Кругообіг зради. Чому з Вишинського вийшов нікудишній Штірліц
Перше, що необхідно зрозуміти: Вишинський потрапив в розробку українських спецслужб не тому, що топив за "примирення двох братніх народів" і ностальгував на портрет Путіна, а тому, що створив підпільну мережу медиастудий, яка фінансувалася з російського кишені заради виготовлення і розповсюдження антиукраїнського контенту.
Іншими словами, обшуки в київських офісах пов'язаного з Кремлем інформаційного агентства і за домашніми адресами, як і затримання Кирила Вишинського за підозрою в державній зраді, відбулися не тому, що головний фігурант - українофоб, а тому що він, за даними СБУ та прокуратури АРК, очолював диверсійну інформаційну мережу держави-агресора, діючу в українській столиці. Це важливе уточнення для тих, кому заманеться поговорити про утиски свободи слова в Україні.
Як розповів нам представник СБУ Віктор Кононенко, за свою діяльність Вишинський був нагороджений державною нагородою РФ "За повернення Криму" і отримував стабільне фінансування у розмірі понад 50 тис. євро в місяць. "Ті речі, які були виявлені сьогодні, - ті ж медалі, які отримував Вишинський за свою підривну діяльність в Україні, - вилучено. В офіс українського омбудсмена Людмили Денисової вже звернулася її російська колега з проханням про захист громадянина РФ Кирила Вишинського", - пояснив він. Так-так, саме так: український громадянин, який працював на російське інформаційне агентство в Києві і поширював українофобію, таємно отримав російське громадянство і російську ж медальку за окупацію Криму. Хотілося б подивитися на тих українських медіаперсон, які зважаться захищати свободу слова цього "Штірліца на довірі".
За словами представника СБУ, Кирило Вишинський отримав завдання від російських кураторів на проведення підривних акцій в Криму, а пізніше для підтримки Л/ДНР. Дуже ймовірно, що скоро з'являться нові обвинувачені з числа журналістів, які працюють в агентстві, які сьогодні проходять у статусі свідків або учасників акцій, героїв антиукраїнських сюжетів, імена яких ще належить встановити. Як би там не було, враховуючи швидкість російської реакції, можна сміливо констатувати, що сьогодні СБУ і прокуратура АР Крим затримали важливого для Росії агента впливу.
Поки що країна-агресор загрожує і вимагає звільнення Вишинського. Проте вже завтра вона буде готова домовлятися про обмін. Вишинський для Росії - символ, той самий "свій", якого вона не може залишити відбувати покарання в українській в'язниці. Особливо після того, як сама преміювала його за пособництво російським паспортом та медаллю "за підлість". У Кремлі вже думають про те, кого з українських громадян вони готові віддати в обмін на російського інформаційного диверсанта. Сенцова? Сущенко? Панова? Тому сьогодні у нас не просто є зайвий привід порадіти, що робота українських спецслужб робить інформаційне поле України чистіше, але і подякувати їм за те, що своєю працею вони наближає звільнення українців з російських в'язниць.
Історія з затриманням Вишинського примітна ще й тим, що як не можна краще показує, що з себе представляє кругообіг зради в російській природі. Якщо про подальшу долю керівника української філії "РИА Новостей" можна не турбуватися, то до його підлеглим фортуна може виявитися не настільки прихильною. Його обміняють. А їх? Вишинський адже фактично "служив" своїй країні - Росії. Це її інтереси він намагався просувати в Україні. Він - манкурт, який забув батьківщину, агент впливу. Але він принаймні був прийнятий своїми новими господарями на службу, і тепер вони повинні щось робити, щоб захистити його від справедливого покарання. А от що будуть робити ті, кого він наймав на роботу проти України? Адже ті, хто виконував вказівки по організації антиукраїнських інформаційних акцій, цілком можуть вважати себе справжніми українцями. Вони можуть виявитися або жадібними до високих гонорарів циніками, або дурнями, бездумно наступними за начальником. І тут виникає справедливе питання: "А чи є в російському пропагандистському кубло хоч хтось, хто щиро вірить в перемогу світової путінізму? Є там щирі патріоти, які намагаються не за гроші і медальки, не за їжу і запотиличники, а тому що вірять у те марення, яке транслюють зовні? А серед захисників, особливо в Україні, є ті, хто хоч на йоту не бреше, коли поширює комюніке про "репресії режиму Порошенко проти неугодних владі ЗМІ"?
За Вишинського вже заступився прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, пообіцявши "відповідні заходи" і топ-пропагандист Дмитро Кисельов, який зібрався скаржитися "в міжнародні структури". А хто заступиться за тих українських громадян, які виявилися втягнутими в російські інформаційні диверсії з-за власної жадібності? Хто вони? Хіба не розуміли, на кого працюють? Що будуть робити люди, штамповавшие сюжети про "розіп'ятих хлопчиків" і намагаються так ревно, що навіть Вишинському доводилося зупиняти їх антиукраїнський запал словами: "У нас звичайно інформаційна війна, але треба ж щоб було хоча б схоже на достовірну інформацію"?
Не думати про те, що стоїть за поширюваної "РИА Новости" інформацією, можуть люди з вулиці. Але журналіст, знаходиться в інформаційному потоці, не може не зіставляти факти або не робити висновків. Для того щоб працювати в проросійських редакціях, які розміщуються по всій території України, необхідно відключити в собі здатності до рефлексії, аналізу, критичного мислення.
На відміну від кіношного Штірліца, Кирило Вишинський керував не спеціально засланої клітинкою радистки Кет, її чоловіка і примкнув до них професора Плейшнера, а великою кількістю українських громадян, свідомо погодилися на колаборацію з ворогом. Ця історія про те, до чого призводить нерозбірливість у зв'язках і джерела доходу в період інформаційної війни. Вона про "аполітичну українському журналіста" - нової тупикової гілки національного медиацеха, створеної дурістю і всеїдністю, якою скористалася країна-агресор. Вишинський - це тільки координатор медійній мережі. Але будь-яка мережа сильна своїми ланками. Що будуть робити всі ці "працівники", що поширюють "інша думка" про російсько-українській війні, якщо їх звинуватять у співучасті і державній зраді? Поповнять лави тих, хто кричить про те, що Україна перетворюється на "поліцейську державу"? Адже ні Путін з Пєсковим, ні Кисельов з Москальковой за них точно не вступляться. Чи зрозуміють вони, що, мовчки споглядаючи за вбивством батьківщини, вони стали російськими інформаційними найманцями? Мережі, якими нас обплутує країна-агресор, ми створюємо для себе самі.
