Хто наступний: Які ще склади ВСУ може атакувати ворог
Ми продовжуємо відслідковувати ситуацію навколо масштабної пожежі на стратегічних складах 48-го арсеналу Міноборони.
Поки слідчі під керівництвом військового прокурора Центрального регіону України відпрацьовують чотири основні версії детонації боєприпасів, Міністерство оборони проводить службове розслідування, начальник Генштабу Віктор Муженко мужньо відкидає всі звинувачення у власній бездіяльності, а секретар РНБО Олександр Турчинов збирається провести засідання Ради для обговорення ситуації з арсеналами, спробуємо проаналізувати стан справ в інших військових частинах, де зберігаються боєприпаси, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Диверсанти, зрада чи змова? Що сталося на складах під Вінницею
Відразу хочемо відзначити: вся інформація, яка буде оприлюднена в цьому матеріалі, була отримана з відкритих джерел в інтернеті за допомогою всіх доступних пошукових систем, тому не потрібно піднімати шум, що ми, нібито, даємо наводки для диверсантів. Швидше за все, у них ця інформація давно вже є.
Можливо для багатьох це стане відкриттям, але подивитися розташування складів можна на Google Maps. Зокрема, можна детально вивчити розташування складу боєприпасів в тій самій Калинівці або Балаклії (можете перевірити), або самостійно знайти усі інші склади. І не треба наївно сподіватися, що російські спецслужби самі до цього ще не додумались. Більш того, враховуючи загальне військове минуле, у них напевно є оригінальні карти місцевості та плани складів, які з часів СРСР і якщо змінилися, то несуттєво.
Отже, після того, як в результаті ворожих диверсій (будемо вважати, що причиною пожеж були саме диверсійні підпали) постраждали два найбільших арсеналу озброєння ЗСУ, логічно очікувати продовження пекельного турне російських ДРГ за українським складах. Власне, а чому вони повинні зупинятися на досягнутому, якщо в Україні для них створені всі умови? І далі ви зрозумієте, чому.
Пожежа на складах у Калинівці. Чому трагедія була неминучою
Третім за величиною і стратегічному значенню завжди вважався 6-й арсенал (в/ч А1479) в місті Ічня Чернігівської області, який цього року відзначав 76-річчя. Згідно з відкритими даними, тут на площі 682 га зберігається близько 130-150 тисяч тонн боєприпасів майже всієї номенклатури від патронів до стрілецької зброї до боєприпасів для реактивних систем залпового вогню, близько 20 000 тонн з яких з початку проведення АТО були передані в зону бойових дій.
При цьому даний склад вважається перевантаженим на 30%, а 60% від наявного там боєкомплекту потребує утилізації.
Плюс на території цієї військової частини є запаси неутилізованого пороху, який залишився після того, як ще в часи Кучми викрутили і розпродали все, що мало хоч якусь цінність (в основному, метал). А це, як ви розумієте, несе додаткову загрозу загоряння і додатковий спокуса для диверсантів.
На початку 2010 року боєприпаси цього арсеналу намагалися вивезти з подальшим розформуванням військової частини, але, як бачимо, вона існує і функціонує донині. Що цікаво: директива Міністерства оборони про розформування даної в/ч діяла аж до 2016-го року, але потім була скасована.
Тут слід розуміти, що у разі надзвичайної ситуації на складах 6-го арсеналу, доведеться евакуювати 40 000 осіб, що на 10 000 більше, ніж рятувальники вивезли з Калинівки та навколишніх сіл.
Також інтерес російських диверсантів може викликати 10-й арсенал (в/ч А2920) в місті Вознесенськ Миколаївської області (він же - 3623-й центральний арсенал боєприпасів і зброї), який розташувався в приблизно однаковій відстані від окупованого Росією Криму і від контрольованого нею ж Придністров'я.
У травні цієї частини виповнився 71 рік, але інформації про неї в інтернеті майже немає. Відомо лише, що з бронетехніки тут зосереджені переважно ПРП (пересувний розвідувальний пункт), а з б/к переважають боєприпаси для стрілецької зброї і бронетехніки.
Але як би там не було, цей арсенал озброєння фігурує в інтернеті, як "один з найбільших в Україні".
