Кустарні "кіборги". Як безпілотники перетворилися на небезпечну зброю

Однією з фішок бойовиків Ісламського держава нарівні з масовим використанням смертників стало застосування проти своїх противників "мілітаризованих" цивільних дронов, причому як повітряних, так і наземних.

За кілька років конфлікту це зброя еволюціонувало від боязких майже безрезультатних скидів гранат на голову противника до атак на прикриті системою ППО військові бази.

Цивільні дрони еволюціонували в грізну зброю за стандартною для конфліктів останнього часу схемою. Спочатку "базу" практично не змінювали, але поступово літальні апарати почали переробляти під свої завдання. Модернізація ускладнювалася, і до теперішнього моменту можна говорити про те, що з'явилася ціла кустарна промисловість, яка виробляє безпілотні літальні апарати власних конструкцій з використанням покупних комплектуючих, у тому числі і таких досить високотехнологічних, як, наприклад, GPS-навігація.

Перша згадка про бойові дронах на Близькому Сході можна віднести до лютого 2016 р., коли експерти з організації Conflict Armament Research в Іраку побували в майстерні, де виявили компоненти великого "літакового" апарата оригінальної конструкції. Там же знаходилася і бойова частина на основі компонентів від ПЗРК "Стріла-2М" і запас різних радіодеталей японського та південнокорейського походження.

За наступний рік такі "гаражні" БПЛА, зібрані буквально "на коліні", стрімко еволюціонували — підросли в розмірах і навчилися літати далі, довше і з збільшеним навантаженням. З'явилися апарати, несучі не одну, а дві–чотири бомби.

Тоді ж в західних ЗМІ з'явилися і перші повідомлення про вдалі атаки таких саморобних БПЛА. Так, у 2016 р., під іракським Мосулом дрони ІГ успішно відбомбилися по підрозділам курдів і французькому спецназу. У січні 2017 р. командувач силами США в Іраку полковник Бретт Сільва заявив, що в ході боїв за Мосул американські військові збили десятки БПЛА бойовиків.

Терористам вдалося налагодити масове виробництво імпровізованих бомб для дронов з підручних матеріалів. Найбільш поширеним стало використання 40-мм гранати, до якої кріпилися воланчик для бадмінтону і пластикова труба. Проте вже ходять чутки, що для виготовлення пластикових площин і стабілізаторів імпровізованих бомб терористи почали масово використовувати 3D-принтери — так що поява, наприклад, 100 кг коригованої авіабомби вже не за горами.

Варто відзначити, що можливості саморобних дронов на даний момент все-таки досить обмежені — вони вміють тільки носити і досить точно метати ручні гранати, перероблені заряди від РПГ, мінометні міни і невеликі ракети. Найчастіше ударні дрони являють собою або БПЛА так званого літакового типу, схожі на результати творчості гуртка авіамоделістів радянського часу, або на мультикоптеры з чотирма і більше гвинтами китайського виготовлення, легально куплені на цивільному ринку.

Відпрацьовані і кілька схем застосування. Найпростіша і, як виявилося, найефективніша — дрони-смертники. Завдання таких пристроїв найпростіша — долетіти до цілі і, по можливості, вибухнути разом з нею. При цьому підготовка оператора може бути мінімальною.

З власне ударним дроном дещо складніше — треба продумати варіант повернення, та й багато інших нюансів. Але, як показує практика, саме вони стали результативними. Судячи з численних відео з YouTube, такі ударні апарати періодично і досить успішно атакують танки, бронемашини, човни і навіть пороми. Не кажучи вже про складах з боєприпасами, як було, наприклад, в Дейр-ез-Зорі.

В Іраку трапляється і така рідкісна різновид, як дрон-пастка. В принципі це звичайний, майже модифікований безпілотник зі схованою міною.

Апарат садять де-небудь поблизу від ворожих позицій, де його легко виявити, противник знаходить дрон, і той вибухає при спробі його розібрати або перевезти.

Найбільш відомим і, по всій видимості, найбільш масовим на сьогоднішній день був наліт ударних безпілотників на російську авіабазу в Сирії Хмеймим і пункт забезпечення в Тартусі в ніч на 6 січня 2018 р. За даними російського військового відомства, удар наносився відразу 13 апаратами. І хоча офіційна інформація звучить досить бравурно — сім дронов збиті вогнем зенітно-гарматних ракетних комплексів "Панцир-С1", а у решти шести вдалося перехопити керування засобами РЕП і посадити (два апарату демонстрували на прес-конференції), — є інформація від незалежних дослідників про те, що якийсь збиток вони встигли завдати.

Зафіксовано також ще як мінімум один випадок атаки цієї авіабази ударними дрона: 31 грудня 2017 р., коли були пошкоджені кілька (до трьох) бомбардувальників Су-24 і загинуло двоє російських солдатів.

У тих же майстерень, де виробляють літаючі дрони, проводять експерименти з сухопутними версіями безпілотників-бомб. На даний момент відомі колісні та гусеничні варіанти, оснащені GPS, звичайними і інфрачервоними камерами і іншими пристроями. Щоправда, на сьогодні це явище не набуло масового характеру, але хто знає, що буде через рік-другий.

Звичайно, в цілому такі кустарні безпілотники не можуть корінним чином впливати на хід бойових дій. Однак простота конструкції і матеріалів дозволяє говорить про те, що в конфліктах майбутнього такі апарати зможуть зіграти важливу роль.

Принаймні, потрібно бути готовим до того, що навіть не володіє бойовою авіацією противник може напасти з повітря.

І варто зазначити, що наші потенційні супротивники вже роблять висновки. Так, наприклад, в ході бойових дій на Донбасі бойовики під чуйним керівництвом російських інструкторів змогли організувати кілька нальотів на склади озброєння ЗСУ. Більш широкого застосування дронов заважає віддаленість нашої інфраструктури від лінії зіткнення і відверто слабка шпигунсько-терористична мережа в тилових районах.