Мертва зона. Скільки часу держава витрачає на руїни заводів
Днями Міністерство економічного розвитку і торгівлі оприлюднило інформацію про фінансові результати діяльності державних підприємств за 2015 р. Вони далеко не втішні: держпідприємства закінчили рік зі збитками у 53,2 млрд грн. Всього у власності держави зараз перебуває 3458 підприємств, але фактично працюють лише 1801, а інші існують лише на папері — активи давно продані або вкрадені, ніяка виробнича діяльність на них не ведеться.
Проте в дійсності навіть померлі заводи і фабрики продовжують приносити збитки державі — і чималі. Відбувається це іноді не прямо, а побічно, але збиток може бути порівняний зі збитками працюючих підприємств. Історія з Херсонським бавовняним комбінатом, який вже кілька років не працює, але продовжує пити соки з державного апарату, як не можна краще це підтверджують.
Як продавали "флагман"
Херсонський бавовняний комбінат " (ХБК) був великим підприємством, побудованим для потреб усього СРСР. Кооперація з азіатськими виробниками бавовни і швейними фабриками по всій країні стабільно забезпечувала його роботою. Після розпаду СРСР почався і розпад промислових гігантів. Не обійшла ця доля і херсонський комбінат.
У 1996 р. почалась приватизація херсонського підприємства, а в 2004 році Фонд держмайна продав 51,76% акцій ХБК на конкурсі, в якому переміг Волинський шовковий комбінат (ВШК).
Нова мітла по-новому мете, і новий власник почав з зачистки колишнього керівництва — був звільнений багаторічний керівник херсонського комбінату Сергій Рибачок. Для колишнього директора повернення собі керівного крісла став сенсом життя. І з тих пір навколо ХБК почав закручуватися клубок конфліктів, розплутати який дуже складно досі.
У 2005 р. Фонд держмайна встановив, що покупець не виконав інвестиційних зобов'язань, прописаних в умовах договору купівлі-продажу, і подав в суд позов про його розірвання. Задоволення позову саме з таким формулюванням — розірвання договору — дозволяло ФДМ стягнути з недобросовісного покупця пеню і штрафи за неналежне виконання інвестиційних зобов'язань. Покупець, у свою чергу, подав паралельний позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Ця формулювання давала йому певні переваги перед Фондом у разі перемоги в судових позовах.
Обидва процеси йшли паралельно, справи піднімалися вгору по судових інстанціях, а потім опускалися вниз на нове коло розгляду в залах суду. Так тривало досить довго, і лише в 2011 р. суд задовольнив позов ФДМ і постановив розірвати договір купівлі-продажу. За рішенням суду держава повинна була отримати назад свої акції. Проте в 2014 р. завершився і паралельний процес, ініційований покупцем, і переможцем в цьому процесі був вже ВШК. Таким чином, кожна із сторін мала на руках рішення суду у свою користь. Але в підсумку суд все ж поставив крапку в 10-річному конфлікті і визнав правоту покупця, якому ФДМ мав на першу вимогу повернути сплачені за акції 19 млн грн.
Змішали карти
Поки йшли судові розгляди меажду ФДМ і Волинським шовковим комбінатом, борги підприємства росли, і в 2009 р. було розпочато банкрутство ХБК. У травні 2013-го він був визнаний банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура: майно комбінату має бути продано, а виручені гроші необхідно направити на погашення боргів ХБК, яких на той момент накопичилося 270 млн грн.
Примітно, що у зв'язку з ліквідацією підприємства Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, як і належить зробити в таких випадках, зупинила обіг акцій ХБК, тому ФДМ їх так і не зміг отримати. До речі, активів на комбінаті до того часу вже не залишилося, хіба що занедбані будівлі. Навіть земля, на якій розташоване підприємство, що знаходиться у власності міста. Самий стоїть на сьогодні актив — побудований на базі однієї з будівель комбінату торговельно-розважальний центр "Фабрика", який є найбільшим в Херсоні. Однак і його приналежність до ХБК дуже спірна — він був побудований на базі одного з цехів, який Волинський шовковий комбінат встиг за час, поки розпоряджався херсонським активом, продати іншій компанії, що спеціалізується на будівництві комерційної нерухомості.
Вже в процесі ліквідації ХБК на сцену вийшов ще один гравець, який в результаті ще більше сплутав карти, — якесь ТОВ "Амалтея". За цією компанією стоїть колишній керівник ХБК Сергій Рибачок. Енергійний екс-директор почав активно просувати, в тому числі через Верховну Раду, ідею про відродження колись флагмана бавовняної промисловості. Його союзниками стали деякі кредитори комбінату. Але в підсумку ТОВ "Амалтея" вдалося домовитися з усіма кредиторами і повернути процедуру ліквідації ХБК назад, тобто повернути на стадію санації.