Крім цього, в зоні підвищеного ризику перебувають два арсеналу в Рівненській області, особливо в контексті останніх масштабних російських військових навчань на території сусідньої з областю Білорусі - "Захід-2017". Мова йде про 9-му арсеналі (в/ч А4559) у смт Оржів та 732-у артилерійську база озброєння (в/ч А0153) в місті Сарни.
Знову ж таки, більш або менш точної інформації про запас на цих складах у відкритих джерелах не вдалося знайти. Відомо лише, що в Сарнах, так і в Оржеві в радянські часи зберігалися ракетні комплекси оперативно-тактичного призначення 9К72 "Ельбрус" з балістичними ракетами Р-17 середньої дальності. Однак ще в 1990-х роках вони були ліквідовані за договором між Україною і США.
Однак, враховуючи досвід утилізації ракет в інших частинах, можна припустити, що металеві складові були розпиляні і продані, а паливні матеріали або вивезені до Росії, або до цих пір зберігаються на складах даних військових частин.
Простіше кажучи, горіти і тут є чому.
Ну і залишилося згадати про 303-ї центральній артилерійській базі зберігання ракет і боєприпасів (в/ч А2192) у смт Макарів Київської області. Це нова військова частина, яка була сформована лише 13 років тому.
Ця військова частина призначена крім іншого для прийому ракет і боєприпасів від підприємств оборонної промисловості та військових частин.
Правда, про кількість ракет і боєприпасів тут не повідомляється, але можна не сумніватися, що їх вистачить для того, щоб організувати повторення Балаклії або Калинівки. Плюс ситуацію ускладнює близькість до Києва.
Інші арсенали озброєння розміщуються в центральній частині України, тому там ризик диверсій апріорі менше.
Як бачимо, роботи у диверсантів - непочатий край. Точніше, вже розпочатий. Але найстрашніше навіть не це. Як відзначають причетні до даної теми люди, охорона всіх арсеналів озброєння на сьогодні залишає бажати кращого.
Наприклад, журналіст Олександр Курбатов на своїй сторінці в Facebook пише, що склади досі охороняє ВОХР (воєнізована охорона) Збройних сил України. Це такі підрозділи воєнізованої охорони, спеціально створені для забезпечення охорони та оборони особливо важливих і режимних об'єктів з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій (склади з ракетами, мінно-торпедним озброєнням, зі зброєю та боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, технікою та озброєнням тощо) Збройних сил України.
Згідно з Положенням про воєнізованої охорони об'єктів Збройних сил України, потрапити на службу в ВОХР може будь-який повнолітній дієздатний судимий громадянин України, який успішно пройшов медичне і психіатричний огляд. Власне, це нормативно визначені критерії - всі інші вимоги є чисто формальними (заява, характеристика тощо), а про попередню службу в армії навіть не згадується. Як не згадується і про поле.
Тобто, з 2012 року і по сей стратегічні об'єкти Збройних сил України, якими є арсенали озброєння, з подачі тодішнього міністра оборони України, громадянина Російської Федерації Дмитра Саламатіна, охороняють люди, які можуть бути як військовими у відставці, так і просто випадковими чоловіками і жінками без жодного попереднього досвіду служби в армії.
Власне, цю інформацію побічно підтвердив 28 вересня головний військовий прокурор Анатолій Матіос: "Є проблеми з часовими воєнізованої охорони, у яких надзвичайно низька зарплата. Переважно воєнізовану охорону здійснюють літні люди, які точно не мають соколиного точності зору. Тобто з поганим зором і з найменшою мотивацією ".
Але якщо до Саламатіна особливих питань немає, адже вся його діяльність була свідомо спрямована на системний розвал української армії зсередини, то чому нинішній глава Міністерства оборони Степан Полторак досі не навів лад у цьому господарстві - залишається загадкою.
Тобто, для діяльності російських ДРГ створені всі умови та вони ними, можна не сумніватися, спробують скористатися. А враховуючи схильність російських спецслужб приурочувати події до символічних дат, ризикнемо спрогнозувати, що таку диверсію вони спробують організувати в Ічні Чернігівської області на свято Дня захисника України, яке з недавніх пір відзначається 14 жовтня.
