"Тільки б не Порошенко". Чи подарує Зеленський Медведчуку позачергові парламентські вибори

Для всіх політичних партій темою №1 в новому році будуть дострокові перевибори Верховної Ради. На перший погляд, тут все гранично просто: бачачи падіння рейтингу президентської партії "Слуга народу", всі інші партії будуть будь-якими способами домагатися перевиборів, а "Слуга народу" разом з Володимиром Зеленським — відчайдушно опиратися.

Однак насправді все не зовсім так. Або навіть зовсім не так.

Прогнози соціологів

Для початку подивимося, хто потрапить в нову Верховну Раду за прогнозами соціологів. Візьмемо останні соціологічні дослідження, проведені методом інтервʼю віч-на-віч (не по телефону) Центром Разумкова (4-9 грудня), Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва (5-13 грудня) і соціологічною групою "Рейтинг" (16-20 грудня). Їх результати (відсоток серед тих, хто має намір взяти участь в голосуванні і вже визначився з вибором) ми звели в таблицю, де в останньому стовпчику виведені середні цифри. У таблиці наведено всі партії, які набрали в середньому не менше 2%.

Усереднені парламентські рейтинги партій за грудень 2020 р., %

Отже, ми бачимо величезний розрив між четвіркою лідерів, які гарантовано долають пʼятивідсотковий барʼєр, і всіма іншими партіями, які до барʼєру не дотягують. Якщо проводити вибори в найближчі місяці, то з великою впевненістю можна припускати, що в нову Верховну Раду потрапить саме ця четвірка: "Слуга народу", ОПЗЖ, "Європейська солідарність" і "Батьківщина". А всі решта залишаться за бортом корабля.

Нагадаємо, що нинішній парламент сформований ще за старою, змішаною виборчою системою, коли половина депутатів обирається за партійними списками, а половина — в одномандатних мажоритарних округах. Наступні парламентські вибори (хоч чергові, хоч позачергові) будуть проводитися вже по суто пропорційній виборчій системі. Тепер порівняємо кількість депутатів у четвірки лідерів зараз (у Верховній Раді IX скликання) і після позачергових виборів (в гіпотетичному X скликанні).

Кількість депутатів у партій в нинішній і майбутній Верховній Раді

Як бачимо, фракція "слуг народу" скоротиться майже вдвічі. І навпаки, фракції ОПЗЖ і "Батьківщини" виростуть майже втричі, а "Європейської солідарності" — більш ніж вчетверо.

Однак для кожної партії потрапляння в парламент — це завдання-мінімум. А завдання-максимум — це увійти до складу правлячої коаліції і взяти участь в розподілі посад в уряді і міністерствах.

Премʼєр Медведчук

Не дивно, що про необхідність позачергових парламентських виборів голосніше за всіх кричить ОПЗЖ. Ця партія небезпідставно розраховує, що рейтинг "слуг народу" буде і далі падати. Тому вона сподівається зайняти перше місце, після чого "слугам" як би не залишиться іншого виходу, крім як створити коаліцію з ОПЗЖ і віддати пост премʼєр-міністра голові політради ОПЗЖ Віктору Медведчуку.

Такий варіант може бути вигідний Зеленському за цілою низкою причин. Сам Зеленський буде формально непричетний до тріумфу Медведчука: згідно з Конституцією функція президента при призначенні премʼєра чисто церемоніальна: внести в парламент кандидатуру, яку запропонує парламентська коаліція. А коаліція буде формуватися за принципом "аби не Порошенко".

Зеленський може сподіватися, що після призначення Медведчука головою уряду можна буде спихувати на нього всі провали в економіці і всі дірки в державній скарбниці. І що всіх незадоволених високими тарифами, великими боргами по зарплаті і низькими пенсіями можна буде відправляти туди ж, до Медведчука.

У той же час премʼєр Медведчук може здатися Зеленському, та й багатьом особам в його оточенні, дуже вдалим ходом в діалозі з Кремлем. Мовляв, якщо зробити премʼєром кума Путіна, то Путін це оцінить, і можна буде виторгувати у нього якісь поступки по Донбасу.

Парламентська республіка

Втім, премʼєр Медведчук — це ще не найбільший сюрприз, якого можна очікувати від нового парламенту. Особливо якщо він буде схильний прислухатися до страхів Зеленського і бажань Путіна.

