Крокодил Черчілля. Чому Лондон компенсує полупобеду України в Гаазі

Офіційний візит президента Петра Порошенка в Сполучене Королівство безумовно став правильно обраної зовнішньополітичної інвестицією до того ж обоюдовыгодной. Правильно обраної на тлі відносної беззубості європейської судової системи в контексті вирішення конфліктів з країнами-гопниками.

У середу, 20 квітня, судді Міжнародного суду ООН в Гаазі відмовили Україні в тимчасових заходи в рамках конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Мовляв, доказова база слабка. Хоча українські чиновники запевняли: зібрали багато фактів і доказів. Що цілком імовірно, т. к. не в інтересах Києва зараз грати в перебільшення, адже ще не забутий епік фейл з судової боротьбою з Румунією за шельф.

Загалом, суд в Гаазі відмовив, але кинув кістку - заступилися за кримських татар і українців в аннексированном Криму в рамках конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. І як би між іншим, ще додатково нагадали і закликали виконувати Мінські угоди, до більшої радості Москви. Про що пан Лавров поспішив негайно ж розтрубити на всі "рашитудей" і "россии24".

"Суд без голосування визнав, що претензії України до Росії по МКБФТ безпідставні і, відповідно, умови для введення тимчасових заходів відсутні", - сказав МЗС РФ. Також у Лаврова пораділи ремарки про "Мінську", заявили про де-факто невизнання Гаагою анексії Криму. Український МЗС, та й сам президент кажуть, що рішення Міжнародного суду ООН стало перемогою. Але вони і не можуть дозволити собі сказати що-небудь інше. Боротьба в інформаційному полі ведеться навіть за напівзаходи.

Так ось. Сподівання і сподівання української сторони на запуск, звичайно, після низки аналогічних судових розборів польотів міжнародного трибуналу над Путіним і Ко зберігаються.

Європа показала, що не готова ткнути молоточок в спину пыжащегося агресора, який раз за разом блокує резолюції РБ ООН

І так, добре, що є "Мінськ". У Брюсселі усвідомлюють: домовленості РФ виконувати не буде, але це дуже комфортний пледик, під яким можна сховатися від подкроватных монстрів. В принципі мотивацію ЄС зрозуміти можна - у них своїх клопотів в достатку, враховуючи рік виборів. По-друге, пісня про агресію Кремля, гинуть бійців та мирних українців втратила свою свіжість. Не чіпляє блок так, як раніше, коротше.

Але як Києву чинити в такій ситуації? Для початку не відмовлятися від позовів. Так, це титанічна праця, але і присутність в інформпросторі, і який-ніякий піт на лобі кремлівських керівників. А в цілому шукати надію в союзи з окремими країнами. Благо в Європі ще є ті, кого дратує не в міру амбіційна карикатура на імперію.

Одним з фронтменів є, безумовно, Великобританія, незважаючи на Brexit, де два дні перебував Порошенко. Він говорив там про спрощення візового режиму з Британією, на яку потенційний безвиз з ЄС не буде поширюватися; зазивав інвесторів на зустрічі з бізнесменами; обговорював запуск судової реформи з пропозиціями британських радників. А у відповідь, наприклад, отримав запевнення в підтримці режиму санкції і готовність взяти участь у створенні служби фінансових розслідувань, що приходить на зміну скомпрометували себе податкової міліції.

Для Києва Лондон є неймовірно вигідним і до того ж потужним союзником. Аргументи? Послідовна і давня опозиція Москві - це раз. Прихильність збереженню авторитету та могутності НАТО - два. Тісні відносини з Вашингтоном - три. Brexit і дострокові вибори - чотири.

З першими трьома пунктами все зрозуміло. Що стосується зв'язку Brexit і загальних виборів, запланованих на 8 червня, то консерватори на чолі з Терезою Мей безумовно будуть захищати рішення покинути ЄС, хоча прем'єр і не була в числі прихильників Leave, але такі реалії. Зараз торі потрібно показати силу, не витрачаючи даремно 20%-ний відрив від конкурентів в опитуваннях. А значить, вони будуть, з одного боку, нещадно критикувати супротивників Brexit, а з іншого - максимально часто говорити про архаїзми ЄС, насилу справляющемся з сучасними викликами і зовнішніми загрозами.

Тому так корисно Лондону співпрацю з Україною, яка сьогодні знаходиться на передовій. Саме на це Порошенко вказував під час своїх зустрічей з і з прем'єром, і головою МЗС Борисом Джонсоном, і держміністром з питань ВС Майком Пеннингом, і депутатською групою "дружби з Україною", і під час виступу в Королівському інституті міжнародних відносин Chatham House.

По-перше, президент нагадав британцям, які пишаються своєю історією права, про участь Сполученого Королівства в Будапештському меморандумі. Адже Великобританія поза ЄС сподівається залишитися одним із світових лідерів, а може навіть обійти тих же німців. А тут міжнародну угоду, яка одна з учасниць порушила, а інші змовчали. Гріш ціна тоді дорученням Британії, і виправити це вже неможливо, але можна компенсувати активним стримуванням Кремля і підтримкою Києва.

У той же час Лондону дали зрозуміти, що їх руками ніхто жар розгрібати не збирається і до нової Кримській війні не закликає: допоможіть охороняти спокій Європи.

"Ми говоримо про надання консультативної допомоги в забезпеченні найкращих захисних можливостей Збройних сил України, оскільки ми перебуваємо на лінії фронту захисту демократії і свободи", - зокрема заявив Порошенко

Кремль, зауважимо, наполегливо демонструє, що не має наміру сьогодні навіть намагатися йти на контакт з Заходом і - конкретніше - Британією. Як гаркав представник РФ в ООН, "В очі мені дивись!", ага. З такими не домовитися, про що і тлумачив Порошенко в Лондоні, не забувши згадати деяких політиків на Заході, які "вибирають між цінностями і прагматизмом, сподіваючись, що осяде пил і все повернеться в нормальне русло, як було". І при цьому додав, Україна - це тест, який покаже, чи справді, як кажуть у Москві, Європа сьогодні знаходиться в занепаді.

І не можна не відзначити вдале згадка Порошенко екс-прем'єра Вінстона Черчілля, до якого британці відносяться з теплотою і любов'ю. "Черчілль сказав в січні 1942-го: "Кожен сподівається, що якщо він досить нагодує крокодила, крокодил з'їсть його пізніше за інших". Є одне місце, де ці слова особливо актуальні, - це Україна, і цей крокодил, якого багато хто хотіли б погодувати, щоб він не з'їв їх сьогодні, - це Росія", - зазначив президент.

Така ось кілька маніпулятивна дипломатія, яка, втім, не суперечить проглядається сьогодні намірам і амбіціям Великобританії.