Лариса Волошина: З приводу закону про державну мову

Розповім історію. Жила-була російськомовна бабуся, яка дуже боялася українізації. Бабуся переживала, що злісні бандерівці надумають змушувати її "гаварить не по-нашому"

Бабуся розуміла, що якщо станеться непоправне і українська мова переможе на планеті, то сотні і тисячі російськомовних бабусь не зможуть прочитати етикетку "Йод" і загинут лютою смертю. А земля налетить на небесну вісь і настане кінець усього сущого.

Кожен раз, коли вона чула шаманські звуки українські, бабусі хотілося крикнути: "Ізиді! Ізиді!". А як їй було нестерпно зі словником перекладати слово "перекис", щоб ненароком не прийняти її за "Глід". Коротше, намучилася російськомовна бабуся з цими "свідомими україномовними" і їх планів по захопленню світу.

Тому, коли прийшов час, вона рішуче нахлобучила свій махровий бере і ступила на стежку "мовну війну". "Прийди! Прийди!" - кричала бабуся. І він прийшов - російський світ, забравши з собою і "йод", і "перекис", і пенсію. Але бабуся, все ж була рада. Адже від мови вона себе захистила. А те, що мільйонам її земляків довелося шукати притулку по чужих кутках - то не її справа. Може, вони якраз бандерівці були, латентні?

Ось така сумна історія, яка ясно доводить, що борцуны з українською мовою з'являються не у відповідь на українізацію, а самі по собі. Тому якщо вам дорога ваша пенсія, "йод" і немає бажання дізнатися яка на смак настоянка глоду - вчіть мову, бісове плем'я! Вчіть, поки не прийшов руський мі, а земля не налетіла на небесну вісь!