Найбільш грандіозним сюрпризом може стати ширка, тобто "широка коаліція" партій "Слуга народу", ОПЗЖ і "Батьківщина". Щоб сформувати уряд, досить коаліції двох партій. Трипартійна ширка знадобиться в тому випадку, якщо виникне потреба переписати Конституцію.

Відомо, що Путін хоче пропхати в нашу Конституцію особливий статус ОРДЛО, проте бажання Кремля цим не обмежуються. Щоб дізнатися, чого він дуже сильно хоче ще, досить подивитися на гасла ОПЗЖ. Одне з головних — це перехід до парламентської республіки.

Для цього не обовʼязково зовсім ліквідувати пост президента. Досить залишити йому церемоніальні функції і перейти до виборів президента в парламенті. Щоб внести такі зміни до Конституції, потрібно всього лише мати 300 голосів нардепів.

"Слуга народу", ОПЗЖ і "Батьківщина" мають тут спільний інтерес. Обʼєднуючим початком служить все той же принцип "аби не Порошенко".

У ОПЗЖ всі розуміють, що ні Віктор Медведчук, ні співголова партії Юрій Бойко не мають шансів перемогти на президентських виборах. У Кремлі, до речі, теж це розуміють, тому і хочуть перетворити Україну в парламентську республіку. Власне, Медведчук вже приміряється до премʼєрського крісла в парламентській республіці.

"Батьківщина", можна не сумніватися, підставить плече. Вона ще два роки тому, перед президентськими виборами, носилася з ідеєю "парламентської республіки канцлерського типу", приміряючи крісло премʼєра-канцлера до Юлії Тимошенко. А зараз створення ширки для переходу до парламентської республіки — по суті, єдиний для "Батьківщини" шанс увійти до правлячої коаліції і отримати посади в уряді.

Отже, все упирається в позицію "слуг народу". Якщо рейтинг Зеленського буде і далі падати (а швидше за все, так і буде), то Банкова може вирішити, що краще піти на угоду з Медведчуком і Тимошенко. ОПЗЖ і "Батьківщина" можуть гарантувати Зеленському збереження поста президента ще на пʼять років — шляхом обрання в парламенті. Сьогодні цей варіант може здатися фантастикою, але вже завтра його можуть почати реалізовувати, а післязавтра всі будуть розводити руками: і як же так вийшло?

Ігри інших гравців

Звичайно, можна сказати, що для "Європейської солідарності" дострокові парламентські вибори теж вигідні, бо вона зможе збільшити свою фракцію вчетверо. Однак це буде тільки тактичний виграш. Партія Порошенка при будь-яких розкладах залишиться в опозиції, бо це, схоже, головний принцип, який сповідує Зеленський.

Якщо ж говорити про інтереси України, про незворотність європейського і євроатлантичного курсу, то тут премʼєрство Медведчука і парламентська республіка чреваті запуском дуже небезпечних сценаріїв. До слова, щоб прибрати з Конституції згадки про стратегічний курс України на набуття повноправного членства в ЄС і НАТО, теж досить 300 голосів нардепів. Зараз їх немає, але після позачергових парламентських виборів вони цілком можуть знайтися.

Тому логічним є той факт, що "Європейська солідарність", на відміну від ОПЗЖ, не висуває гасло дострокових перевиборів нардепів. З точки зору стратегії їй набагато вигідніше домагатися позачергових виборів президента. Варто сказати, що Зеленський старанно допомагає реалізації цього сценарію, зберігаючи на Банковій осіб, які стають все більш токсичними.

Також сумнівна вигода від позачергових парламентських виборів для партій, що не входять до четвірки лідерів. Поки що їм цікавіше чекати подальшого падіння рейтингу "слуг" і переманювати електорат, який розчарувався в Зеленському. Причому майже всі ці партії, критикуючи Зеленського і "слуг", ще більш посилено просувають тему "аби не Порошенко".

Крім того, можливі обʼєднавчі процеси, також вже створюються нові проєкти — але все це вимагає часу для розкрутки. Тому насправді не варто очікувати, що всі партії ( "Слуга народу" не береться до уваги) раптом в єдиному пориві стануть вимагати дострокових перевиборів Верховної Ради. У цих перевиборів буде вузьке коло головних вигодонабувачів — Медведчук, Тимошенко, ну і напевно — Путін.