Хто потрапив під санкції. Логіка Кремля
Якщо у путінських санкцій і є якась логіка, вона різна для бізнесу і для політиків. Вводячи санкції проти українських компаній, Кремль намагається вдарити по них самих, тобто створити для них труднощі і погіршити результати їх діяльності. Але з політиками справа інша.
Переважній більшості українських політиків з патріотичного табору Кремль не може нічим насолити. Ну немає у них ні вкладів у банках на території РФ, ні бездокументарних цінних паперів в російських реєстрах, ні майна в Росії.
Вводячи санкції проти українських депутатів та партійних лідерів, Кремль зовсім не обов'язково має на меті зробити їм погано. У нього є дві більш важливі завдання. По-перше, йому дуже хочеться нанести удар по політичній ситуації в Україні, додати дрівець в вогнище нашої політичної боротьби і закласти туди хв - авось бабахне.
Друга задача (мабуть, не менш важлива) - додати аргументів антиукраїнській пропаганді всередині Росії. Останнім часом Кремлю все важче переключати увагу росіян з внутрішніх російських проблем на тему "злісних українців". Тому можна очікувати, що антиукраїнські санкції будуть активно використовуватися Кремлем для нового нагнітання антиукраїнської пропагандистської істерії.
Через цих завдань варто відзначити цілком підпорядковану і другорядну роль прем'єра Медведєва. Хоча формально санкційний список склала та затвердила уряд РФ (на виконання путінського указу про антиукраїнських санкції), але можна не сумніватися в тому, що головне авторство у складанні цього списку, особливо його політичної частини, належить саме Кремлю.
Набір кремлівських лякав
Обидва вищезазначених завдань - додати жару в українську внутрішньополітичну боротьбу і нагадати росіянам про "злісне оскалі" України - служить включення в санкційний список цілого ряду лідерів ультраправих організацій.
Кремлівські політтехнологи не забули навіть про лідера партії "Братство" Дмитра Корчинском - він теж тепер санкціонований. Потрапив у список і лідер організації "Добровольчий рух ОУН" Микола Коханівський. Він ще у червні оголосив про свій намір балотуватися на пост президента України.
Хто б сумнівався, що в списку опиняться представники "Правого сектора". Якщо згадати, скільки місця займала ця організація в кремлівських істериках в лютому-травні 2014 р., то зрозуміло, що перед новими президентськими виборами в Україні без неї ніяк. Зараз Кремль включив в санкційний список двох членів проводу національно-визвольного руху "Правий сектор": Андрія Стемпіцького (він є командиром українського Добровольчого корпусу "Правий сектор") і Андрія Тарасенка (він очолює партію "Правий сектор").
Зрозуміло, увійшли в список лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок і ще один екс-парламентарій від цієї партії Ірина Фаріон, а також два з п'яти депутатів-"свободівців" у нинішній Верховній Раді: Андрій Іллєнко та Юрій Левченко. За компанію до них потрапив у список і лідер партії "Національний корпус", неформальний лідер "Національних дружин" народний депутат Андрій Білецький.
Також опинився в списку народний депутат Дмитро Ярош. Хоча він ще три роки тому вийшов з "Правого сектора" і створив нову організацію "ДІЯ" ("Державницька ініціатива Яроша"), але у Кремля, схоже, непогамовне бажання ще раз нагнати жаху на росіян всемогутньою "візиткою Яроша".
Належить за посадою
У деяких політиків потрапляння в путінський список викликало стільки радості, наче Путін дав їм медаль. Можна припустити, що вони тепер цією медаллю будуть хвалитися у кожному публічному виступі.
Однак насправді в світовій практиці давно склався певний санкційний "етикет" у рамках дипломатичного протоколу. Зокрема, поки між країнами зберігаються хоч у якомусь вигляді дипломатичні відносини, санкції не накладаються на трійку осіб, що традиційно виступають від імені держави у зовнішньополітичних контакти: зазвичай це президент або монарх), глава уряду і міністр закордонних справ. З цієї причини Україна не включала у свої санкційні списки Путіна, Медведєва та Лаврова, також і РФ залишила за рамками санкцій Петра Порошенка, Володимира Гройсмана і Павла Клімкіна.
