Смертельні квача. Гіві передав своє прокляття Захарченко
Вибух "Джмеля" або чогось іншого, поставив палаючу крапку в життя одного з найбільш розкручених "героїв російської весни" Михайла Товстих по кличці Гіві, не здивував, мабуть, і самого бойовика.
Свій смертний вирок охоронець супермаркету з Іловайська підписав ще в 2014 р., коли вирішив приєднатися до Моторолерами та компанії. Незважаючи на сумнівні інтелектуальні здібності громадянина Товстих, факт того, що він смертник, він усвідомлював цілком виразно, особливо після останньої поїздки в ліфті його друга Мотороллы, так само як і смертей інших бравих "отаманів російського світу"
Тому питання, хто і за що так жорстоко обійшовся з командиром "Сомалі", нікого особливо не цікавлять. Відповідь на питання "за що" більш ніж очевидний - живий Гіві, так само як і інші польові командири, вже давно абсолютно нікому не потрібен. А на питання "хто" чіткої відповіді ми, швидше за все, не отримаємо вже ніколи, а якщо і буде, то дуже нескоро.
Набагато цікавіше інше питання: а хто ж наступний. Після смерті Мотороллы відповідь на нього був очевидний - Гіві. Тепер же коло кандидатів став набагато вже. У загальному і цілому, вбивство Гіві означає кінець зачистки "молодих республік" від медійно-бойових командирів. Зрозуміло, на нашій планеті ще бродять ті, хто повинен і незмінно підуть за вервечкою з Мозгового, Дрьомова, Бетмена, Мотороллы, Гіві та інших, проте всі вони або фігури значно меншого масштабу, або вже давно не присутні в "молодих республіках" і, якщо і впливають на те, що відбувається там, то мінімально.
Так, наприклад, відомий у свій час Ігор Безлер по кличці Біс вже давно втік з Горлівки кудись у Росію і сильно намагається не світитися. Він, звичайно, рано чи пізно піде за своїми "бойовими товаришами" на чолі з Моторолою, але на життя в ОРДЛО це все одно не відіб'ється майже ніяк.
Ще один яскравий кандидат на ліквідацію - Ігор Гиркин по кличці Стрільців, також був відкликаний з "відрядження" на Донбас, коли виконав свою головну задачу по розпалюванню там повноцінної війни, і тепер як "легенди Новоросії" розважає різного роду російських неонацистів православним ура-патріотизмом у вигляді критики Путіна за слабкість і нерішучість і казок про те, як потрібно брати Києва та Львова за кілька днів. Не соромиться Гиркин критикувати і Захарченко за загальну безглуздість і нездатність командувати "ні військом ДНР, ні республікою в цілому". Судячи з того, що Гиркин все ще живий і непогано вгодований, Кремль бачить в існуванні реконструктора в його нинішньому як якусь користь, а тому береже, але так буде теж далеко не завжди.
Є ще і в Донецьку товариші, за якими плачуть "джмелі" і самовзрывающиеся ліфти, начебто Дениса Пушилина, Андрія Пургіна і Олександра Ходаковського. Але двоє останніх вже давно відсторонені від керівництва і сприймаються в "молодих республіках" як маргінали, а перший є частиною вибудуваної Кремлем системи на чолі з Захарченко.
Як бачимо, зачищати ОРДО далі нікуди, що, власне, ставитися і до ОРЛО. Нікуди, якщо не вважати Захарченко, Теслярської та їх найближче оточення. Примітно, що ліквідація Гіві сталася в акурат після появи в ЗМІ чергових вкидання про те, що Путін нібито готовий замінити керівництво "молодих республік" на кого-то з меншою кількістю крові на руках, і взагалі, готовий на деякі "поступки".
А враховуючи "фактор Трампа", за допомогою якого Кремль все ще всерйоз сподівається вирішити "українська криза" вигідним для себе способом, цілком може так виявитися, що в самий найближчий час "молоді республіки" без Захарченко та Теслярської можуть виявитися Путіну потрібніше, ніж з ними.
Усі ми, зрозуміло прекрасно усвідомлюємо, що від заміни недорікуватого і тупуватого людини в камуфляжі на кого-то в костюмі і з пристойними манерами суть Лугундона ніяк не зміниться, тим не менш "зовнішній вигляд" путінських квазі-держав придбає кілька більш респектабельний характер.
До того ж немає ніяких сумнівів, що Захарченка з Теслярським вже встигли нажити собі пристойний капіталець на отжимах, вугільних схемах, продажу металобрухту, а то й просто на дерибані російської допомоги "Новоросії", і, як наслідок, відчули себе хай маленькими, але царьками у своїх нових володіннях, що не кращим чином позначається на їх керованості. Так що навіть якщо путінські плани по впровадженню ОРДЛО в тіло України будуть згорнуті, прибрати нероб "народних вождів" може виявитися вельми корисним.
Так що обом "лідерам" є за що переживати, навіть якщо Гіві прибрали за наказом самого Захарченко, що також досить ймовірно. Гіві нібито не завжди виконував накази "верховного" та підвищував свій матеріальний стан за спиною у "глави республіки". Якщо це так, то для Путіна Захарченко може бути рівно тим же, чим для Захарченко був Гіві.
Незалежно від геополітичних ігор "заміна" лідерів Лугандона рано чи пізно відбудеться, і цілком очевидно, що відбудеться вона з утилізацією відпрацьованого людського матеріалу. За великим рахунком Захарченка з Теслярським такі ж приречені, як і Гіві з Мотороллой. Питання лише в тому, хто і коли допоможе визначеному здійснитися.
