Хто такий Михайло Буроменський, якого уряд обрав аудитором НАБУ
З 1984 р. почав свою викладацьку діяльність в рідному інституті (нині - Національний університет "Юридична академія ім. Ярослава Мудрого"). Починав на посаді асистента, з 2008 по 2015 рр. очолював кафедру міжнародного права. Нині обіймає посаду президента Інституту прикладних гуманітарних досліджень, також працює на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Механізм переговорів про роззброєння (міжнародно-правові аспекти)". В 1997 р. захистив докторську дисертацію на тему "Вплив міжнародного права на політичні режими держав" .
Михайло Буроменський проходив стажування в університетах Великобританії (Thames Wally University), Угорщина (Central European University).
Неодноразово залучався в якості експерта провідними міжнародними міжурядовими організаціями (Рада Європи, Європейський Союз, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Світовий банк, Програма розвитку ООН, Всесвітня Організація охорони Здоров'я, ОБСЄ). В якості правового експерта ООН брав участь у діяльності Місії ООН в Грузії (Абхазії) - UNOMIG.
З 2006 року - член постійної делегації України у Групі держав Ради Європи проти корупції GRECO.
З 2007 року - член Спеціальної ad hoc групи з питань навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства на переговорах України та Росії (з 2007 р.)
З 2009 по 2012 рр. працював суддею ad hoc Європейського суду з прав людини.
У травні 2012 р. став членом Конституційної асамблеї України.
Буроменський є членом-кореспондентом Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором.
Напрями наукових досліджень - міжнародно-правове співробітництво в сфері прав людини, співвідношення міжнародного і національного права, міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю і міжнародне кримінальне право, правові питання міжнародної безпеки, історія міжнародних відносин, конституційне право закордонних держав. Автор понад 180 наукових праць. Основні праці - "Права людини" (у співавторстві), "Політичні режими держав у міжнародному праві. (Вплив міжнародного права на політичні режими держав)" (обидві - 1997), "Звернення до Європейського Суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства" (2000), "Міжнародне право. Гендерна експертиза" (2001), "Сумісність українського права і практики з вимогами Європейської конвенції з прав людини" (2001, у співавторстві; англійською мовою), "Статус президента в системі виконавчої влади в державах Центральної та Східної Європи" (2002, англійською мовою), "Міжнародний захист прав людини та права біженців" (2002), "Законодавство європейських держав і США в боротьбі з організованою злочинністю у сфері економіки: кримінологічний, кримінальний, міжнародно-правовий аспекти" (2002, у співавторстві), "Конституція України. Науково-практичний коментар", "Судове вирішення виборчих спорів в Україні" (обидві - 2003, у співавторстві).
Неодноразово брав участь у підготовці законопроектів. Серед найбільш важливих - "Концепція державної політики захисту прав людини", "Про біженців", "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
Лауреат IV та VI всеукраїнських конкурсів на краще юридичне видання (2001, 2006 р.) Переможець конкурсу 2004 р. на кращу публікацію про адвокатуру.
На сайті "СтудЗона", де українські студенти мають можливість висловити своє враження про викладачів, має сім позитивних відгуків і один негативний. Все - часів роботи в Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого.
Неодноразово коментував у ЗМІ події новітньої історії України, зокрема, позов Росії проти України і Мінських угод. Провів паралель між Мінським і Мюнхенським угодами, фактично назвавши "Мінськ" юридично нікчемним для України, оскільки він був підписаний під примусом.
