Дуля Вашингтону. Чому Галущенко став міністром енергетики

Верховна Рада 305 голосами призначила Германа Галущенка міністром енергетики. Це досить високий рівень довіри. Саме тому дуже важливі мотиви голосування народних депутатів.

Антиамериканська більшість

Найчастіше голосування по міністрах відображають ставлення депутатських фракцій і груп до правлячої більшості. Фракції і групи, які беруть у правлячій більшості, зазвичай відмовляють у підтримці "чужим" міністрам, щоб не нести політичної відповідальності за їх діяльність.

Однак на цей раз при голосуванні за нового міністра енергетики сесійний зал розділився не за критерієм ставлення до Зе-влади, а за критерієм ставлення до США. І 305 голосів за Галущенка були подані саме як дулі Вашингтону.

Вельми відверто цю позицію сформулювала очільниця "Батьківщини" Юлія Тимошенко. Вранці 29 квітня вона вимовила дві промови.

У першому виступі вона пообіцяла, що Володимир Зеленський "відповідатиме за Кримінальним кодексом за все, що він зробив в країні разом зі своєю бандою". "Ми не спустимо вам нічого. Те, що у вас сьогодні величезна більшість і абсолютна влада, вас не врятує!" — попередила вона Зеленського і "слуг народу".

Але вже через годину, виступаючи по кандидатурі Галущенка, Тимошенко розповіла, що фракція вирішила підтримати його на посаду міністра. І її зовсім не збентежило те, що він висуванець тієї самої політичної сили, яку сама Тимошенко називає бандою. Бо у нього є головна перевага, яка затьмарює недоліки. Виявляється, Галущенко зустрівся з фракцією "Батьківщини", і на тій зустрічі Тимошенко запитала його, чи готовий він покінчити із зовнішнім управлінням в сфері енергетики, яке встановилося з 2014 року. І Галущенко, за словами Тимошенко, відповів, що готовий. Ось тому-то "Батьківщина" і вирішила його підтримати. Навряд чи потрібно детально пояснювати, що під "зовнішнім управлінням" Тимошенко і її однодумці мають на увазі аж ніяк не управління з Москви, яке було при Януковичі, а управління з Вашингтона.

Так що голосування за Галущенка фактично окреслило контури антиамериканської більшості. 305 голосів — це 227 "слуг народу", 20 представників ОПЗЖ, 19 членів групи "Довіра", 17 членів фракції "Батьківщини", 14 членів групи "За майбутнє" та 8 позафракційних (в тому числі спікер і обидва його зами).

Фактор Деркача

І тільки дві фракції категорично відмовилися підтримати Галущенка: "Європейська солідарність" і "Голос". Петро Порошенко озвучив позицію ЄС ще 26 квітня, виступаючи на погоджувальній раді парламенту. Він підкреслив, що його партія не підтримує призначення на посаду міністра енергетики кандидата, якого пов'язують з народним депутатом Андрієм Деркачем. Як відомо, уряд США ще в минулому році офіційно визнав Деркача агентом Кремля і ввів проти нього санкції за втручання в американські вибори. "Безумовно, дуже важливо призначити керівника Міністерства енергетики. Але дуже сумно, коли замість того, щоб проти Деркача вводити санкції, як це зробили США, його представника призначають міністром енергетики", — заявив Порошенко. На партійному сайті тоді ж висловили версію, що Зеленський вирішив цим кадровим призначенням розрахуватися з Деркачем за оприлюднення фальшивих "плівок Байдена — Порошенка".

Вранці 29 квітня, перед голосуванням по кандидатурі міністра енергетики, від імені "Європейської солідарності" виступила Софія Федина. "Відомо, що Галущенко — це людина Деркача. Того самого, якого США вважають агентом Кремля. Це таким чином ви, можливо, хочете розвалити хороші відносини з США? Я нагадаю, що це вже третє пришестя команди Деркача до керма "Енергоатому". Але кожен раз наслідки були критичними — повернення в бік Москви", — заявила Федина.

На підтвердження своїх слів вона нагадала, що за часів Януковича Галущенко працював в команді Деркача в "Енергоатомі". Результатом роботи цієї команди стало те, що Україна відмовилася від атомного палива американської компанії Westinghouse і знову повернула повну залежність українських АЕС від Москви. Також Федина нагадала події після повернення Галущенка в "Енергоатом": цієї зими Україна перейшла на імпорт великих обсягів енергії з нової Білоруської АЕС. "Ми ставимо під удар нашого найближчого партнера — Литовську республіку, — зазначила Федина. — Саме в цьому залі президент Литви просив нас не купувати електроенергію з Білоруської АЕС. Таким чином ви хочете розвалити наші добрі відносини з Литвою?"

