Літня кампанія на Донбасі. Стануть бої за Чигири початком визволення Горлівки
Причому, по всій видимості, мова може йти відразу декількох напрямках, де тактично можливі наступальні дії.
Судячи з усього, ініціатива по загостренню градуси конфлікту виходить знову-таки від окупаційних властей. Інакше складно розцінювати, наприклад, публічні заяви, як він себе називає, "повпреда ДНР в Контактній групі на переговорах у Мінську", сумнозвісного Дениса Пушилина. З подачі московських кураторів він заявив буквально наступне: "Позиції Києва на переговорах у Мінську і на лінії зіткнення абсолютно комплементарны. Відсутність переговорного настрою і агресія. У разі, якщо переговорна ситуація не зміниться, активна фаза військових дій — питання часу. Дипломатичний ресурс практично вичерпаний". Тобто, читаючи між рядків, фактично він заявив про початок загострення, не забувши перекласти відповідальність на Київ. Але це стандартна практика, і за чотири роки до неї варто звикнути.
Набагато більш серйозним маркером можливого загострення є повідомлення ГУР Міноборони України, яка, посилаючись на свою агентурну мережу (а те, що окуповані території буквально нашпиговані нашими інформаторами, — не секрет), повідомляє, що "на станції Іловайськ вагонами ВАТ "Російські залізниці" переміщена чергова партія боєприпасів, у тому числі 122-мм реактивні снаряди до РСЗВ "Град", 122-мм артилерійські снаряди, патрони до стрілецької зброї і зенітним установок".
З інформаційних ресурсів окупаційних властей відомо про перекидання в район Горлівки додаткових збройних формувань — як то "елітних" "Сомалі" або "Кальміус". Явно не для того, щоб сидіти в окопах під обстрілом Погоди.
Природно, що і наше командування посилено вживає заходів для парирування можливого наступу противника. Хоча зараз оцінити масштаб не представляється можливим, так як після переформатування операції інформація просочується буквально "тоненькими струмочками". Тим не менш приховати масову перекидання техніки і особового складу на Донбас практично неможливо. Як неможливо приховати деякі заходи по посиленню стройових частин — наприклад, збори військовослужбовців оперативного резерву та численні вчення самого різного рівня.
Побічно про готовність наших військових до будь-якого варіанту розвитку подій є і масові перекидання поранених і хворих з прифронтових госпіталів в глиб країни. Буквально днями у Львів прилітав медичний Ан-26 Vita, були повідомлення про такі ж рейсах в Одесу та Київ.
Якщо говорити про події на фронті, то увагу варто звернути на горлівське напрямок. Загострення тут почалося після заняття бійцями 24-ї мехбригади селища в півтори вулиці, який місцеві називають Чигири.
Хоча бойовики підносять це як "черговий котел" для української армії, але то ж ми чули після звільнення Гладосово. Так і є обгрунтована думка, що разом з Чигирями противник втратив контроль над пануючими в районі териконами. А це вже прямий шлях на Горлівку — у разі можливого настання закріпитися в найближчому приватному секторі взагалі не проблема.
І це чудово розуміють усі — від місцевих жителів до командування російсько-німецьких окупаційних військ. І по всій видимості, саме з цим пов'язані і покази псевдоракетной техніки і грізні заяви чиновників різного рівня.
На жаль, до наслідків загострення варто віднести і велику кількість жертв серед цивільного населення, що в принципі очікувано в такому густонаселеному районі. Тут і загибель цілої сім'ї в Троїцькому (на щастя, первинні повідомлення про смерть матері сімейства виявилися помилковими), загибель і поранення в північних передмістях Горлівки.
Як завжди "на задвірках" виявляються події на південній ділянці фронту — від Маріуполя до Докучаєвська. А тут, судячи з усього, відбуваються вкрай цікаві події. Локальні сутички потроху переміщуються вже в межі Докучаєвська, наша артилерія виключно у вигляді відповідного вогню "гасить" елементи прифронтовій інфраструктури супротивника — буквально днями "раптом" вибухнули склади боєприпасів у Старобешівському районі, стався ще цілий ряд досить гучних подій, які залишилися в тіні. Причому настільки вагомі, що окупаційні власті змушені були проводити фільтраційні заходи в двох селищах — Старобешеве та Новий Світ. За деякими даними, шукали "диверсійні групи" і "українське підпілля" — природно, безрезультатно.
Цікаві новини були і з мар'їнського напрямку. В одному з численних разведвыходов на промацування оборони противника розвідники 30-ї мехбригади (ну, принаймні, за офіційними даними) захопили відразу три 120-мм мінометів противника. При цьому цікавий не сам факт "засвічування" фотографій трофейних мінометів, а саме відсутність деталей — адже ніхто не думає, що бойовики самі вирішили віддати міномети, не чинячи опору.
Триває поступове "випилювання" найбільш знакових польових командирів російсько-німецьких окупаційних військ. 17 травня на Авдіївської промке загинув "командир інтернаціональний бригади "Пятнашка" осетин на прізвисько Мамай (воював на Донбасі з травня 2014 р.). Хоча небезывестный Дмитро Ярош поспішив заявити про причетність до його загибелі контрольованого їм Української добровольчої армії і навіть називав конкретні псевдо бійців, однак, аналізуючи матеріали супротивної сторони, варто визнати, що загибель Мамая можна віднести до банального недотримання елементарних правил ведення війни. Судячи з усього, бойовик вирішив покрасуватися на камеру перед приїжджими російськими журналістами на тлі передових позицій.
Враховуючи мінімальні відстані між позиціями протиборчих сторін (а тим більше на Авдіївської промке, де блокпости коштують що називається ніс до носа), такий рух на передку не могло не викликати "цікавості" у наших військових. У підсумку в бік окопів противника пішла "равлик" з АГС-17. Все могло закінчитися мене плачевно, якби Мамай не вирішив знятися в героїчному вигляді — без каски і бронежилети. А так результат передбачуваний — численні поранення і смерть на операційному столі.
Підсумовуючи, можна сміливо говорити, що найближчі пару тижнів покажуть, яким буде літо — по справжньому спекотним або, як завжди, обмежиться з нашого боку звільненням решти сірої зони з парою селищ, а з іншого боку — гучним "надуванням щік".
