Правильні зони. Чому ЗВТ з Китаєм для України - смерть, а з Індією - прорив

Імпорт, в свою чергу, виріс до $26,5 млрд, або на 29,4%. За прогнозами уряду, на кінець року дані показники можуть скласти $50 і $57 млрд відповідно. Таким чином, дефіцит торгового балансу країни може скласти приблизно $7 млрд, або 7,5% планового ВВП. Сума сама по собі досить небезпечна як для платіжного балансу, так і для стабільності національної валюти.

У цьому контексті показовою ЗВТ з Канадою, угода з якою було підписано Україною на початку року. За січень-липень 2017 р. вже в умовах дії ЗВТ наш експорт в Країну кленового листа склав $26 млн, а імпорт - $178 млн. Від'ємне торговельне сальдо України збільшився до $152 млн, що тепер доведеться перекривати новими кредитними запозиченнями, адже ніхто не продає товари на міжнародному ринку в борг, ні за гривні. Тобто будь-яка угода про ЗВТ - це звичайний бізнес-план, але тільки в масштабах всієї країни. І головна мета такого планування - отримання прибутку у вигляді позитивного торгового сальдо, або досягнення соціально значущого ефекту (наприклад, безвізовий режим з ЄС). Ефект від створення зони вільної торгівлі необхідно перераховувати через кумулятивний вплив на розмір ВВП.

Торгових партнерів України можна умовно розділити на наступні групи:

- країни, підписання ЗВТ з якими максимально вигідно і їм, і Україні;

- країни, які можуть стати драйверами нашої структурної перебудови в бік інновацій та промислової модернізації;

- максимально небезпечні для структурної перебудови нашої економіки країни, які можуть в прямому сенсі знищити вітчизняного товаровиробника і перетворити Україну на вічний сировинний придаток для своїх складних виробництв;

- країни "на перспективу", які будуть істотно нарощувати економічний оборот в найближче десятиліття і де нас чекає максимальний прибуток.

В ідеалі Україна повинна побудувати таку універсальну матрицю ЗВТ з іншими країнами, щоб завжди мати позитивне торговельне сальдо. Природно, тут доведеться зіткнутися з істотними труднощами. Країни першої групи доведеться зацікавити тієї самої взаємною вигодою. За країнами другої групи доведеться довго побігати, пропонуючи натомість різні політичні бонуси. Найскладніше буде уникнути спокуси з боку країн третьої групи, адже вони будуть пропонувати безвізовий режим (навіть в односторонньому форматі), інвестиції і дешеві кредити. А ще вони вміють корумпувати політиків слабких країн.

Ну а зловити в мережі свого "карпа", тобто країну четвертої групи, вийде лише у державного менеджера, якому буде аплодувати вся країна і якого, можливо, назвуть українським Бальцеровичем...

А тепер спробуємо провести прикладної країнний аналіз. Для цього використовуємо індекс ECI (Economic complexity index), званий обсерваторією економічної складності, придуманий професором гарвардського університету Рікардо Хаусманном у співавторстві з Цезарем Ідальго. Їх філософію можна описати фразою "геть від ВВП". Для оцінки країн вони запропонували такий критерій, як диверсифікованість: чим більше в країні різних галузей і чим ширше лінійка товарів, що випускаються, тим стійкіша її розвиток і тим вище резистентність до зовнішніх негативних шоків.

З цієї точки зору Україна експортує сировинні монотовары, але має значний технічний і людський потенціал, - країна вкрай складна, адже передбачити, куди відведе нас найближчим часом - до архаїки або в постіндустріальне суспільство, - майже неможливо.

Індекс ECI допоможе визначити найбільш підходящих для нас торгових партнерів і виявити потенційно небезпечних суперників (далі - дані індексу ECI).

До першої групи країн з нашого списку можна з упевненістю віднести Індію та Бангладеш. ВВП Індії в 2015 р. склав $2,1 трлн, експорт досяг $276 млрд, а імпорт - $368 млрд, від'ємне торговельне сальдо - $92,6 млрд. Показники Бангладеш: ВВП - $195 млрд, експорт - $35,7 млрд, імпорт - $38,3 млрд, від'ємне торговельне сальдо - $2,6 млрд. Основні статті експорту Індії: нафтопродукти, алмази, розфасовані медикаменти, ювелірні вироби, рис. Що стосується послуг, то щорічний експорт інформаційних технологій перевищує $100 млрд. Імпортуються: сира нафта, вугілля, золото, газ.

За перші сім місяців 2017 р. Україна експортувала до Індії товарів на $1,3 млрд, а імпортувала всього на $0,3 млрд. Серед нашого експорту переважали: рослинна олія, метали, устаткування (у розділі "ядерні реактори, котли і машини"), електротехніка, зернові.

Імпортували ж ми в основному продукцію фармацевтичної промисловості, полімери, органічну хімію, кава, чай, тютюн. На даний момент ми маємо максимально зручні стартові позиції для укладення угоди про ЗВТ з Індією: торговельне сальдо в нашу користь становить $1 млрд. Крім того, Індія не тільки потребує нашому соняшниковій олії, зерні, але і продукції важкого машинобудування, в основному в енергетичній галузі, адже це досі энергодефицитная країна, яка найближчим часом планує будувати десятки нових енергогенеруючих станцій, включаючи атомні і гідроелектростанції, а значить, буде гостро потребувати в турбінах, котлах, насосному обладнанні.

