Купити чи зробити. Як ВСУ намагаються позбутися радянського "калаша"

В першу чергу за результатами війни на Донбасі стало ясно, що, з одного боку, автомат Калашникова і раніше є надійним і дешевим зброєю для мобілізованих і батальйонів територіальної оборони.

З іншого боку, спецпідрозділи і штурмові частини (як десантні, так і гірські, і корпусу морської піхоти) потребують зброю зовсім іншої якості - більш точному, більш сучасному.

На даному етапі це питання намагаються вирішувати двома способами - розгортанням серійного виробництва вітчизняних автоматів "Малюк", які варіанта модернізації автомата Калашникова за схемою " буллпап сьогодні виріс в практично повноцінний продукт Made in Ukraine. За запевненням виробників, освоєно навіть власне виробництво найбільш високотехнологічної частини автомата - стовбура, а кількість деталей вітчизняного виробництва сягає 70%.

З іншого боку, продовжується епопея зі спробами почати виробництво (або, вірніше, складання) автоматичних карабінів M4 - WAC-47 під радянський патрон 7,62х39 мм Так, не так давно в рамках реалізації цієї програми фірма "Спецтехноекспорт" закупила в американській Worldwide Aeros Corp. 10 подібних карабінів з глушниками, коліматорними прицілами. А також три підствольних гранатомета LMT M203/L2D. Тобто якісь роботи все-таки йдуть, і може бути, що незабаром ми побачимо результати.

Простежується й інша тенденція - наші силовики в справі постачання снайперськими гвинтівками вирішили повністю зробити ставку на постачання західними зразками. В принципі це цілком логічне рішення на тлі того, що вітчизняні виробники на сьогодні, на жаль, не можуть запропонувати зразок, хоча б запущений в дрібносерійне виробництво. І це дуже добре показала остання пройшла виставка "Зброя і безпека-2018".

Закупівлі снайперських гвинтівок різного калібру йдуть практично безперервно. Із стала не так давно відомої інформації відзначимо, наприклад, закупівлю 20 снайперських гвинтівок MRAD калібру .338 LM у лютому 2018 р. А у вересні експортну ліцензію від Держдепартаменту США отримала фірма "Тактичні системи" на постачання снайперської гвинтівки затворного дії SRS-A1 від компанії Desert Tech. Цікаво, що даний зразок випускається під різні калібри (.338 Lapua Magnum, .300 Winchester Magnum, .308 Winchester та інші), і, під який саме куплені гвинтівки для ЗСУ, абсолютно незрозуміло.

За інформацією Desert Tech, два зразка гвинтівок фірми - SRS-A1 і HTI - з 2016 р. використовуються у Збройних силах України, спецпідрозділах і Управлінні державної охорони. Цікаво, що HTI в США позиціонується як компактна і легка альтернатива великокаліберної гвинтівки Barrett M107 (яка, до речі, теж складається на озброєнні в Україні). Фахівці відзначають, що вона істотно коротше (1162 мм проти 1448 мм) і легше (9 кг проти 14 кг).

У зв'язку з такими досить масштабними закупівлями незмінно постає питання про боєприпаси. Адже, крім цільових волонтерських закупівель патронів західного калібру через збройові мережі, існує і державна програма.

Скільки і яких патронів купує держава, зі зрозумілих причин достеменно невідомо - у відкриті джерела потрапляє тільки уривчаста інформація. Але навіть вона свідчить, що закупівлі йдуть і купуємо досить багато.

Так, у лютому 2018 р. компанія "Спецтехноекспорт" купила на $600 тис. патронів різних калібрів - тут і 500 тис. пістолетних 9х19 мм FMJ, майже 50 тис. 7,62х54 мм (в тому числі бронебійні), 13 тис. 7,62х51 мм (знову, крім звичайних, були куплені також бронебійні і бронебійно-запальні). Ну і по дрібниці - 1500 патронів 12,7x99, майже 6 тис. 8,58x70 мм SAAP-I .338 LAPUA MAGNUM (знову-таки відзначимо наявність бронебійних).

І це тільки одна партія і тільки у одного продавця - американської фірми Insight International Technologies. До цього була ще як мінімум одна закупівля, і там теж фігурували патрони цієї номенклатури (всього понад 12 тис. шт.). Зрозуміло, що "задоволення" виходить недешеве, але забезпечення безпеки держави і війна взагалі ніколи не були дешевими.

Останнім часом з'явилася деяка обнадійлива інформація про розгортання виробництва власних боєприпасів. І, як бачиться, перемогла, умовно кажучи, "радянська" точка зору. Питання в тому, що досить тривалий час в надрах військового відомства була дискусія, якою саме патронний завод потрібен Україні: для випуску "радянських" патронів 7,62х39 або стандарту НАТО - 5,56 х 45.

Після повідомлень про закупівлю в травні 2018 р. "Спецтехноэкспортом" в США машини для збирання патронів моделі Mark l 7,62х39 110В питань практично не залишилося. В принципі, враховуючи просто величезна кількість автоматів Калашникова цього калібру на складах, рішення, принаймні на цьому етапі, цілком логічне. До стандартів НАТО, мабуть, ще треба дорости.

І закінчуючи розповідь про снайперських гвинтівках і закупівлі на Заході, варто згадати ще один цікавий момент, який безпосередньо стосується ситуації на фронті. Отже, в серпні все та ж компанія "Спецтехноекспорт" імпортувала сім переносних антиснайперских систем LAS 1000 виробництва канадської компанії Alpha Optics Systems Inc.

На тлі повідомлень про постачання аналогічних американських систем, заснованих на акустичних принципах, "канадець" вигідно відрізняється тим, що заснований на оптичних принципах і тому може визначити місце розташування снайпера до того, як він встигне вистрілити, а не пізніше. Крім того, LAS 1000 - переносний, а американський зразок монтується на позашляховику "Хамві".

Цікаво, що виробник позиціонує прилад і в якості системи для захисту периметра, яка дозволяє виявляти снайперів й інше оптичне обладнання в автоматичному режимі. На тлі проблем з охороною складів з боєприпасами це чи не ідеальне рішення.

Говорячи про стрілецьку зброю України, за останній час варто відзначити, що, по всій видимості, знайдена "золота середина", яка дозволяє активно використовувати як спадщина Радянського Союзу, так і досягнення західної збройової думки.