Летальні подарунки. Скільки США витратять на військову допомогу Україні
Про це може свідчити, наприклад, досить знакове інтерв'ю спеціального представника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера виданню The Guardian, опублікованому 1 вересня.
За словами високопоставленого чиновника, США можуть допомогти зміцнити українські Військово-морські сили і систему протиповітряної оборони. При цьому Волкер заявив буквально наступне, що "для України природно будувати свої Збройні сили, займатися самообороною, а також природно звертатися за допомогою".
При цьому відкритим текстом дипломат заявив, що Україні потрібна допомога у вигляді летальних озброєнь, "тому що в них стріляють". Він уточнив, що "буде якась дискусія про військово-морському потенціал", оскільки український флот був захоплений Росією, при цьому в України обмежена система ППО. За словами Волкера, США доведеться "подивитися на протиповітряну оборону".
У цю концепцію цілком укладаються слова посла України в США Чалого, який буквально днями нібито "випадково" розкрив плани покупки трьох дивізіонів ППО в США за ціною $0,75 млрд. Хоча про конкретні строки і навіть типі ЗРК мови не йшло, але цілком очевидно, що це комплекси "Петріот", які американці досить активно продають в Східну Європу - в Польщу і Румунію. З іншого боку, переговори про постачання такого високотехнологічного зброї йдуть роками і вимагають численних погоджень, а зброя нам треба вже сьогодні. Тому не виключений варіант передачі комплексів прямо з готівкового складу американської армії за спрощеною процедурою.
Ці комплекси нам конче необхідні як засіб проти "Калібрів" і "Іскандерів", на які російське військове командування робить наголос у своїх планах повномасштабної війни як засіб першого удару. Справа в тому, що наявні на озброєнні нашої армії зенітно-ракетні комплекси (навіть нещодавно введені в дію З-300В1) не можуть розглядатися як засіб протиракетної оборони. Крім того, їм не вистачає ні відстані, ні висоти ураження цілей - всі вони малого і середнього радіусу дії. У той же час ЗРК "Петріот" зарекомендували себе за останні 25 років як досить ефективний засіб і цілком можуть розглядатися як один з елементів доктрини "неядерного стримування", яка реалізується нашим військово-політичним керівництвом.
Що стосується кораблів і судів, то тут нашого флоту потрібно буквально все, так як 80% корабельного складу було втрачено в результаті російської анексії Криму. З іншого боку, не варто перебільшувати роль флоту в таких досить специфічних умовах Азовського і Чорного моря. Потрібно прекрасно віддавати собі звіт, що, наприклад, передача двох стареньких катерів берегової оборони типу "Айленд" не стануть "чарівною паличкою" і з-за цього Росія не змінить свою обмежувальну політику у Керченській протоці.
Реально змінити обстановку на морях Україна зможе тільки радикально наростивши свої можливості берегової оборони. Таким кроком стане запуск серійного виробництва і постановки на озброєння комплексів (як берегових, так і корабельних і повітряних) "Нептун". За оцінками фахівців, для цього потрібні ще до $30 млн і як мінімум 1,5-2 роки. Хоча варто відзначити, що зараз саме цей проект є пріоритетним і на нього кинуті всі можливі засоби (так, наприклад, перекинуті фінанси, заплановані для модернізації і виробництво нових танків). Тому цілком може виявитися, що терміни прийняття на озброєння будуть зрушені і можуть скласти набагато менший час.
До осені 2018 р. "чисто" летальними постачанням з США можна назвати тільки передачу протитанкових комплексів "Джавелин" - ті ж великокаліберні "Барреты" продаються на цивільному ринку. Проте сміємо стверджувати, що американська нелетальная допомогу літа - осені 2014 р. зіграла набагато більшу роль, ніж навіть дві сотні "Хамві" або 72 безпілотника чотового рівня.
Не варто забувати, що саме американці стали першими західними союзниками, які відгукнулися на прохання про допомогу. Вже 29 березня 2014 р. по повітрю були перекинуті 330 тис. сухпайків - на той момент армії, яка висувалася на кордон, щоб захистити від можливої російської агресії не вистачало не тільки техніки, але і таких, здавалося б, елементарних речей. Це потім американська армія терміново передавала бронежилети, набори медичної допомоги, різноманітну техніку, але першими були саме сухпайком.
І головне - американські поставки стали певним маркером, після чого пішла допомогу для ЗСУ та від інших країн-союзників США по НАТО. Так, у червні 77 тис. сухпайків передала Норвегія, в липні відзначилася Франція, допомога якої на той момент була досить суттєвою - 1000 бронежилетів і найголовніше - набори медичної допомоги.
В найважчий момент - у серпні 2014 р. - прибутку 32 т військово-технічної допомоги на суму в $4,5 млн від одного з найбільш послідовних наших союзників - Канади. Тут, крім бронежилетів, були каски, балістичні окуляри, медичні аптечки, спальні мішки і навіть намети. Згодом обсяги зросли багаторазово - з-за океану нас прийшли як радіостанції Harris, так і велику кількість зимової форми одягу, а також обладнання для розмінування місцевості.
Мало хто буде заперечувати, що багато в чому завдяки американським поставкам на сьогодні вдалося наситити угруповання на Донбасі приладами нічного бачення і тепловізорами. Так, з останніх поставок можна відзначити 2500 приладів нічного бачення AN/PVS-14 на загальну суму в $5,8 млн, переданих США в лютому 2018 р.
На сьогодні досить відкритим залишається питання про масштаби іноземної військово-технічної допомоги. Хоча є дещо різні цифри, але в цілому можна говорити, що левову частку безоплатних поставок у 2014-2018 роках взяли на себе США. Так якщо на літо 2016 р. (більш пізніх адекватних цифр просто немає) загальні обсяги військово-технічного співробітництва зазвичай оцінюють майже у $164 млн, $118 млн з них (або 70 %) припадало на поставки з США. По всій видимості, ця тенденція продовжилася і в наступні два роки.
