Маріонетковий натиск. Навіщо ватажок ЛНР викликав Зеленського на словесний батл

В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Квазиперемирие в дії

Якщо в перші два тижні дії "хлібного" перемир'я на донбаському фронті російська окупаційна армія хоч і вельми непереконливо, але все ж намагалася утриматися від інтенсивної стрільби по українських позиціях, то на третьому тижні фантомне "дотримання тиші" остаточно перетворилося в непристойну фігуру мови. Кульмінацією стало ранок 6 серпня, коли під час інженерних робіт по облаштуванню чотового опорного пункту в районі Павлополя в окоп 36-ї бригади морської піхоти раптом прилетіла міна, хитро запущена окупантами з гранатомета.

Само собою, в 1-му армійському корпусі ЗС РФ, закамуфльованому під "народну міліцію ДНР", поспішили з відмазкою, мовляв, "ми не могли", однак у них ніхто не питав будь-якого підтвердження. Адже підсумок такого грубого порушення режиму припинення вогню був очевидний для всіх - четверо загиблих наших морських піхотинців, екстрене засідання українських силовиків у президента, дзвінок Зеленського Путіну і Макрону з ідеєю терміново зібрати "нормандську четвірку" та інші, правда, ще менш ефективні дипломатичні кроки.

Що ж стосується суто військового відповіді, то, по-перше, начальнику Генштабу ЗСУ Руслану Хомчаку таки довелося визнати, що з початку дії нинішнього перемир'я від 21 липня загинуло шестеро українських армійців і ще дев'ять отримали поранення. Хоча говорити, що від ЗСУ взагалі немає "ответок", було б явним перебором - наприклад, відставний бойовик Прилепін постив на минулому тижні у своєму Facebook, що тільки в його колишньому "батальйоні" і лише за 7 серпня - один 200-й і два важких 300-х.

А по-друге, Вашингтон похвалив Київ "за стриманість і хоробрість", бо, мовляв, Україна "зберігає потенціал для цього припинення вогню". Або, як спеціально уточнив журналістам тимчасовий повірений у справах США в Києві Вільям Тейлор, "Україна продовжує демонструвати моральну перевагу своєї позиції в цій війні". Одним словом, ось такий у нинішнього квазиперемирия на фронті особливий дипломатичний фон.

Піар-метушня маріонеток з ОРЛО

Українські втрати в районі Павлополя Донецької області явно відтінили все, що відбувається в окупованих районах Луганщини, що викликало у російської окупаційної адміністрації в ОРЛО справжній напад заздрості і сильне бажання влаштувати привертає загальну увагу піар-метушню. При цьому локація була обрана безпомилково - багатостраждальний зруйнований міст через Сіверський Донець в Станиці Луганській, і вже надвечір 6 серпня туди висунувся зоряний "мінський" дует у складі "глави МЗС ЛНР" Дейнего і "омбудсмена ЛНР" Кобцевої.

"Згідно з Мінськими домовленостями, Станиця і Щастя - наші", - гучно оголосив Дейнего, перетинаючи лінію розмежування, а Кобцева тим часом безкарно хамила українським журналістам вже на контрольованій урядом території. СБУ ж довелося хіба що реагувати постфактум заявою такого змісту: "Поява поблизу КПВВ "Станиця Луганська" "парламентарів" квазіреспубліки є продуманою, свідомою та цілеспрямованою провокацією з боку терористів і їх російських кураторів. Затримання Кобцевої і Дейнего в нейтральній зоні стало б приводом для окупантів заявити про зрив Україною Мінських домовленостей і нібито порушенні перемир'я".

Але і на цьому раптова гіперактивність луганських топ-колаборантів не закінчилася - на авансцену на наступний день вийшов сам ватажок ЛНР Пасічник. У своєму відеозверненні луганський "міні-Путін" довго размусоливать не став, а одразу взяв і запросив в Луганськ українського президента. "Якщо Зеленський прийме рішення приїхати до нас, ми його приймемо у відповідності з міжнародним протоколом. За своє життя йому боятися абсолютно нічого, нехай приїжджає до нас, і ми будемо розмовляти про те, як швидше встановити мир на Донбасі для того, щоб зупинити це божевілля", - корчився на камери свого кишенькового ОРЛО-телебачення і заїжджого з Росії "Першого каналу" бравий ставленик ФСБ.

Втім, як і слід було того очікувати, Зеленський ніяк не відреагував на цей виклик Пасічника провести горезвісний словесний батл. І правильно зробив, тому що президенту України ні в якому разі не можна спускатися на рівень путінських маріонеток і починати з ними спілкування в будь-якому вигляді. Адже в такому разі збудеться давня мрія Путіна про те, як Київ веде прямі переговори з кремлівськими гауляйтерами на окупованих територіях і тим самим визнає, що на Донбасі відбувається не зовнішня російська агресія, а внутрішня "громадянська війна" в зубожілому failed state.

Кому потрібен залізничний "ЛДНР-концерн"

Між тим, минулий тиждень чітко показала, що російські "ихтамнеты" валити з ОРДЛО абсолютно не збираються. Підтвердженням чого є як приклади капітального облаштування блок-постів з тієї сторони на лінії зіткнення, так і стратегічне рішення Москви в справі управління окупованими територіями. А саме: об'єднання того, що залишилося від залізниць в обох "народних республіках", в один так званий "транскордонний концерн" - "залізниці Донбасу".

І просувати "ЛДНР-інтеграцію" в цьому напрямку довірили аж ніяк не якомусь коллаборанту, а спеціально присланого для цих цілей російському фахівцю з прізвища Назарян. Цей діяч, свого часу, пройшовши шлях від чергового по станції до першого заступника начальника служби руху Північно-Кавказької дирекції управління рухом РЖД, вже має досвід налагодження роботи залізничників в окупації - з 2016-го саме Назарян керував "Кримської залізницею", яка доведена на аннексированном півострові до цілковитого занепаду.

Втім, ніяких особливих потуг від нього і не потрібно, так як залізничний "ЛДНР-концерн" просто потрібен для забезпечення підвозу на окупований Донбас з Ростовської області Росії зброї та палива. А також вивезення з ОРДЛО вугілля і металу з віджатих тут шахт і заводів, і іншого вантажопотоку тут, по суті, немає. Що ж стосується налагодження якогось там пасажиропотоку, то і в цьому випадку, коли в обох квазиреспубликах фактично всього два поїзда Луганськ-Ясинувата та Ясинувата-Успенська (дизель-потяг до пункту пропуску не неконтрольованому Україною ділянці українсько-російського кордону), особливо нічого робити і не потрібно.