Брехня дипломата. Навіщо глава білоруського Мзс каже Заходу, що Білорусь краще України
Не так давно в польській газеті "річ посполита" вийшло цікаве інтерв'ю міністра закордонних справ Білорусі Макеєва. Володимира, до речі, Володимировича. У ньому глава сусідського зовнішньополітичного відомства протиставив ситуацію в наших державах. На його думку, стан справ у його країні незрівнянно краще, ніж в Україні. Він відверто дав зрозуміти, що все, що робилося тут з моменту здобуття незалежності - невірно, а Білорусь будувалася і буде розвиватися, як свого роду АнтиУкраина. При цьому все сказане паном Макєєвим різко контрастує із заявами голови РБ Олександра Лукашенка про нібито дружньому характері його режиму по відношенню до нашої держави, а також зміцнює міфологічні уявлення про життя сусідів.
Більш того, казки глави МЗС РБ об'єктивно грають на користь агресивної Росії, створюючи в очах іноземного читача, зокрема польського - спотворене уявлення про цих країнах.
Зокрема, спекулятивно піднімається питання про мови: "Президент Лукашенко ніколи не намагався створити штучні умови для розвитку тієї чи іншої мови. Державна політика полягає в тому, щоб все це відбувалося природно. Ми розуміємо, що, починаючи з колишніх радянських часів, переважна більшість населення Білорусі говорило російською мовою. Така ситуація зберігається і зараз".
Макей тут же протиставляє Україну, відзначаючи, що якщо б після розвалу Союзу було прийнято рішення зробити державним тільки один білоруський мову, "ми отримали б, може, навіть не те ж, а в десятки разів гіршу ситуацію, ніж в Україні".
Не зупиняючись на дискусію про становище української та російської мов в Україні, зазначимо, що все сказане про Білорусі Макєєвим - брехня від початку і до кінця. По-перше, з моменту здобуття незалежності в 1991 році в Білорусі, природно, єдиною державною мовою стала білоруська мова. Верховною Радою була прийнята довгострокова програма розвитку та розширення сфер вживання мови. Проте вже у 1995 році, ледь прийшовши до влади Лукашенко провів незаконний референдум, в результаті якого російська мова стала другою, а по суті єдиним, державною мовою в РБ. Програма поступової білорусизації була згорнута. З тих пір все діловодство, майже всі державні ЗМІ, спілкування чиновників - російськомовне. Де ж тут "ніколи не намагався створити штучні умови"?
Далі. В Білорусі немає чіткого ментального поділу на Захід і Схід, ніколи не виникало питання регіонального сепаратизму, необхідність федералізації, особливого статусу чогось і т. д. Звідки ж узятися "в десятки разів гірше ситуації"?
Макей продовжує: "За останні 25 років ми починаємо повільно формуватися як нація. Ми перебуваємо в процесі формування ідентичності білоруської нації. І в цьому плані, звичайно ж, ми повинні дбати про збереження білоруської мови, але не роблячи це штучно, не змушуючи кого-то, як білоруси кажуть, під "прымусам", під натиском говорити білоруською мовою".
За його словами, в країні створюються "якісь нормальні умови для більш широкого використання білоруської мови. У зв'язку з цим все більше людей намагаються і розмовляти білоруською. Президент пару днів тому теж сказав про те, що ми плануємо збільшити кількість годин у школах для навчання білоруської мови".
Все змішалося в голові у начальника білоруського Мзс. Він, природно, не згадує, що згідно з програмою розвитку білоруської мови, що діяла до приходу його начальника до влади, обов'язковим знання рідної мови було тільки для чиновників. Для допомоги їм (і не тільки) заповнити прогалини в освіті діяли безкоштовні курси. Для всіх інших підприємств, сфери обслуговування, ПП і т. д. була розроблена методика заохочень, а не примусу.
Макей, природно, не говорить про те, що одночасно з наданням російській мові статусу державної, національну символіку змінили на ерзац бээсэсэровской, підписали документи про створення Союзної держави Росії і Білорусі. (Надалі РБ стала членом всіх інтеграційних організацій РФ). Російські військові бази залишилися на території РБ і періодично модернізуються.
Само собою, в Білорусі всі два десятиліття правління Лукашенка безперешкодно працюють російські ЗМІ, білоруси, подібно жителям окупованих нині Криму та частини Донбасу, як жили в атмосфері чужого культурного простору і чужої інформаційної порядку, так і живуть. І щось не чути про наміри влади в цьому плані що-небудь міняти. Інформаційна безпека ними весь цей час трактувалася як перешкоджання поширенню альтернативної інформації. Звідки ж тоді взятися "формування нації, білоруської ідентичності"? Тому, що замість двох годин в тиждень, як обіцяв Лукашенка, білоруська мова стануть викладати три години? Не смішно навіть.
Кореспондент, схоже, іронізує, коли запитує у Макеєва, чи можна в умовах цього "формування" вважати Лукашенко батьком нації. Глава МЗС, ймовірно, не відчуваючи підступу, відповідає, мовляв, у нас давно Олександра Григоровича називають "бацькою" (батьком). Підтверджую, називають. Однак, варто зауважити, що, власне, першим Лукашенко сам себе так назвав. Далі це слово по відношенню до правителя вживали, хто з відвертою іронією, хто з неприхованим підлесливістю. До формування ідентичності, нації дана обставина не має жодного відношення.
"Напевно, як і у будь-якого політика, як і у будь-якої людини, можуть бути якісь і плюси, і мінуси, він може допускати якісь помилки. Але ніколи, повірте мені, я його вже знаю більше 16 років, практично поруч, працюю в цій команді, ніхто не може сказати про те, що він щось зробив на шкоду Білорусі", - продовжував дистанційно розшаркуватися перед начальником Макей.
Ми ж зазначимо, що, якби в 1994 році білоруси зробили інший вибір, - а інших шансів їм вже не надавалося - це був би вже зовсім інший народ, це була б зовсім інша країна. Враховуючи невикористані тоді можливості РБ, можна з високою часткою ймовірності стверджувати, що було б це держава куди ближче до нинішньої Україні. Незалежною тотально у всіх сферах від Росії. Не ризикує стати жертвою чергової "маленької переможної війни" недоразвалившейся імперії. Не було б побоювання, що, маючи спільні кордони маріонетковий режим стане співучасником агресії. Попутної жертвою краху путінської Росії Білорусі б теж стати "не світило".
Єдиний правдивий момент в інтерв'ю Володимира Макеєва - це твердження про те, що все більша кількість білорусів звертаються в бік своєї культури і мови. Тільки це відбувається не завдяки Лукашенко, а всупереч йому. Зазначимо, що стався цей поворот з моменту початку Революції гідності, окупації Криму і війни на Донбасі. Усвідомлення природи Росії, а стало бути, і її союзників, прийшло в основному людей середнього і молодших поколінь. Вони з надією зараз дивляться на Україну, вірять, що скоро і офіційна Білорусь перестане бути "Анти".