Наш метал також буде затребуваний на тамтешньому ринку, адже в 2017-му Індія стала нетто-імпортером сталі. Істотний потенціал закладений в розвитку спільних ракетних, космічних і авіаційних програм. На відміну від Китаю Індія не зуміла побудувати експортну модель економіки, а також за деякими товарними позиціями досі не в змозі повністю забезпечити свої внутрішні потреби. Особливо це стосується окремих видів продуктів харчування і сировини. Схилити Індію до ЗВТ Україна могла б, запропонувавши їй свої технології в сфері ВПК, ракетобудування, космосу та авіації. Правда, довелося б повністю згорнути військову співпрацю з Пакистаном.

Надзвичайно цікавою для Індії була б ідея створення в Україні фармацевтичної хаба для використання наших можливостей по виходу індійських медичних препаратів на європейський ринок. Індія могла б надати свої технології та сировинну фармацевтичну базу, а ми - свої виробничі потужності з фасування та кадровий потенціал, а також необхідну логістику для збуту.

Це дозволило б частково вирівняти торговельний баланс на користь Індії, але відкрило б індійський ринок для інших наших товаровиробників, які поки на ньому не присутні. Вже найближчим часом Україна могла б наростити свій експорт в Індію до $5 млрд.

Що стосується Бангладеш, то ця країна знаходиться в орбіті індійської політики, але має колосальний потенціал для нарощування наших поставок продовольства (за перші сім місяців цього року поставки українського зерна перевищили $100 млн) і продукції машинобудування, хоча тут необхідно застосовувати заходи щодо захисту вітчизняного легпрому, адже ця країна є найбільшим експортером одягу і тканин.

До другої групи країн можна сміливо віднести Ізраїль, здатний дати нашій економіці інноваційний імпульс розвитку. Його ВВП склав майже $300 млрд, експорт - $65,4 млрд, імпорт - $59,9 млрд. За січень-липень 2017-го ми експортували на Землю обітовану товарів на $345 млн, а імпортували на $108 млн. В топі нашого експорту - зернові ($161 млн) і метали ($85 млн), в імпорті з Ізраїлю - різноманітна хімічна продукція ($53 млн). Але для України Ізраїль представляє максимальний інтерес у контексті розвитку інноваційних виробництв, стартапів у галузі інформаційних технологій та біотехнологій. Саме тому в угоді про ЗВТ між нашими країнами необхідно робити акцент на вільний рух послуг.

В цілому потенціал ЗВТ між Україною та Ізраїлем можна оцінити в $3 млрд, адже на даний момент наш товарообіг не сильно перевершує аналогічний показник Ізраїлю і, наприклад, Латвії.

Що стосується "небезпечних" країн третьої групи, то це, безумовно, Китай і Туреччина. Піднебесна є найбільшою експортної економікою світу, хоча і робить в даний час титанічні зусилля щодо створення замкнутої самодостатньої економічної моделі, активно стимулюючи внутрішнє споживання. Експорт Китаю становить $2,37 трлн, імпорт - 1,27 трлн. З таким торговим профіцитом ця країна може розчавити внутрішній ринок будь-якої країни-партнера, як вона вже зробила це з економікою США. В даний час Пекін активно "спонукає" Київ до укладення угоди про створення ЗВТ.

ЗВТ з Туреччиною здатне завдати істотного удару по нашим підприємствам легкої і харчової промисловості (про херсонські помідори можна буде забути), а також за металургам (Туреччина імпортує в рік брухт чорних металів на $4 млрд).

Нарешті прикладом країни з четвертої групи є Ірак, який щорічно імпортує товарів на $30-40 млрд. Серед основних імпортних товарів варто відзначити: медикаменти ($700 млн), металопродукція ($600 млн), електричні дроти ($500 млн). У найближчі роки Ірак буде реалізовувати масштабну програму відновлення економіки, для реалізації якої потрібні будівельні матеріали, метал, машини та обладнання, кабельна продукція - на мільярди доларів. Враховуючи, що 98% експорту Іраку - це нафта, що створення ЗВТ з ним було б безпрограшним варіантом. Для залучення симпатій цієї країни необхідно реанімувати старі зв'язки, які були налагоджені ще в часи СРСР, а також у період перебування там нашого миротворчого контингенту. Можливо, вже зараз слід було б зайняти більш активну позицію з курдського референдуму.

На завершення зазначимо, що в рейтингу економічної складності Україна займає почесне 43 місце, випереджаючи, наприклад, РФ, Індії, Греції, ПАР, Бразилії, Нової Зеландії, ОАЕ. Все це завдяки старим спадок індустріального минулого, з допомогою якого ми ще можемо випускати досить широкий спектр товарів і послуг. От тільки наша "складність" випаровується стрімкими темпами: з 2011-го по 2015-й наш індекс ECI скоротився з 0,48 до 0,22 і продовжує знижуватися. Це означає, що в погоні за швидкими ефектами ми перейшли до простих сировинним циклів розвитку економіки і ризикуємо опинитися за бортом світової системи розподілу праці, ставши вічним сировинним придатком більш успішних країн.