Вищий стан. Що ріднить Кличка з дочкою Ярослава Мудрого
Новина про те, що боксерско-мерське сімейство Кличко породнилось з русскомирско-"оппоблоковскими" сімействами Нестора Шуфрича і Віктора Медведчука, спровокувала в українців цілком прогнозований праведний гнів. Зрада подібного "мезальянсу" більш ніж очевидна для всіх. Для всіх, крім самих учасників церемонії. Важко позбутися думки, що ні Володимир, ні Віталій Кличко, ні Оксана Марченко, ні Нестор Шуфрич все ще не розуміють, що, власне, такого сталося, що всі з розуму посходили.
Ну, поріднилися три шановні родини — політиків, спортсменів, бізнесменів, у яких є якісь спільні бізнес-інтереси в столиці. Наприклад, Київський річковий порт, придбаний свого часу структурами Шуфрича. Загалом, все чинно, благородно і ніяких зайвих питань не викликає... Ну а стосовно можливих політичних наслідків, то вони хоч і можливі, але точно не критичні. "Свій" патріотичний виборець все одно проголосує, тому що вибір не багатий, а конкуренти нічим не краще. Ну а якщо виберуть конкурентів з "Оппоблока", так кумівство з Шуфричем все одно дозволить "вирішувати питання".
Так ситуація виглядає з точки зору української еліти, до якої, безумовно належать усі безпосередні учасники "мезальянсу". Правда, для "простих людей", про благо яких і печеться вищеназвана еліта, все виглядає дещо інакше. Якщо хто ще не в курсі, нагадаємо політико-родинний розклад ситуації. Дочка Нестора Шуфрича, народного депутата від "Оппоблока" і давнього партнера одіозного проросійського політика Віктора Медведчука, хрестили: багаторічний, але вже колишній чемпіон світу з боксу і рідний брат київського мера Володимир Кличко і дружина Медведчука, телеведуча Оксана Марченко. Тобто сім'я проєвропейського прогресивного політика, яка стояла на Майдані, "зашкварилась" зв'язками не просто з політиками з зіпсованою репутацією і дещо відмінними поглядами, а з прямими і відвертими ворогами, які не приховують, на чиєму вони боці в цій "гібридної" війні.
Вишенькою на торті стало те, що церемонію хрестин проводив не хто попало, а сам митрополит Київський Онуфрій. Той самий, що перебуває в "канонічній єдності" з патріархом московським Гундяєвим і демонстративно не встає, щоб вшанувати пам'ять загиблих на Донбасі українських воїнів.
Ну а Медведчук, як всім добре відомо, перебуває в "канонічній єдності" особисто з Володимиром Путіним, будучи того тим, ким тепер самого Медведчука доводиться Кличко-молодший, — кумом. Це автоматично породжує питання, яка тепер ступінь споріднення братів Кличків з Путіним. І хоча з формальної точки зору "кум мого кума не мій кум", але українця таким формализаторством не проведеш, і в народній свідомості обидва брати Кличко тепер гарантовано стануть то полукумами Путіна, чи двоюрідними кумами, чи як там ще. Загалом зрада більш ніж очевидна.
У сухому залишку ми маємо якийсь український політичний релятивізм. Одне і те ж подія сприймається і розуміється елітою й простими українськими громадянами абсолютно по-різному. Що представнику еліти добре, то простому українцю смерть.
Власне, в тому, що еліта має уявлення про світ та моральні орієнтири, дещо відмінні від простого народу, немає рівним рахунком нічого нового і унікального. Якихось 400 років тому, так і набагато раніше, подібне було більш ніж характерно для усієї середньовічної Європи. Тоді, нагадаємо, суспільство поділялося на стани, і найважливішою була саме станова приналежність, а не етнічна, територіальна або яка-небудь інша.
Та ж Анна Ярославна, згадана не так давно свіжоспеченим двоюрідним кумом Кличко, не тому не може бути російській, що була українкою, а тому, що була княжною. Саме належність до тодішньої політичної еліти і визначала особистість дочки Ярослава та її місце в соціумі. Тому французьке королівське сімейство Капетингів їй було куди ближче, зрозуміліше і рідніше, ніж якісь дикі незрозумілі селяни, ошивавшиеся по київських околиць. І ніякі феодальні війни, які велися до того ж переважно проти кровних родичів, ніяк на факт в першу чергу станової самоідентифікації не впливали.
Як бачимо, з часів Ярослава в нашій країні змінилося трохи. Шуфричі, Клички, Порошенки, Медведчуки та інші поважні елітарні родини — це ті ж Ольговичі, Давидовичі і Мономаховичі питомої Русі, тільки тепер на "майбахах" і "лексусах". Вони так само, як і їх середньовічні предки, сваряться один з одним, якщо вигідно миритися — миряться, потім знову сваряться, укладають династичні шлюби і союзи, перебігають з одного табору в інший, воюють і вбивають один одного, але завжди відчувають своє станове спорідненість. Ну а те, що більша частина нинішньої української еліти ще зовсім недавно була тим найнижчим прошарком, лише додає всій їх елітарної метушні запалу. Що ж стосується "нижчих станів", то еліті не просто немає до них ніякого діла, вони і не намагаються зрозуміти, чим ті живуть.
На жаль, наше "вища верства" занадто молодо, і важливий історичний момент, коли еліта з станової перетворюється у національну, пройшов повз неї. А швидко дорослішати не виходить, середньовіччя — надто приємна і приваблива штука. Але дорослішати все одно доведеться, інакше то найнижче стан раніше чи пізніше дохідливо пояснить, хто кому кум.
Що ж стосується хрестин за участю Володимира Кличка, то найбільше користі з нього винесе молодий чемпіон Ентоні Джошуа. Якщо їх реванш все ж відбудеться, то у британського важковаговика гарантовано з'явиться багато українських вболівальників.
