чорному морі та на Дунаї та проблему експорту зерна з України. "Домовилися про тісну координацію та підтримку для України та Молдови", — повідомила Одобеску у Twitter.

Молдова згадана невипадково. Дипломати ретельно підбирають слова, особливо для коротких повідомлень у Twitter. Через Молдову йдуть залізничні та автомобільні маршрути, якими українське зерно може поставлятися до головного румунського порту Констанци.

Того ж дня спікер Держдепу США Метью Міллер підтвердив на брифінгу для преси, що Блінкен і Одобеску обговорили "ширшу Чорноморську зернову ініціативу, і держсекретар ясно дав зрозуміти, що він вітатиме підтримку Румунії, так само як вони вітатимуть підтримку всіх наших союзників та партнерів у регіоні у пошуку шляхів перезапуску Чорноморської зернової ініціативи".

Також він визнав, що зерновий коридор на Чорному морі зараз небезпечний, як і маршрут Дунаєм. Він нагадав про неодноразові атаки на Одесу, до яких додалися атаки на українські порти на Дунаї. Також він наголосив на небезпеці на Чорному морі: Росія провела навчальну атаку на макет корабля в Чорному морі; є інформація, що росіяни можуть готувати на Чорному морі операцію під хибним прапором, у якій вони звинуватять Україну; і вони загрожують суднам, що перебувають у міжнародних водах.

"Ми продовжимо консультуватися з нашими партнерами в регіоні про те, як ми могли б знайти альтернативні способи вивезення зерна з України. Але визнаємо, що не існує ідеального рішення, яке б дозволило Україні відправляти ту саму кількість зерна, що й у рамках Чорноморської зернової ініціативи, без повторного відкриття цих морських шляхів. Просто немає способу вивезти достатньо зерна через дунайські порти, суходолом або будь-яким іншим способом", — резюмував Метью.

22 липня Володимир Зеленський і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг провели телефонну розмову, під час якої, за повідомленням офісу Зеленського, визначили першочергові та майбутні кроки, необхідні для розблокування та сталого функціонування чорноморського зернового коридору. На прохання Зеленського Столтенберг скликав засідання Ради Україна – НАТО на рівні послів. Воно відбулося 26 липня. Раду очолив заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане.

Як повідомляє сайт НАТО, союзники та Україна рішуче засудили рішення Росії вийти із зернової угоди та її навмисні спроби зупинити сільськогосподарський експорт України, від якого залежать сотні мільйонів людей у всьому світі. Вони також засудили нещодавні ракетні удари Росії по Одесі, Миколаєву та іншим портовим містам, у тому числі цинічний удар Москви безпілотником по українському зерносховищу в порту придунайського міста Рені, дуже близько до румунського кордону. У зв'язку з цим НАТО та союзники посилюють спостереження та розвідку в регіоні Чорного моря, у тому числі за допомогою морських патрульних літаків та безпілотників.

Але про жодні конкретні дії НАТО для допомоги експорту українського зерна не повідомляється. Союзники вітали зусилля Туреччини з відновлення зернової угоди, зусилля інших союзників, включаючи Болгарію та Румунію, а також Євросоюзу та ООН, спрямовані на продовження експорту українського зерна суходолом та морем. Союзники також дали зрозуміти, що продовжать надавати Україні велику військову, економічну та гуманітарну допомогу. Мірча Джоане пообіцяв "продовжувати підтримувати Україну стільки, скільки потрібно". "Союзники посилюють підтримку України і підвищують нашу пильність", — заявив Йєнс Столтенберг.

Отже, поки що Україні залишається сподіватися на західні маршрути експорту зерна — через порти Польщі і, можливо, країн Балтії.