Кумулятивний заряд. Яких акцій протесту потрібно боятися Зеленському найближчим часом

Нинішній тиждень видався багатим на акції протесту. Як, втім, і приводи для кожного з них: суд для обрання запобіжного заходу одеському активісту Сергію Стерненку, що відбувся у понеділок, 15 червня; мовний законопроєкт "слуги народу" Максима Бужанського, який викликав попереджувальну акцію "Зупинимо наступ на український простір" сьогодні, 17 червня; нарешті, очікуваний завтра, 18 червня, суд для обрання запобіжного заходу Петру Порошенку.

Можна очікувати, що приводи для протестів будуть з'являтися і далі. Тому саме час оцінити можливі напрямки протестного руху і його перспективи.

Акції проти політичних репресій

16 червня "Рух опору капітуляції" (РОК) оприлюднив "Публічне звернення до урядів демократичних держав і міжнародних правозахисних організацій про політичні переслідування в Україні". Можливо, цей документ дасть якийсь зовнішній ефект, але нас в першу чергу цікавить ефект внутрішній. У зверненні є два дуже цікавих переліки, здатних зіграти чималу роль у подальшому розвитку подій.

По-перше, це перелік жертв політичних репресій режиму Зеленського. У цей список включені (подаємо в тому порядку, в якому їх поставили автори звернення): Сергій Стерненко, якого "хочуть засудити за перевищення необхідної самооборони"; підозрювані у вбивстві Павла Шеремета Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко, Яна Дугарь, по яких "слідчі чомусь не передають матеріали слідства до суду"; Петро Порошенко, проти якого "відкрито близько двадцяти кримінальних проваджень", а ДБР "оприлюднює офіційні відеоролики з неправдивою та наклепницькою інформацією в кращих традиціях радянської пропаганди"; а також бойовий генерал Дмитро Марченко, колишній народний депутат з "Народного фронту" Тетяна Чорновол і народний депутат з "Євросолідарності" Володимир В'ятрович, яким висунуті "дивні звинувачення", ексміністр Володимир Омелян, в будинку якого "відбулися дивні обшуки ДБР", народний депутат з "Євросолідарності" Софія Федина, волонтерка Маруся Звіробій і журналіст Сергій Поярков, проти яких порушено кримінальні провадження "за нібито погрози президенту Зеленському".

Другий перелік - це ті, хто підписався під зверненням. Це ряд відомих громадських діячів, в тому числі учасники ініціативної групи "Перше грудня" Мирослав Маринович, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, В'ячеслав Брюховецький, Ярослав Яцків, Володимир Єрмоленко, а також колишні члени уряду Юрій Щербак, Володимир Огризко, Роман Безсмертний, Сергій Квіт, екснардепи з "Народного фронту" Андрій Левус, Сергій Висоцький, Ігор Лапін, нардепи з "Євросолідарності" Микола Княжицький та Ростислав Павленко.

Обидва списки, як бачимо, вельми неоднорідні. В обох є як люди з команди Порошенка, так і ті, хто в минулому році публічно підтримував гасло "Лише б не Порошенко". Зараз між цими двома течіями зберігається сильна напруженість, хоча є і спроби її згладити, в тому числі і в рамках РОК як єдиного руху. В якості прикладу реальних кроків, спрямованих на досягнення єдності (хоча б тактичної), можна навести той факт, що кілька депутатів з "Євросолідарності" висловили готовність взяти на поруки Стерненка (втім, суд це проігнорував), закривши очі на його різку риторику проти Порошенка в минулі роки.

Однак варто підкреслити, що навіть при максимальному об'єднання зусиль всі акції на захист жертв політичних репресій зовсім не обов'язково зберуть багатотисячні маси учасників, не кажучи вже про постійно діючий протестний майдан. Тут досить згадати суди над Юлією Тимошенко в часи Януковича: спроби організувати протест так і не вилилися у що-небудь дійсно масове і тривале. Хоча Тимошенко в 2010-му у другому турі виборів отримала майже стільки ж голосів, скільки Янукович, розрив був лише на кілька відсотків, тим не менше, її електорат не піднявся її захищати.

