Міф про незамінність Кабміну. Чому Зеленський тримається за Шмигаля

Одна із загадок зими, що прийшла, — чому досі не відправлений у відставку Кабмін Дениса Шмигаля, хоча приводів для цього більш ніж достатньо. І юридичні можливості для звільнення уряду теж є

Приводи для відставки

У країні триває економічний спад, у третьому кварталі ВВП впав на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У промисловості в жовтні знову зафіксоване падіння на 5% (у минулому році в жовтні був спад на 2,9%). Тобто вже другий рік поспіль економіка падає, і вже другий поспіль уряд годує народ обіцянками, яким ніхто (ну або майже ніхто) не вірить.

При цьому нинішній Кабмін не впорався також і з підготовкою до нової хвилі пандемії COVID-19. Провалені всі напрямки. У держскарбниці абсолютно не накопичені фінансові запаси на чорний день (а настає саме чорний день). Медична сфера не здатна забезпечити в необхідних обсягах навіть тестування населення, не кажучи вже про лікування хворих. Інформаційна політика провалена. Якщо і є в чомусь успіх, то — в маніпуляції статистикою і в приховуванні реальної картини.

А далі буде ще гірше. Бо насувається локдаун, багато сімей взагалі виявляться без коштів для існування, і це в умовах підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Зрозуміло, що народ буде адресувати своє невдоволення не тільки нинішньому уряду, а й тим, хто його сформував, тобто Володимиру Зеленському та його партії "Слуга народу".

Технологія звільнення

Здавалося б, у таких умовах президент і парламентська монобільшість повинні змагатися в тому, хто перший ініціює відставку Кабміну Шмигаля. Тим більше що зробити це простіше простого. Як відомо, нинішній уряд не зміг провести свою програму діяльності через парламент, тому він може бути відправлений у відставку в будь-який момент.

Технічно для цього необхідна суща дурниця. Потрібно, щоб президент або 150 народних депутатів внесли до парламенту пропозицію розглянути питання про відповідальність Кабміну. Тоді Верховна Рада зможе прийняти резолюцію недовіри Кабміну. І це автоматично потягне за собою відставку всього складу Кабміну.

Проте, ні Зеленський, ні "слуги народу" не поспішають вносити в парламент таку пропозицію, незважаючи на його очевидну логічність з різних точок зору. Якщо дивитися з точки зору рейтингів, то Зеленському та "слугам народу" логічно списати на уряд Шмигаля всі провали останніх дев'яти місяців (хоча провина за ці провали лежить, звичайно, не тільки на уряді, але і на парламентській монобільшості, і на президентській гілці влади, включаючи вертикаль місцевих держадміністрацій).

Якщо дивитися з точки зору інтересів держави, то знову ж таки, було б логічно знайти уряд більш професійний (тут претензії в першу чергу до прем'єр-міністра Шмигаля). А також — більш злагоджений, бо зараз він виглядає не як єдина команда, а як збіговисько лобістів різнорідних інтересів.

Міф про незамінність

Свою версію, чому Зеленський зберігає уряд Шмигаля, вранці 2 грудня висунула "Українська правда". Вона послалася на "одного з близьких до президента міністрів", який пояснив: "Ну нехай запропонує Зеленський комусь піти в прем'єри чи міністри. Ну хто захоче входити в таку історію зараз, в саму м'ясорубку перед локдауном? І хто захоче йти в уряд і брати відповідальність, коли рішення приймає не він, а Єрмак і Зеленський. Для чого?"

Легко повірити, що цей "міністр, близький до президента", саме таку версію вкладає у вуха Зеленському. Мовляв, нинішній уряд змінювати не можна, бо він незамінний, а незамінний він тому, що немає бажаючих замінити Шмигаляь, бо всі бояться брати на себе відповідальність.

Також легко повірити, що цей міністр і подібні йому діячі зацікавлені вкласти таку версію в вуха суспільству. Але якраз ця обставина і спонукає сумніватися в правдивості версії про незамінність уряду Шмигаля.

Якщо вже докопуватися до істини, то вона швидше полягає в тому, що прем'єр Шмигаль проявив неабиякі успіхи в налагодженні добрих стосунків з різними впливовими гравцями (включаючи і бізнесменів з Банкової, які швидкими темпами перетворюються в олігархів). Красномовний факт: усі телеканали, більш-менш лояльні до Зеленського, настільки ж лояльні і до Шмигаля. Тобто зараз ніхто з гравців, що мають вплив на Зеленського, не зацікавлений у відставці нинішнього Кабміну.

Звичайно, у кожного з цих гравців є свої незадоволені бажання. Але є і загальне розуміння: ніхто — ні Ахметов, ні Коломойський, ні Єрмак — зараз не здатний провести через парламент власний уряд.

Іншими словами, якщо і можна називати нинішній уряд незамінним, то незамінним для його бенефіціарів. Отримати кращий для себе уряд вони навряд чи зможуть.

До речі, те ж саме можна сказати і про багатьох парламентських "слуг народу", які досягли взаємовигідних домовленостей з нинішнім урядом. Знаючі люди стверджують, що депутати, які проголосували за прийняття в першому читанні бюджету на 2021 р., отримали по 30-40 млн грн. І при підготовці до другого читання ці гроші, закладені в проєкт бюджету, збереглися. Тому "слугам народу" зараз зміна уряду абсолютно не вигідна.

Але це зовсім не означає, що немає ніяких альтернативних кандидатур, які були б більш ефективні в кріслі прем'єра і до того ж готові взяти на себе відповідальність. Зрозуміло, такі люди є. Але Зеленського, в силу недостатньої катастрофічності ситуації, поки вдається переконувати в зворотному. І продовжити вирішувати питання по накатаним схемам.