Коло "Дозору". Чому ЗСУ беруть на озброєння польський варіант українського броньовика
І попереду маячить повна залежність постачань з-за кордону навіть без мінімального участі наших підприємств. І тенденція, на жаль, цілком очевидна.
Дуже характерна в цьому плані історія з досить-таки непоганим проектом "Дозор-Б", яка почалася в далекому вже 2004 р.. Тоді спеціально під потреби армії ініціативною групою інженерів був розроблений легкий бронеавтомобіль класу 4х4.
Причому дуже важливо - на базі оригінального шасі, а не пристосованого комерційного. За задумом конструкторів, нова машина повинна була витримувати попадання бронебійного куль з відстані в 30 м і осколків 152-мм осколково-фугасного снаряда, а також розвивати максимальну швидкість до 100 км/год по шосе. Досить-таки пристойним для розвідувальної машини було і озброєння - в бойовому модулі був встановлений 12,7-мм кулемет, синхронізований з телевізійною і тепловізійної камерою, а також лазерним далекоміром.
Але в Україні на той момент він був нікому не був потрібен - вистачало БРДМ-2. Тому його по-швидкому формально взяли на озброєння ЗСУ і ... через офшорну фірму креслення в 2011 р. були продані полякам.
Компанії Mista, яка спеціалізувалася на випуску грейдерів і екскаваторів, знадобилося два роки, щоб підготувати лінію для серійного виробництва бронеавтомобіля "Онцилла". При цьому дуже показово, що перший примірник бронеавтомобіля для поляків був зібраний на Київському бронетанковому заводі.
Проте вже на етапі підготовки до серійного виробництва в польський варіант були внесені досить серйозні зміни - так, наприклад, була істотно допрацьована система підвіски, змінено бойовий модуль і найголовніше - двигун. Справа в тому, що ще на етапі проектування основним був обраний дизельний двигун IVECO потужністю 210 л. с., проте виникли проблеми з дозволом на постачання, і тому на "Дозор-Б" поставили менш потужний (190 л. с.) німецький DEUTZ, що не могло не позначитися на характеристиках. А ось польська "Онцилла" отримала саме IVECO під який проектувалася.
В принципі, до певного моменту обидві машини виявилися не затребуваними. Польська армія так і не вибрала їх як основний зразок для озброєння (а такі плани у виробника спочатку були). Експортного успіху машина не мала - на сьогодні відома лише одна поставка - для армії Сенегалу.
Тим часом історія з українським "Дозором-Б" з початком війни на Донбасі могла піти за іншим сценарієм. Вже в червні 2014 р. військові заявили про готовність укласти контракт на випуск відразу 200 легких бронеавтомобілів - надто вже великою була потреба в подібній техніці. Знайшовся і підрядник - Львівський бронетанковий завод, де пообіцяли почати серійне виробництво вже в вересні.
Як виявилося, це були лише благі побажання - можливостей для запуску виробництва фактично не було. Крім того, практично відразу виявилися серйозні проблеми з бронею для них. Власне, бронекорпуса спробували варити на Харківському конструкторському бюро машинобудування.
При цьому спочатку планувалося використовувати вітчизняну сталь марки "71", але, як виявилося, виробництво сталі необхідних товщин ускладнено, тому вибрали польську марку Armstal 500. Працювати з якою ніхто не вмів - і як показали останні події, так і не навчився.
Тому дуже скоро замовлення знизили до 50 машин, а видати спочатку змогли тільки дві машини для державних випробувань (так як машина була виготовлена з іншого стали ніж за проектом це був необхідний етап).
Державні випробування виявили майже півсотні недоліків - в числі яких були і досить серйозні. Результатом компромісу стало спільне рішення Міноборони і "Укробонпромом", в якому значилося, що машина буде прийнята на озброєння, але лише після усунення виявлених проблем і підготовки необхідної документації для виготовлення установочної партії з 10 машин.
До кінця березня 2016 р. партія машин була готова для передачі військовим. Проте практично відразу на днищах двох машин виявилися наскрізні тріщини довжиною близько 40-50 см в зоні розташування двигуна, при цьому машини, на яких були виявлені тріщини, пройшли трохи більше 400 і 100 км. Передумови до утворення тріщин були і на третій машині.
Зрозуміло, що ні про яку приймання мова йти не могла - фактично станом на зиму 2020 р. залишилися машини все ще перебували у складі 95-ї аеромобільної бригади ДШВ в статусі "піддослідні випробування" (зате їх прогнали на параді на День незалежності 2018 р.).
Зате влітку 2017 р. з'явилися фотографії однієї закупленої ДК "Укроборонпром" польської машини з табличкою "Випробування". І як підсумок - у плани закупівлі військової техніки для армії в 2019 р. були включені саме польські "Онциллы".
Правда, відразу купити їх було не можна, тому весь 2019 р. проводилися державні випробування, які успішно були завершені до осені. І вже в державне замовлення 2020 р. була включена закупівля партії з 24 "Онцилл".
Таким чином, історія зробила повний круг і машини, розроблені в Україні і заточені під виробництво в Україні, будуть прийняті на озброєння української армії в польському варіанті. А значить всі фінанси підуть на підтримку польської військової промисловості та її розвиток, а наші заводи знову залишаться без замовлень.
Але, як бачиться, в цьому є і плюс - наші військові та інженери отримають приклад, як треба робити і як експлуатувати подібну техніку. Цілком ймовірно, досвід експлуатації у військах буде використаний для того, щоб доопрацювати "Дозор-Б". Адже закуповують лише відносно невелику партію на тлі потреб армії сотні машин.