Але акції на захист жертв репресій можуть стати масовими в тому випадку, якщо у людей буде сильний інший мотив для протестів - зрада.

Акції проти зради

В кінці минулого року і на початку нинішнього (до карантину) в Україні вже пройшла серія досить масових акцій протесту проти капітуляції. Зараз ця серія може отримати продовження. Свого роду оглядом наявних сил стала акція 17 червня, приурочена до розгляду на парламентському комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики законопроєкту Бужанського "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо навчання державною мовою у вищих навчальних закладах". Як підкреслив В'ятрович, це вже третя за час карантину спроба змінити мовне законодавство і повернути русифікацію в українські школи.

Ще більш серйозні акції протесту можливі у випадку подачі води в Крим. За відомостями з різних джерел, не виключений розвиток подій за жорстким сценарієм, аж до збройного опору і кровопролиття.

Також не знята з порядку денного зрада на Донбасі. Можливі спроби Банкової швидко реалізувати якісь домовленості з Кремлем заради проведення виборів в ОРДЛО (нібито "за українським законодавством") 25 жовтня разом з місцевими виборами на неокупованій території України.

Однак у організаторів всіх цих акцій протесту велика проблема з єдністю. 15 червня РОК оприлюднив заклик до українців об'єднуватися: "Купа народу посварилася через президентські і парламентські вибори 2019 року. Але зараз настав час забути взаємні образи. Маємо стати плечем до плеча, бо режим загрожує не тільки активістам. Режим загрожує існуванню України як держави. Під час Революції гідності ми об'єдналися і перемогли режим Януковича. Переможемо і режим Зеленського!"

Підготовка та проведення акції 17 червня показали, що проблема з єдністю залишається. У кращому випадку розбіжності будуть подолані тимчасово, з тактичних міркувань. Але навіть і в цьому випадку немає гарантій, що ці акції будуть перебувати у фокусі громадської уваги. Бо їх можуть витіснити звідти протести по зовсім інших випадках.

Акції проти падіння рівня життя

Сьогодні, 17 травня, поставлений рекорд з числа знову виявлених інфікованих коронавірусом - 758. Сім днів поспіль кількість таких випадків за добу перевищує 600, хоча до того, навпаки, число таких випадків ніколи не сягало 600. Однак влада боїться відновлювати карантин в тому обсязі, в якому він діяв раніше. І це говорить про той страх, який відчуває владу від перспектив колапсу економіки, падіння рівня життя, зростання безробіття і т. п.

У мас-медіа, а особливо в тих ЗМІ, які контролюються владою або лояльні до Зеленського, старанно замовчується прогноз МВФ по Україні, оприлюднений 11 червня. Там є вельми сумні цифри на 2020 р.: падіння ВВП на 8,2%; зростання безробіття (за методологією МОП) з 8,5 до 12,6%, тобто у півтора рази; падіння реальної зарплати; скорочення золотовалютних резервів з $25,3 до $19,3 млрд, що може погано позначитися на курсі гривні.

Однак ще більш тривожні оцінки МВФ можливого розвитку внутрішньополітичної ситуації в Україні. Для самого МВФ це важливо, тому що від цього залежить здатність України реалізувати програму співпраці з Фондом. З "високою вірогідністю" на "коротко- та середньострокову перспективу" МВФ дає нам такий прогноз: "Поширене соціальне невдоволення і політична нестабільність, що приводять до внутрішньої політичної невизначеності, змін в політиці і повільної реалізації програми. Соціальна напруженість розгорається з-за незадоволеності політичною відповіддю на епідемію та економічними наслідками, включаючи масове безробіття, зростання бідності і брак предметів першої необхідності. Крім негайного економічного спаду і падіння довіри, політична нестабільність, яка виникає в результаті цього, ускладнює коригування після Covid-19".

