Прогулянка над прірвою. Що змушує Кличко шукати партнерства з Саакашвілі

Почалося все з того, що Кличко разом з Саакашвілі протестували на міцність скло на скандальному мосту в центрі міста, відкритому тиждень тому. Живописав всі достоїнства споруди, столичний мер опублікувавши відео прогулянки, забезпечивши його несподіваним зверненням до екс-президента Грузії.

У ньому він поспівчував Саакашвілі, партії якого якого нібито створили перешкоди для участі у виборах, і висловив готовність підставити "політичне плече".

"Я переконаний, такий наш союз зможе подвоїти наші зусилля з метою перетворень у країні і разом ми розуміємо план змін, у нас є люди, які здатні їх втілити", - сказав мер Києва.

Екс-президент Грузії відповів йому не відразу, а в коментарі на "Фейсбуці" дав зрозуміти, що як би і не проти походу на вибори з УДАРом, але є нюанси, які потрібно обговорити. Іншими словами, Саакашвілі не відразу прийняв пропозицію мера Києва, а вирішив ще й поторгуватися про вигідних умовах співпраці.

Що ж підштовхнуло Кличка до такого дивного тандему?

У керівництві Удару ще на початку весни заміряли рейтинги партії і градоначальника столиці. Виявилося, що в Києві особисто у Кличка досить високий рейтинг, але в масштабі всієї України рейтинг партії київського мера не перевищував 1%. Відповідно, партійним босам довелося шукати союзників для Удару, щоб партія могла пройти в парламент.

Ще з самого початку президентської кампанії з'явилися чутки, що раніше об'єднані УДАР і БПП підуть на парламентські вибори окремо, пізніше це підтвердив сам Кличко. Втім, переговори про різних форматах спільного походу на вибори тривали до останнього часу, коли стало відомо про остаточне рішення "Європейської солідарності" і Удару йти на вибори окремо. Деякі ЗМІ стверджують, що альянс не вийшов з-за занадто більші апетити Кличка, який хотів собі квоту мало не в половину партійного списку об'єднаної політсили.

Не домовившись з БПП, як розповідають джерела "ДС", у лідера Удару звернули увагу на "Батьківщину", яка, згідно з останніми замірами соціологів, не надто відстає від партії екс-президента. По суті, союз Кличко-Тимошенко був би вигідний обом сторонам - Кличко не потрібна посаду прем'єр-міністра, на яку мітить екс-прем'єр, а їй не потрібно крісло мера. Не зайвою для Тимошенко була б підтримка Кличка на місцевих виборах в 2020 році, після яких "УДАР" і "Батьківщина" могли б створити більшість у міськраді столиці. Однак Тимошенко, якщо та готова з кимось об'єднуватися, то виключно на правах старшого партнера без особливих для себе зобов'язань, як це було не так давно з Валентином Наливайченком або Сергієм Тарутою, у Кличка занадто великі особисті політичні амбіції і ціла група в парламенті, щоб його союз з Тимошенко був би можливий.

Природно, Кличко зробив спробу домовитися з людьми з президентської партії "Слуга народу". Про умови, що обговорювалися на переговорах, невідомо практично нічого, але в результаті сторони так ні до чого й не дійшли.

Щоб спробувати зміцнити електоральні позиції "Удару", Кличко вів переговори навіть з лідером партії "Голос" Святославом Вакарчуком та головою партії "Сила і Честь" Ігор Смешко. Спроби прийти до спільного знаменника з Вакарчуком закінчилися нічим, а з Ігорем Смешком обговорювалися два варіанти - злиття партій на базі Удару зі Смешком на чолі, або об'єднання на базі "Сили і честі", але з додаванням до назви слова "удар". Судячи з усього, з "чесним розвідником" Кличка теж домовитися не вдалося, але провалом переговорів з можливими союзниками неприємності у Кличка не закінчилися.

За інформацією джерел "Депо", бізнесмен і сірий кардинал столичної влади Вадим Столар стане частиною команди "Опозиційної платформи - За життя", отримавши місце в списку партії, і буде займатися парламентськими виборами у столиці. Звичайно, це не виключає допомогу Столара Кличко в якості парламентського лобіста, але угодою з "Оппоблоком" Столар показав, що не особливо вірить в парламентські перспективи Удару, що явно не порадувало Віталія Володимировича.

Перебравши практично всі можливі варіанти об'єднань і спостерігаючи втеча впливових людей з партії, Кличко зрештою схопився за "соломинку", якої йому видався Саакашвілі.

Тільки повернувшись в Україну, він за своїм звичаєм розвинув шалену політичну активність. Мабуть, в надії на те, що указ Зеленського про відновлення в громадянство - тільки початок "загальної історії успіху", Саакашвілі почав прославляти президента на всі лади, нагадуючи, що завжди був за те, щоб "нові і чисті люди йшли в політику".

У Зеленського спочатку обережно прокоментували можливе співпрацю з Саакашвілі, а потім президент і зовсім заявив, що не має ніяких політичних планів з екс-губернатором Одещини. Природно, у Саакашвілі такого повороту подій не зраділи - його партія "Рух нових сил", що запам'яталася українцям хіба що карикатурними "михомайданами", вже давно розгубила залишки підтримки, так і лідерів теж - з відомих персон у ній залишився тільки екс-заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе. Не демонстрували бажання придбати такого "могутнього" союзника і рейтингові партії Раді, тому пропозиція Кличка виявилося для Саакашвілі дуже своєчасним.

По суті, екс-президент Грузії нічого не втрачає від союзу з Кличком - ні ресурсів, ні можливостей пробитися у велику політику самостійно у нього немає, а пішовши на вибори з УДАРом, Михайло Николозович займеться улюбленою справою - піаром себе коханого, а це не завадить, навіть якщо партія не пройде в Раду.

Що стосується "бонусів" для Кличка, то крім отримання впізнаваного обличчя для кампанії, вони проглядаються слабо. Схоже, у столичного градоначальника вирішили перевірити, чи правдиво судження про Саакашвілі, мовляв, все, до чого він торкається, рано чи пізно перетворюється на хаос, з якого без втрат вдається вибратися лише йому одному.