Своєрідно висловила своє ставлення до кандидатури Галущенка фракція партії "Голос". Вона передала слово для виступу позафракційному народному депутату Гео Леросу який напередодні оприлюднив цілий відеоролик з фактажем проти Галущенка. У своєму виступі Лерос повідомив, що, за його відомостями, зараз є кілька кримінальних справ, в яких фігурують керівники "Енергоатому", в тому числі і Галущенко.

Дах на Банковій

Втім, це як раз той випадок, коли доречна сакраментальна фраза "не все так однозначно". Було б перебільшенням стверджувати, що Банкова, проштовхнувши через Верховну Раду кандидатуру Галущенка, тим самим вже передала Москві (прямо або побічно, через Деркача) контроль над нашим Міненерго. Швидше можна говорити, що Банкова взяла контроль над Міненерго в свої руки. А як вона цим контролем скористається і в який бік поверне — Вашингтона чи Москви — це залишається під питанням. Відповідь дадуть реальні справи.

Поки ж згадаємо деякі факти з біографії нового міністра енергетики. У 2013-2014 рр., за часів Януковича, Галущенко працював в "Енергоатомі" на посаді виконавчого директора з правового забезпечення. У травні 2020 р. нинішня влада повернула його в "Енергоатом" на посаду віцепрезидента.

Навіщо Зе-команді знадобилося "нове обличчя", яке було співучасником режиму Януковича, ніхто народу не пояснив. Оскільки на чолі Міненерго тоді стояла Ольга Буславець, пішли чутки, що за цим призначенням стоять інтереси Ріната Ахметова. Однак дійсність виявилася цікавішою цієї плоскої схеми.

Тиждень тому видання LegalHub з посиланням на джерело у фракції "слуг народу" повідомило, що Галущенко близький до першого помічника Зеленського Сергія Шефіра. "Спочатку його кандидатуру запропонував ексголова "Енергоатому" Андрій Деркач. Але зараз його діяльність курирує Шефір. Галущенко не перебуває у відносинах з Коломойським і Ахметовим, але чудово ладнає з оточенням президента Володимира Зеленського. Він часто буває в Офісі президента", — пояснив співрозмовник видання.

Ще одне цікаве питання — чому на посаду міністра вирішили рухати людину, яка обіймала в "Енергоатомі" всього лише посаду віцепрезидента? Чому не запросили, наприклад, в.о. президента "Енергоатому" Петра Котіна?

У зв'язку з цим наведемо інформацію, яку повідомив колишній голова дирекції щодо запобігання та протидії корупції "Енергоатому" Олег Поліщук. Він був звільнений в січні цього року і незабаром після звільнення дав велике інтерв'ю українському спеціалізованому сайту kosatka.media, який висвітлює події в енергетиці. За словами Поліщука, коли Котін приступив до виконання обов'язків (його призначили на посаду в.о. президента "Енергоатому" 29 березня минулого року), він дуже багато розпоряджень давав в присутності Галущенка, хоча той тоді не займав в компанії ніякої посади. Очікувалося, що Галущенка призначать віцепрезидентом чи не на наступний день після призначення Котіна, але майже місяць тодішня в.о. міністра енергетики Ольга Буславець не вносила кандидатуру Галущенка для розгляду на засідання уряду. "Але потім все-таки внесла. Є інформація, що це сталося після втручання когось з Офісу президента України", — повідомив Поліщук.

Коротше, можна резюмувати, що реальним керівником "Енергоатому" з квітня минулого року був Галущенко. Ставши міністром, він, мабуть, збереже контроль над компанією. І вся ця структура, Міненерго плюс "Енергоатом", буде прямо підкорятися Банковій.

Якщо згадати, що одночасно під контроль Банкової перейшла компанія "Нафтогаз України" (після заміни Андрія Коболєва на чолі правління НАК на Юрія Вітренка), то вимальовується картина, яка досить лякає.

Раніше головні побоювання полягали в тому, що Міненерго і державні активи в енергетиці перебувають під контролем олігархів. Ну і олігархи отримують надприбутки за рахунок держави.

Але тепер, схоже, настав час побоюватися не тільки того, що замість олігархів наживатися на державі буде хтось на Банковій. Зараз різко зросла небезпека політичних рішень в сфері енергетики. І що наша енергетична незалежність і безпека буде виставлена на торги з Москвою. Або — вже виставлена.