Тут слід зробити невеличкий відступ і пояснити тонкощі процедури банкрутства: санація (іншими словами — оздоровлення) використовується для поліпшення фінансового стану підприємства. Для санації підприємства залучається інвестор, який вкладає кошти в поповнення оборотних коштів або модернізацію з метою поліпшити фінансові показники діяльності, щоб уже потім, за рахунок доходів заробив підприємства, повернути вкладені кошти. Але в ХБК вкладати кошти сенсу немає: на території вже давно одні руїни, і будь-якому інвесторові набагато простіше і дешевше просто побудувати новий комбінат.
Однак Сергій Рибачок не здається і разом з кредиторами підготував план санації комбінату, який не містить ніяких реалістичних кроків по відродженню давно померлого підприємства. Але, заручившись політичною підтримкою, Рибачок намагається домогтися, щоб Фонд держмайна затвердив цей план (це необхідно за процедурою санації). Згідно з планом за послуги з відновлення з попелу флагмана бавовняної промисловості ТОВ "Амалтея" хоче отримати у ФДМУ 51% акцій ХБК, яких, як ми пам'ятаємо, у Фонду немає.
Після того, як Фонд відмовився затверджувати нездійсненний план санації, Рибачок домігся рішення суду, яке зобов'язує ФДМ це зробити незалежно від того, чи він отримав акції ХБК під свій контроль чи ні. Однак погодження плану санації Фондом все одно заводить ситуацію в глухий кут. Наприклад, план передбачає, що ФДМ повинен передати ТОВ "Амалтея" 51% акцій ХБК, яких у Фонду немає, хоча сама передача акцій "просто так", навіть на підставі плану санації, підписаного на виконання рішення суду, українським законодавством не передбачена. Не може ФДМ віддати акції конкретної компанії, для цього він повинен провести конкурс і виставити ці акції на продаж. Енергійний екс-директор херсонського підприємства навіть підключив депутатів Верховної Ради, які, не розібравшись у всіх деталях, з трибуни парламенту звинувачують ФДМ в небажанні піти назустріч санатору (ТОВ "Амалтея") і відродити підприємство.
Замки паперові, реальні збитки
Незважаючи на всю енергію і бажання екс-директора, ХБК просто не може бути відновлений: коштів на закупівлю обладнання у нього немає (у самого ТОВ "Амалтея" великі борги), і навіть поставити сировину (бавовна) з Середньої Азії зараз проблематично, особливо враховуючи складнощі у відносинах з Росією, через яку повинен здійснюватися транзит сировини.
Однак робота навколо ХБК кипить: міністерствам і відомствам доводиться відповідати на численні депутатські запити, погоджувати свою позицію з іншими міністерствами і відомствами, готувати доповідні записки і витрачати час співробітників на нескінченні судові слухання. "Ви просто не уявляєте, скільки міністерств, відомств та їх співробітників залучені саме у цю конкретну справу по херсонському комбінату. Скільки часу, сил і коштів ми витрачаємо на складання паперів, на різні наради та узгодження", — журиться в розмові з журналістом один з чиновників. — Це підприємство вже давно мертве, але ми ніяк не можемо його поховати, і воно продовжує пити з нас соки". На державну службу він, як і тисячі інших чиновників після Майдану, прийшов з бізнесу, де цінує свій час і гроші власник давно б уже закрив подібні справи і далі заробляв гроші.
Насправді таких підприємств, як ХБК, в Україні тисячі. Але їх не можна просто ліквідувати і забути, оскільки в кожному конкретному випадку присутні ті чи інші відомчі інтереси. Наприклад, серед кредиторів ХБК Державна фіскальна служба і Пенсійний фонд. Ці держоргани не можуть просто так відмовитися від повернення боргів, адже таке рішення має прийняти конкретний чиновник, а його складно переконати в тому, що грошей він все одно ніколи не побачить. Значно краще він розуміє, що якщо він відмовиться від спроб стягнути хоча б копійку з давно померлого підприємства, то його можуть чекати звинувачення у зловживанні — чому, мовляв, перестав відстоювати інтереси держави.
"Всі чиновники прекрасно розуміють, що їх може чекати, якщо їх рішення буде витлумачена невірно. Задушевні бесіди з представниками правоохоронних органів — це як мінімум. А у в'язниці ніхто не хоче", — каже чиновник.
Невже немає солідарної позиції держорганів, щоб домогтися ліквідації давно не працюючих підприємств і не витрачати ресурси на старі справи, які не варті виїденого яйця? "Розумієте, у випадку ХБК, так і іншими, давно покійними в Бозі, навколо яких ми танцюємо з бубнами, у кожного відомства свої вузькі інтереси. Ніхто не погоджується відмовитися від віртуальних грошей, яких з цих підприємств вже отримати просто неможливо. Тому ситуація не змінюється", — розповідає співрозмовник. Він вважає, що поки не буде прийнято вольове політичне рішення на самому верху, ліквідувати цей мотлох нам не вдасться. Це означає, що держапарат і далі буде витрачати ресурси даремно, а ми з вами будемо це оплачувати.