Лялькова коронація. Чим Пасічник знову перевершив Пушилина
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
"Інавгураційні" гонки
Минулого тижня, нарешті, відбулися два пропаганда-шоу, за яким так скучило даний ватне серце. Мова йде про церемонії "інавгурації глав ДНР і ЛНР", 20 листопада пройшла в окупованому Росією українському Донецьку, а 21 листопада - в захопленому тими ж російськими "ихтамнетами" українському Луганську. Дані "лялькові коронації" спеціально були розведені у часі, щоб їх зміг відвідати один і той же склад "представницької делегації": самозвані "президент Південної Осетії" Бібілов, "прем'єр Абхазії" Бганба, "глава Криму" Аксьонов, два маловідомих депутата російської Держдуми, а також спеціальний гість - улюблений путінський мотоцикліст Залдостанов на прізвисько Хірург.
Ну і, само собою, зустрічними обмінялися візитами вже повноцінні ватажки російських окупаційних адміністрацій в ОРДО і ОРЛО Пушилин і Пасічник. Причому перший хоч і "коронувався" на сцені Донецької опери, весь пушилинский спектакль був неабияк нуднуватий, без якоїсь родзинки. А ось пасечниково подання виявилося точною копією інавгурації Путіна в Кремлі, тільки з декораціями не грандіозного московського, а дуже скромного луганського масштабу.
Втім, своїм сценарним планом Пасічник явно перевершив Пушилина. Тут тобі і прибуття з захопленої бойовиками Луганської ОДА в колишній обком КПРС на гарній чорній машині (пішки з однієї будівлі в іншу - хвилина ходу), і урочистий захід в зал під бурхливі оплески присутніх. І навіть демонстрація рядженими то "кадетами", то "гвардійцями" яскравого намиста під назвою "знак голови ЛНР", прозваного в народі "нашийником Теслярської", який той рік тому під час своєї втечі до Москви чомусь не поклав у дорожній валізку. Правда, на відміну від попередника "Колывана", бравий генерал-майор МГБ ЛНР" Пасічник вдягати цей "нашийник" на себе не став, чим дуже розчарував шанувальників диктаторських аксесуарів.
"Спікер парламенту ДНР", який голосував за "київську хунту"
Перед "инаугурациями" своїх "спікерів" обрали "народні поради" обох "народних республік". Тут вже більше здивували в Донецьку, ніж у Луганську. "Парламент ЛНР" одноголосно вибрав того ж колишнього главу луганської "молодіжки" Партії регіонів Мірошниченко, якого Пасічник посадив у "спікерське" крісло ще в грудні минулого року в якості відданого оператора "шаленого принтера". Зате "депутати парламенту ДНР" визначили 98 голосами із 100 своїм новим головою" реального екс-нардепа Бидевку, що складався в минулому скликанні Верховної Ради у фракції КПУ.
В принципі, особливої сенсації не сталося - після прольоту симоненківців на перевиборах українського парламенту в 2014 р. даний другий секретар Донецького обкому Компартії набув сепаратистську організацію "Донецька республіка" і став кишеньковим для нині ліквідованого Захарченко приборкувачем місцевої "комуністичної опозиції". Тепер же Бідевка просто перейшов у спадок Пушилину і навіть піднісся серед донецьких колаборантів у своєму статусі.
Ось тільки у зв'язку з цим виникає логічне запитання: куди взагалі дивляться доблесні чекісти з "МГБ ДНР"? Адже в кінці лютого 2014-го Бідевка підтримав у ВР практично всі рішення "київської хунти", за що найсправедливіший у світі "суд молодої республіки" повинен був впаяти йому, як мінімум, довічний "підвал", а то й розстріл. Наприклад, Бідевка тоді проголосував за постанову про запобігання проявів сепаратизму та інших посягань на основи національної безпеки України, закон про амністію активістів Майдану, а також за призначення Олександра Турчинова головою Верховної Ради і повернення резиденції Януковича "Межигір'я" в державну власність. Але таке "злочинне минуле" ніяк не відбилося на нинішньому підвищенні комуніста-колаборанта Бидевки.
Покарання за шахтарський страйк
Тим часом, простих людей в окупації жорстко карають за найменші провини. Приміром, затримався на хвилину після настання комендантської години біля під'їзду свого будинку - отримай від поліцаїв кийками і 3 тис. рублів штрафу. Ну а якщо надумав долучитися до страйку на рідній шахті, вимагаючи лише регулярної виплати мізерної зарплати (10 тис. руб. в місяць), то тобі буде непереливки вже по-крупному. Як це, зокрема, сталося з одним із гірників шахти "Партизанської" в окупованому місті Антрациті Луганської області через три дні після спроби трудового колективу домогтися протестами належної платні за три останніх місяці.
Ось що нещодавно написала в соцмережі дружина цього шахтаря: "Минуло три дні, час близько 3:00 ночі, ми спимо, а прокидаємося від того, що хтось вибиває нам двері, малі кричать, я кричу, чоловік взагалі в шоці. У підсумку нам вибили двері люди в камуфляжі і масках, з порога чоловіка кулаками в обличчя, і все, я думала, що в той же момент померла. Як мої дівчатка плакали, я схопила з ліжка молодшу на руки, а старша всім тілом впала на чоловіка і кричить: не бийте мого тата, убийте мене!".
За словами жінки, її чоловіка забрали, його не було 4 години, а старша дочка втратила свідомість. "Забрали його в трусах при температурі -2, вивезли кількох людей, які брали участь у страйку, за місто, дали лопати і змусили рити ями, а поки вони копали ями, їм розповідали, що зроблять з їх дружинами і дітьми. В результаті їх відпустили, вони в мороз йшли до міста пішки, навколо нікого, оскільки комендантську годину", - додала вона. А також поділилася тим, що, виявляється, керівництво шахти "Партизанська" називає своїх підневільних шахтарів не інакше як "укрофашистами".