А ось керівництво парламенту під цей "етикет" не підпадає. Ще 21 березня 2014 р. це відчула на собі голова Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко - за її роль у анексії Криму Євросоюз включив її в список осіб, яким заборонений в'їзд в ЄС і чиї активи в ЄС заморожені. РНБО України ввів проти неї санкції 2 травня 2018 р. - вона підпала під безстрокову заборону на в'їзд в Україну, позбавлення українських держнагород і блокування активів в Україні. Взагалі ж під українські санкції підпало безліч членів Ради Федерації і депутатів Держдуми РФ.
Втім, не будемо відволікатися на тему українських санкцій, а далі подивимося на кремлівський список. Путін вирішив піддати санкцій весь президія Верховної Ради - Андрія Парубія, Ірину Геращенко, Оксану Сыроид - і лідерів парламентських фракцій і груп без розбору (так би мовити, за посадою): Артура Герасимова (БПП), Максима Бурбака (НФ), Олега Березюка ("Самопоміч"), Олега Ляшко (Радикальна партія), Юлію Тимошенко ("Батьківщина"), Ярослав Москаленко ("Воля народу"), зробивши виняток лише для лідерів "Оппоблока" і "Відродження".
100% фракції Ляшко
В цілому ж в список потрапили 129 із 423 депутатів Верховної Ради, або трохи більше 30%. Якщо поглянути на процентовку по фракціях, то найменшу частку осанкционенных побачимо серед членів "Відродження" (4% недоуменном особі Євгена Геллера) і "Оппоблока" (7% в особі Юлія Іоффе, Дмитра Колесникова, Юрія Мірошниченка). Далі йдуть "Воля народу" (21%), "Народний фронт" (26%), "Самопоміч" (28%), "Батьківщина" (30%), БПП (33%) та позафракційні (40% з урахуванням трьох керівників парламенту, а якщо не брати їх до уваги - 37%).
Але максимальний результат показала фракція Ляшко - вона потрапила під путінські санкції майже в повному складі (95%). Не потрапив один лише Олександр Гулак, який засідає у парламенті лише з 16 жовтня - він змінив Тетяну Юзькову, перейшла на роботу в Центрвиборчком. До речі, Юзькова теж увійшла в санкційний список (єдина з усіх членів ЦВК). Тобто Путін принципово хотів покарати санкціями всі 100% фракції Ляшко, і тільки з технічних причин (Медведєв, як завжди, проспав) не встиг замінити Юзькову на Гулака.
Навряд чи партія Ляшка удостоїлася такої уваги за якісь заслуги в минулому. Скоріше це аванс на майбутнє. Можливо, в Кремлі відводять "радикалам" Ляшко ту роль, яку колись, років п'ять тому, грала "Свобода" Тягнибока. Цікаво, сповіщений вже про це сам Ляшко.
"Килимове бомбардування" Банкової
Цілком очікувано в список увійшли багато членів уряду, а також цілий ряд представників силових органів: МВС і Нацполиции, Міноборони та Збройних Сил, СБУ і Служби зовнішньої розвідки, прокуратури і Держбюро розслідувань (хоча ДБР ще толком і не запрацювало). Також немає нічого дивного в попаданні під кремлівські санкції членів керівництва президентської адміністрації та апарату РНБО України.
Серед судових органів удостоївся путінських санкцій лише Конституційний суд України. Але зате його Кремль включив в список в повному складі, за винятком лише тих двох членів (Ірини Завгородньої та Олега Первомайського), які були призначені за квотою Верховної Ради 20 вересня (їх Медведєв теж проспав). У даному випадку можна припустити, що Путін вирішив підкреслити своє ставлення до всього цього органу, так і до Конституції України теж.
А ще він по повній програмі відірвався на співробітниках Петра Порошенка в його адміністрації на Банковій. Під "килимове бомбардування" санкціями підпали не тільки Ігор Райнин та його заступники, але і керівник офісу глави АП Вікторія Шаповал, кілька помічників і радників Порошенко, його прес-секретар Святослав Цеголко і навіть такі, здавалося б, непричетні до відносин між двома країнами люди, як уповноважений президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич та уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба. Тут вже немає ніякої логіки, а тільки бажання зігнати свої почуття до Порошенка на тих, хто сидить на Банковій в сусідніх кабінетах.