Масові акції протесту проти падіння рівня життя можуть спалахнути не тільки тому, що до цього будуть підбурювати ті чи інші політики, але і спонтанно, просто тому, що у народу здадуть нерви.

Акції проти "утисків російськомовних"

Нарешті, для повноти картини не можна не згадати ще й політичні акції відверто антиукраїнських сил. У цьому сегменті є своя конкуренція, і лідерство намагається захопити віртуальна Партія Шарія. Так, сьогодні, 17 червня, прихильники блогера-українофоба Анатолія Шарія зібралися на акцію перед президентським офісом, щоб "поставити питання" Зеленському, хоча Зеленський перебував зовсім в іншому місці (він вже п'ять днів на самоізоляції).

Політичні сили цього сорту, судячи з усього, будуть і далі намагатися качати ситуацію. Дуже правдоподібно виглядає версія про те, що вони отримають (вже отримали) на це фінансування і координуються (та й управляються) з Кремля. Тому недооцінювати цей напрямок протестів було б непростимою помилкою.

Небезпеки для Зеленського і для України

Для Банкової найбільш кращий варіант, щоб всі сили, які виступають проти репресій і проти зради, були максимально роз'єднані, а їх лідери були зайняті більше взаємною ворожнечею, ніж боротьбою з режимом Зеленського. Крім того, є й інші варіанти. Наприклад, не можна виключати реалізації планів контрольованого протесту. І що саме для цього влада робить великомученика з Стерненка.

Тим не менш на даний момент вже вимальовується перспектива об'єднання протестів проти репресій і проти зради. Напевно, до цієї єдності їх будуть підштовхувати і західні інстанції: мовляв, якщо хочете, щоб ми захищали вас перед Зеленським, так хоча б не ворогуйте публічно між собою.

Однак є підстави вважати, що Банкова не вважає ці протести такою вже серйозною загрозою. Як, до речі, невисокої думки Банкова і щодо здатності Заходу зробити якісь реальні заходи впливу (типу санкцій), щоб примусити Зеленського відмовитися від репресій, так і від зради теж.

З вікон Банкової здається, що реальні проблеми для Зеленського виникнуть тільки в разі об'єднання трьох протестів - проти репресій, зради і зубожіння. Але соціальні протести (марші порожніх каструль), швидше за все, очолять зовсім інші сили - ОПЗЖ, Тимошенко, "Опоблок", а також, під місцеві вибори, усілякі локальні проєкти типу партії "Блок Кернеса - Успішний Харків!", яка зʼявилася нещодавно. Вони будуть закликати віддати владу "професіоналам", "господарникам" та іншим "успішним мерам".

Можна припустити, що в "Євросолідарності" намагатимуться підняти власну хвилю соціальних протестів. Не випадково ця партія зараз акцентує на тому, що у неї є власні рецепти виходу з економічної кризи. І зовсім не даремно Порошенко стільки сил і часу віддав допомозі медикам у боротьбі з коронавірусом. Якщо "Євросолідарність" зуміє зробити своїм союзником хоча б половину соціального невдоволення, то спільно три напрями протесту — проти репресій, зради і зубожіння - можуть дати сильний кумулятивний ефект. Або, якщо завгодно, кумулятивний заряд, що загрожує благополуччю Банкової.

Якщо ж говорити про небезпеки для України, то найбільша з них полягає в іншому варіанті - коли об'єднаються акції проти падіння рівня життя і проти "утисків російськомовних". В такому випадку вийде "стінка на стінку". Формат "одні радикали проти інших радикалів" - це те, до чого зараз будуть підштовхувати і Банкова, і Кремль. При цьому Банкова буде мріяти, що в результаті протестні сили анігілюють і настане спокій. А Кремль буде цілеспрямовано працювати над тим, щоб крок за кроком в Україні з маленького мордобою виросла велика громадянська війна.